Remote. Офіс не потрібен

Remote. Офiс не потрiбен Джейсон Фрайд David Heinemeier Hansson У час глобальних змiн виграють тi, хто швидко адаптуеться до нових умов. Одна з таких – перехiд вiд стацiонарних офiсiв до офiсiв «на диванi» або на кухнi. Тепер омрiяна робота з дому – невiддiльний складник новоi дiджитал-реальностi. Можна самостiйно планувати робочий день i не витрачати час на дорогу до офiсу, хоча постiйно хочеться вiдволiктися на серiал або почухати кота. І як тут налаштуватися на продуктивнiсть та знайти iдеальний баланс мiж вiдпочинком i роботою? В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги. Джейсон Фрайд Remote. Офiс не потрiбен © 37signals, LLC, 2013 © Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2021 © Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021 * * * Джеймi та Кольту Хайнемайерам Хенссонам вiддалена робота дала змогу всiй родинi проводити разом бiльше часу в найрiзноманiтнiших мiсцях. Дякую обом за любов i натхнення.     Девiд Хайнемайер Хенссон Усiм тим, хто цiеi митi змушений трястися в транспортi.     Джейсон Фрайд Примiтка автора Ми розпочали працювати над цiею книжкою 2013 року, коли робота у вiддаленому режимi – або дистанцiйка чи телеробота, як ii ще часто називають, – уже потихеньку, але впевнено набувала поширення. (За перiод з 2005-го по 2011 рiк кiлькiсть людей, якi працюють дистанцiйно в Сполучених Штатах Америки, пiдскочила на 73 % i досягла трьох мiльйонiв[1 - Latest Work-at-Home/Telecommuting/Mobile Work/Remote Work Statistics. (n.d.). Global Workplace Analytics. https://globalworkplaceanalytics.com/telecommuting-statistics. – Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше.].) Та повсюдно про цю практику заговорили наприкiнцi лютого 2013-го, коли компанiя «Yahoo!» оголосила про вiдмову вiд програми телероботи. Ми тодi саме дописували «Remote». Несподiвано питання вiддаленоi роботи iз суто теоретичного стало центральною темою гарячих глобальних дискусiй. Йому присвятили сотнi, якщо не тисячi нових статей, i протистояння думок ставало дедалi очевиднiшим. Звичайно, ми були би вдячнi головнiй директорцi «Yahoo!» Марiсi Маер, якби вона зачекала ще пiв року, поки не вийде наша книжка. Утiм на тлi цього рiшення постала чудова можливiсть перевiрити наведенi в «Remote» аргументи. Як виявилось, усi до единого виправдання з тих, що ви знайдете в роздiлi пiд назвою «Про виправдання», уже витали в повiтрi пiд час грози в «Yahoo!». Немае сенсу стверджувати, що ми схвалюемо рiшення «Yahoo!». Але вдячнi iм за такий вчасний акцент на питаннi вiддаленоi роботи. Ми ставили перед собою завдання розглянути цей феномен грунтовнiше. Якщо вiдкласти вбiк усi ефектнi фрази, лозунги та роботу на публiку, в основi нашоi книжки лежить глибокий, перевiрений на власному досвiдi аналiз переваг i недолiкiв – практичний посiбник для вiдчайдушних прибiчникiв дистанцiйки. Приемного читання! 1 Latest Work-at-Home/Telecommuting/Mobile Work/Remote Work Statistics. (n.d.). Global Workplace Analytics. https://globalworkplaceanalytics.com/telecommuting-statistics. – Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше. Вступ Майбутне вже тут; його просто нерiвномiрно розподiлено.     Вiльям Гiбсон Мiльйони працiвникiв i тисячi компанiй уже вiдкрили для себе втiхи й переваги дистанцiйноi роботи. У великих i малих компанiях буквально в усiх галузях кiлькiсть спiвробiтникiв, якi працюють вiддалено, щороку зростае. Але слiд зауважити, що, на вiдмiну вiд факсу, який дуже швидко ввiйшов у повсюдний ужиток, дистанцiйна робота, на диво, знайшла прихильникiв не скрiзь i не одразу. Усi необхiднi для цього технологii е. Ще нiколи не було так легко й зручно спiлкуватися та працювати з iншими людьми, де б вони не перебували, будь-коли. Та все ж залишаеться розв’язати основу проблему: людську. Мозок ще не готовий перейти на новий рiвень сприйняття. Ця книжка ставить за мету допомогти такому переходовi. Ми опишемо безлiч переваг телероботи, зокрема: доступ до найталановитiших працiвникiв, свободу вiд щоденних виснажливих поiздок до офiсу й назад, зростання продуктивностi поза його традицiйними стiнами. І ми вже готовi спростувати очевиднi вiдмовки: наприклад, що до iнновацiйних рiшень можна дiйти тiльки пiд час особистого спiлкування, що не можна повнiстю покладатися на сумлiннiсть людей, якi працюють iз дому, що це зведе нанiвець культуру й фiлософiю компанii. Передусiм ця книжка навчить вас, як стати експертом iз дистанцiйноi роботи, порадить засоби й пiдходи, за допомогою яких ii можна оптимiзувати, а також попередить щодо можливих пiдводних каменiв та обмежень, якi, ймовiрно, стануть вам на завадi. (Нiщо не обходиться без компромiсiв.) Наше обговорення буде практичне, адже ми здобули своi знання пiд час власноi телероботи, а не пiсля читання теоретичних джерел. За якийсь десяток рокiв iз такого «дистанцiйного» насiння ми виросли в успiшну IT-компанiю «37signals»[2 - З 2014 року – «Basecamp». – Прим. ред.]. Розпочинали як два партнери: один – у Копенгагенi, а другий – у Чикаго. Вiдтодi наш штат вирiс до тридцяти шести спiвробiтникiв з усiх куточкiв планети, якi надають послуги мiльйонам користувачiв майже в усiх краiнах свiту. Ми вирiшили викласти на паперi свiй багатющий досвiд, щоб показати, як вiддалена робота вiдчинила дверi до новоi ери свободи й процвiтання. До смiливого нового свiту, що кидае виклик непохитному вiруванню у важливiсть Офiсу, притаманному промисловiй ерi. У цьому новому свiтi покладено край зачовганому уявленню про позаштатних працiвникiв як про засiб пiдвищити продуктивнiсть iз якнайменшими витратами, а на змiну йому запроваджено новий iдеал, за яким дистанцiйний режим не тiльки пiдвищуе якiсть роботи, а й збiльшуе задоволення вiд неi. «Офiс не потрiбен» – це вже не майбутне, це тепер. І у вас iще е шанс устигнути. Саме час для вiддаленоi роботи Чому в офiсi так не працюеться Якщо запитати в людей, куди вони йдуть, коли iм треба як слiд попрацювати, мало хто вiдповiсть «до офiсу». А якщо хтось так i скаже, то обов’язково додасть: «Рано-вранцi, коли там ще нiкого немае», «Засиджуюся до пiзнього вечора, коли вже всi пiшли» чи «Зачиняюся там на вихiднi». Та висновок один: iм погано працюеться на роботi. Сучасний офiс – це останне мiсце, де людям хочеться бути, коли треба як слiд попрацювати. А все тому, що офiси перетворилися на фабрики перешкод. Наповненi народом, вони як кухоннi комбайни, що розбивають ваш робочий день на окремi маленькi вiдтинки часу. П’ятнадцять хвилин тут, десять хвилин там, двадцять хвилин на одне, п’ять на iнше. І кожен такий вiдтинок заповнюють то конференцiя, то зустрiч iз колегами, то ще одна зустрiч або якiсь безглуздi засiдання й наради. Дуже важко зосереджено працювати, коли твiй робочий день постiйно переривають робочi моменти. Серйозна робота, творча робота, вдумлива робота, важлива робота – такий тип дiяльностi вимагае зосередженостi й часу, щоб як слiд заглибитись у питання. Але в сучасних офiсах важко органiзувати собi такi тривалi сесii. Замiсть них – постiйнi переривання та вiдволiкання. Можливiсть побути наодинцi з власними думками – це i е одна з найбiльших переваг дистанцiйного режиму. Коли працюеш на самотi, подалi вiд того гамору, почуваешся нарештi зручно у власному виробничому довкiллi. І насправдi можеш бути продуктивним, чого не вдавалося в офiсi! Це правда, що в дистанцiйнiй роботi е i своi недолiки. Джерелами вiдволiкання й перепон може стати що завгодно. Удома, наприклад, – телевiзор. У кав’ярнi – чиясь голосна розмова за сусiднiм столиком. Але тут е велика рiзниця: такi вiдволiкання ви можете контролювати. Вони – пасивнi за своею природою. Вони вас не зобов’язують. Ви можете перейти на iнше мiсце, де вам буде зручнiше. Можете вдягти навушники без побоювань, що колега матерiалiзуеться бiля столу й поплескае вас по плечi. Можна не хвилюватися, що вас викличуть на якусь беззмiстовну нараду. Ваше мiсце, ваша робоча зона, ви – самi iз собою. Не вiрите нам? Попитайте навколо. Або спитайте самi себе: куди б ви пiшли, якби треба було як слiд попрацювати? І вiдповiдь навряд чи буде «до офiсу пiсля обiду». Годi марнувати життя на дорогу Будьмо щирими: нiхто не любить шлях на роботу i з роботи. Доводиться ранiше вставати, додому ввечерi приходиш пiзно. Гайнуеш час, псуеш нерви, iнколи не маеш навiть бажання готувати i обмежуешся напiвфабрикатами з тим iхнiм пластиковим посудом. Пропускаеш тренування в спортзалi, не цiлуеш «на добранiч» дiтей, не маеш сил для сердечноi розмови з близькими та рiдними. І цей перелiк можна продовжити. Та й вихiднi зазвичай зiпсовано через оте ненависне катання. Адже всю домашню роботу, яку так не хочеться виконувати пiсля того, як купу часу чекали на транспорт чи стояли в заторах, ми вiдкладаемо на суботу. А коли ви нарештi винесли смiття, склали випрану бiлизну, з’iздили до супермаркету по продукти, заплатили за квитанцiями – уже промайнула половина вiкенду. А сам процес дороги? Навiть у найкращiй машинi iзда в годину пiк не подаруе насолоди, а про вiдчуття свiжостi й наснаги пiсля пересування мiським громадським транспортом годi й говорити! Вдихаеш вихлопнi гази та чийсь пiт, а видихаеш власне здоров’я й добре самопочуття. Розумнi люди – тi, що в бiлих халатах, – уважно вивчали вплив майже щоденних поiздок на роботу i з роботи, адже це важливий складник нашого життя, i iхнiй вердикт виявився невтiшним: вони призводять до ожирiння, стресу, вiдчуття пригнiченостi. Навiть короткi пересування негативно вливають на самопочуття. За даними дослiджень[3 - Lowrey, A. (2011, May 26). Your Commute Is Killing You. Slate Magazine. https://slate.com/business/2011/05/long-commutes-cause-obesity-neck-pain-loneliness-divorce-stress-and-insomnia.html], цi поiздки е однiею з причин пiдвищення ризику ожирiння, безсоння, стресу, болiв у шиi та в спинi, пiдвищеного кров’яного тиску, а також низки iнших пов’язаних зi стресом захворювань, як-от серцевi напади та депресiя. І навiть призводять до розлучень. Та спробуймо на хвилинку знехтувати тим очевидним фактом, що iзда на роботу i з роботи негативно впливае на наш фiзичний стан. Зробiмо вигляд, що й для довкiлля вона не така згубна. Просто порахуймо. Скажiмо, ви щоранку iдете пiв години в скаженому трафiку, плюс п’ятнадцять хвилин вам потрiбно, щоб дiйти до машини та з машини до офiсу. Це пiвтори години на день, сiм iз половиною – на тиждень, десь приблизно 300–400 годин на рiк, якщо не враховувати свята й вiдпустку. Чотириста годин – рiвно стiльки нам знадобилося, щоб розробити програму «Basecamp», найуспiшнiший наш продукт. Уявiть, скiльки всього ви могли зробити за чотириста годин за рiк! Це катання не просто шкодить вам, вашим стосункам, довкiллю. Воно шкодить бiзнесу. А такого не мае бути. Рiч у технологiях, дурнику! Якщо дистанцiйна робота – це так добре, тодi чому передовi компанii свiту давно на неi не перейшли? Усе просто: бо не могли. Не було необхiдних для цього технологiй. Уявiть, як би було працювати з людьми, якi живуть у рiзних мiстах, за тисячi кiлометрiв одне вiд одного, за допомогою факсiв та кур’ерських служб! Аж тут на нас звалилися новi технологii, i стало очевидно, що можна працювати й вiддалено. Зокрема, тепер ми маемо iнтернет. Подiлитися зображенням екрана за допомогою «WebEx», координувати план дiй у «Basecamp», спiлкуватися в реальному часi в чатах, миттево обмiнюватись оновленими файлами через «Dropbox» – усi цi дii стали можливими протягом останнiх рокiв. А тому не дивно, що ми досi самi до ладу не знаемо всiх своiх нових перспектив. А от попереднiм поколiнням утовкмачили в голови, що по-справжньому добре можна працювати тiльки з такоi-то години ранку до такоi-то години вечора, в офiсах i кабiнках хмарочосiв. Отже, не слiд дивуватися, коли тим, хто звик до такого способу працi, навiть на думку не спадае, що е iншi способи ii органiзувати, або ж вони просто вiдкидають припущення, що може бути якось iнакше. Але ж може. Майбутне – i це не просто гучнi слова! – належить тому, хто це збагнув. Невже ви справдi вважаете, що сучаснi пiдлiтки, якi виросли на фейсбуцi та чатах, зацiнять традицiйне протирання штанiв за письмовим офiсним столом i вiчнi ранковi наради щопонедiлка? Розбiглися! Найчудовiша перевага технологiй, навiть пiд час дистанцiйноi роботи, – все у твоiх руках. Це не якась там ядерна фiзика; навчитися користуватися прикладними програмами не так складно й не потребуе багато часу. Але, безумовно, потребуе бажання вiдкинути ностальгiю i вiдкрити себе новому. Ви готовi? Вiдмова вiд офiсного графiка Найвагомiшою змiною в розподiлi трудових ресурсiв е перехiд вiд синхронноi до асинхронноi спiвпрацi. Працювати разом можна не тiльки з рiзних локацiй, а й навiть неодночасно. Цей постулат найправдивiший для взаемодii з колегами з рiзних часових поясiв, утiм застосовний для всiх, навiть якщо ваша команда мешкае в одному мiстi. Коли вже вдалося органiзувати свое робоче мiсце й виробити графiк для спiльноi роботи з кимось, хто прокидаеться на сiм годин ранiше за вас десь у Копенгагенi, то навряд чи буде дуже важко врегулювати решту робочих питань у себе в Чикаго з 11:00 до 19:00 чи iз 7:00 до 15:00. Перевага гнучкого робочого графiка ще й у тому, що такий пiдхiд задовольняе всiх – вiд жайворонкiв до нiчних сов, а також тiшить членiв родин, де е дiти, яких пiсля обiду треба забрати зi школи чи з дитсадка. У нашiй компанii ми бiльш-менш дотримуемося 40-годинного тижневого робочого навантаження, але як саме спiвробiтники розподiляють цi години протягом дня, не мае особливого значення. Та компанiя, якiй вдалося органiзувати ефективний дистанцiйний режим, по сутi, не мае потреби у фiксованому робочому графiковi. Найбiльше це важливо пiд час творчоi роботи. Адже натхнення приходить, коли трапиться, його не можна силувати. Якщо рiшення нiяк не спадае на думку, то часом краще вiдкласти завдання на деякий час i повернутися до нього, коли мiзки трохи провiтряться й запрацюють у повноцiнному режимi. Редактори та режисери з «IT Collective» – компанii-виробника фiльмiв i рекламних вiдеороликiв, розташованоi в Колорадо та зi спiвробiтниками також у Нью-Йорку та Сiднеi, – час вiд часу переходять у нiчний режим, коли працюють над новим фiльмом. А вранцi швиденько обговорюють своi напрацювання з рештою команди, щоб оцiнити динамiку й намiтити план на наступну нiч. І кого обходить, що вони проспали до обiду, щоб виробити такий графiк? Звичайно, не всяку роботу можна органiзувати повнiстю за вiльним графiком. Наша компанiя пропонуе клiентам технiчну пiдтримку протягом традицiйно встановленого робочого дня, а тому спецiалiсти технiчноi пiдтримки мають працювати саме за такими годинами. Але навiть iз такими обмеженнями все одно можна органiзувати гнучкi графiки для штату за умови, що всi його члени можуть пiдмiнити одне одного, покриваючи весь спектр дiяльностi. Годi думати, що стандартний офiсний графiк – обов’язковий. Вам знадобляться деякий час i новi навички, щоб привчитися працювати асинхронно з колегами, але згодом ви усвiдомите: головне – не годинник, а сама робота. Кiнець монополii мiста Мiста – це скарбницi талантiв i людських ресурсiв. Із давнiх-давен тi, хто рухае колiщата двигунiв капiталiзму, вважали так: «Зберiмо величезну кiлькiсть народу на маленькiй площi, де iм доведеться жити на головах одне в одного у тiсних кварталах, а ми тим часом зможемо знайти купу здiбних працiвникiв для наших фабрик». Чудова думка, пане Товстосуме! На щастя, густота населення, що стала в такiй пригодi фабрикам, виявилася важливою i в iнших аспектах. Ми тепер маемо бiблiотеки, стадiони, театри, ресторани й ще цiлу купу див сучасноi культури та цивiлiзацii. Але разом iз ними дiстали й офiснi кабiнки, малесенькi квартирки й консервнi банки, у яких переiжджаемо вiд першого до другого. Ми помiняли свободу й свiже повiтря сiльських пейзажiв на вигОди та розваги. Нам пощастило, адже тi технологiчнi новацii, якi вможливили телероботу, викликали в нас також потяг до телекультури й телерозваг. Уявiть, як ви намагаетесь описати мiстянину 1960-х свiт, де можна негайно отримати доступ до будь-якого фiльму, книжки, музичного альбому та прямоi трансляцii будь-якого спортивного матчу (з високою якiстю зображення та в значно кращiй кольоровiй гамi, анiж будь-коли в минулому). Та вас би просто взяли на смiх! І у 80-х теж би кепкували. А тепер ми з вами живемо саме в такому свiтi. Та е рiзниця: сприймати його як належне чи робити висновки. Якщо нинi ми з вами маемо необмежений доступ до культури та розваг iз будь-якоi локацii, то чому досi волiемо жити прив’язаними до умов минулого? Невже ота квартира iз шаленою цiною, ота консервна банка на колесах, ота ваша офiсна кабiнка справдi того вартi? Ми впевненi: щодня дедалi бiльше людей вiдповiдатимуть на це запитання негативно. Тож ось вам наше передбачення: протягом наступних двадцяти рокiв справжньою ознакою привiлейованостi вважатимуть переiзд iз мiста. І не десь у передмiстя, на вiдстань повiдця, а куди душа забажае. Нова розкiш Фешенебельний кутовий офiс бiля самоi макiвки хмарочоса, розкiшний «лексус» вiд компанii, секретар. Тепер легко кепкувати з таких старорежимних атрибутiв корпоративноi розкошi. Але й нуворишi вiд них не дуже вiдрiзняються: вишуканий шеф-кухар i безкоштовнi обiди, послуги пральнi, масажi, купа iграшок на комп’ютерi. Це два боки однiеi медалi. Медалi, яку видають в обмiн на нескiнченнi години в офiсi. Далеко вiд сiм’i, друзiв, захоплень i хобi, якi не зазначено в резюме. Єдине сподiвання, що всi цi спокуси якось пiдтримають i допоможуть дотягнути до пенсii, щоб присвятити себе тому, вiд чого довелося вiдмовлятися протягом довгих рокiв. Але навiщо чекати? Якщо ви любите кататися на лижах, то навiщо чекати, поки вашi суглоби ослабнуть вiд старостi, а будь-яке падiння може результувати в зламане стегно, i тiльки потiм перебиратися до Колорадо? Якщо ви захоплюетеся серфiнгом, то чому сидите в бетонних джунглях, а не де-небудь на узбережжi? Якщо всi вашi рiднi й близькi мешкають у невеличкому мiстечку в штатi Орегон, то що ви й досi робите на другому боцi континенту? Нова розкiш полягае в тому, щоб скинути iз себе кайдани вiдкладеного життя й плекати своi захоплення цього дня, цiеi митi, коли ви ще працюете. Який сенс марнувати час у мрiях про те, як усе буде чудово, коли ви нарештi станете вiльнi? Бiльше немае потреби дiлити свое життя на обов’язкову фазу гарування й пенсiю. Можна поеднувати розваги й заробiток, створити для себе кращий спосiб життя, де робота даруватиме смак i задоволення, оскiльки вже не буде единою стравою в меню. Позбавтеся ненавистi до золотих кайданiв, якi не дають вам жити так, як насправдi хочеться. Це значно реалiстичнiша мета, нiж купувати лотерейнi квитки в надii виграти, – як у прямому, так i в переносному сенсi. Приклад останнього – здиратися нагору кар’ерною драбиною i сподiватися, що ваш номер випаде до того, як вже буде пiзно. Для того щоб пiдлаштувати життя пiд своi захоплення, не треба бути якось по-особливому щасливим чи працьовитим, якщо ви можете вибирати, звiдки й коли працювати. Це не означае, що ви можете завтра пiдхопитися та переiхати до Колорадо тiльки через те, що полюбляете лижi. Дехто так i робить, але можна знайти й не такий кардинальний варiант. Наприклад, поiхати туди на три тижнi. Як з офiсною роботою: немае потреби в принципi «все або нiчого». Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=66330916&lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Сноски 1 Latest Work-at-Home/Telecommuting/Mobile Work/Remote Work Statistics. (n.d.). Global Workplace Analytics. https://globalworkplaceanalytics.com/telecommuting-statistics. – Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше. 2 З 2014 року – «Basecamp». – Прим. ред. 3 Lowrey, A. (2011, May 26). Your Commute Is Killing You. Slate Magazine. https://slate.com/business/2011/05/long-commutes-cause-obesity-neck-pain-loneliness-divorce-stress-and-insomnia.html