Танок

Танок Катя Сербiнова Я бачу смерть. Вона з‘являеться у виглядi тварин бiля живих людей. Поки що живих. Ночами менi сняться дивнi сни, а вдень до мене злiтаються ворони, невидимi iншим. Чому? Навiщо? Танок Катя Сербiнова © Катя Сербiнова, 2021 ISBN 978-5-0053-9172-8 Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero Гамiр. Нiч. Галявина. Люди iз села посеред лiсу. Серед скам’янiлих вiд холоду дерев юрмляться iхнi постатi в натягнутих по самi вуха каптурах (якiсь iз вовни, якiсь – iз вовчого хутра). У натовпi панують жах та цiкавiсть: хтось перешiптуеться, хоть голосно скиглить, декiлька людей обабiч про щось сперечаються, поглядають на палаючу пiд мiсяцем плямку свiтла. На плямцi – слiди. Витоптуються неприродньо рiвним кiльцем, а те, що iх лишае, невидиме. Лише жалiсно порикуе час вiд часу. Посерединi кола незграбною купкою лежить щось велике й видовжене. Тi люди, що наважилися пiдступити ближче, помiчають то край бiлоi вовняноi кофтинки, то пiстрявi шкарпетки, а ще далi – блiда подерта долонька пiд темним, заплетеним у кiски волоссям. Гарна долонька. – Та заберiть ii звiдти! – кричить хтось у лiсi, грiючи долонi бiля чужих смолоскипiв. – Ну ж бо, покличте когось! Воно не пiде вiд неi так просто! Декiлька парубкiв, хто смiливiший, хрупнули пiдошвами на край застиглоi вiд жаху галявини. Виставили наперед саморобнi списики, в‘iлися поглядом у коло… Наступний крок нiхто з них не зробив. – То правда це? – сором’язливо спитав свого сусiда парубок. – Вона тепер у ньому живе? У цьому… – Не те, щоб живе… Нiхто з них бiльш не живий. Та проте воно бачить i розумiе. Воно безпечне… Якщо дитини не чiпати. У затiнках лiсових сосен прохрупала пара старих чобiт – прийшов батько-лiсничий. Його м‘якi, зморшкуватi повiки ледве можна було побачити з-пiд темного, як у доньки, волосся. Пiд цими повiками – горе та спокiй. Люди розступилися спочатку перед кiнчиком та древком блискучоi сокири, а потiм i перед батьком. – Спiвчуваю, – сказав хтось, але так тихо, що старий його, мабуть, i не почув. Минув останнi дерева, став на край iхньоi тiнi. – Ведмедю, – звернувся до нього на прiзвисько, загороджуючи тулубом галявину, парубок, – ми намагалися! Воно не пускае взагалi нiкого, лише тебе кличе… Лiсничий на прiзвисько Ведмiдь його не дослухав, легенько вiдсторонив парубка убiк та ступив ближче до кола. До звiра, йому видимого. Маленький бурий ведмедик радiсно пiдбiг до старого. Його темнi кiгтистi лапи нарештi залишили коло: ведмедик хотiв додому. – Менi шкода, доню, – промовив Ведмiдь чи то до тiла, чи до ведмедика, а потiм, пiдперши колiньми сокиру, пiдхопив тварину обома руками та понiс кудись у темнi хащi. Небо починало сiрiти, натовп потроху мовчки розiйшовся. Лише декiлька залишилися пильнувати, щоб лiсникову доньку не вкрали зголоднiлi тварини. А десь у мiстi прокинувся я. Я не думаю, коли йду вночi до школи. Моi черевики розумiють, куди треба йти й наскiльки швидко. Мiсто велике, проте наодинцi ходити безпечно. У нас гарне мiсто: багато дерев, околицi, вкритi горами та луками. Я дивлюся на дерева, поки моi ноги несуть мене поряд iз другом, а думки моi десь у горах. Ми звикли до цього: я звик, мiй друг, моi черевики. Інодi друг каже щось до мене чи легенько повертае мене в потрiбному напрямку, якщо попереду натовп, а натовпу майже не бувае. Школа далеко, ми живемо на околицi мiста, отож вирушаемо ще перед свiтанком. Люди в моему мiстi надають перевагу дню. – Попереду! – друг звично притримуе мене за плечi, проте зараз це непотрiбно. Я вже встиг повернутися з гiр i бачу перед собою лiсову автотрасу. Автотраси – найнебезпечнiшi мiсця з усiх, якi чекатимуть на нас наступнi п‘ятнадцять хвилин дороги. – Щось iх сьогоднi замало, – кажу я, маючи на увазi машини. Гори в моiй головi повнiстю, безповротно розсiялися. – Справдi. Може, десь таки народився та жере iх дракон? – мiй друг занадто любить драконiв. – Може бути. То йдемо до нього? – нам було весело, а часу до школи вдосталь. – А чому ж нi? Ми наввипередки побiгли по краю сiроi смужки асфальту. Було сиро й трохи прохолодно, пахло живицею, як у справжньому лiсi, проте по обабiч нас нiякого лiсу вже не було, лише двi зелено-коричневi смужки, що розпливалися. Мiй друг мчався, як i завжди, наче на справжнiх драконячих крилах – про це я йому й повiдомив, коли ми рiзко зупинилися бiля повороту шосе. Драконолюб нiчого не вiдповiв. Тикнув пальцем кудись, куди не дiставали моi очi. За деревами посеред траси стояло декiлька машин: три звичайнi, одна з перебитим носом, ще одна була лiкарняною. Іншi машини по той бiк також зупинялися, iхнi водii з сiм‘ями вивалювалися з крiсел та в щось вдивлялися. Я пiдiйшов. На асфальтi лежав чоловiк з неприродньо розкинутими руками й оберненою в протилежний вiд мене бiк головою… На одязi чорнiла велика пляма. Я все зрозумiв. Пiдiйшов до друга, долонею показав, що хочу ще вiдпочити. Вiн погодився. Через деякий час почулася ще одна сирена, й ми зважился пiдiйти до людей, що вийшли з чорноi машини. Мiй погляд зрадливо ковзнув на асфальт. На спинi в тiла сидiв великий сiро-чорний птах. Я подивився на iнших: нiхто не махав ногами, люди вели себе так, наче птаха взагалi не iснуе. Спитав у друга – той нiчого не бачив, однак поцiкавився, чи все зi мною гаразд. Менi перехопило подих. Пiсля школи я прийшов додому й трохи посидiв iз сiм‘ею на кухнi. Мати розповiдала про свiй день, тато готував iсти, я слухав, i менi було б навiть цiкаво, проте думки моi сьогоднi постiйно кудись тiкали: до тiла в сутiнках, до птаха, якого нiхто не бачив, проте якого бачив я… Страшного сiро-чорного птаха. Нарештi сiли iсти. – А чому ми не iмо ворон? – запитав я, двилячись на шматок м‘яса в тарiлцi. Вiн був схожий на людину на трасi. Мовчанка. Мати проникливо подвилася на мене, спитала, звiдки такi думки. Тато, крiзь силу щось проковтнувши, повiдомив, що вони гiркi й взагалi так повелося ще з давнiх-давен. Щось у його вiдповiдi менi не сподобалося, проте я зробив вигляд, нiби це звичайне буденне питання. Мовчки дожував свое м‘ясо та пiшов до себе на другий поверх, посилаючись на домашнi завдання. Тiльки-но закрилися, клацнувши, дверi, як я повалився на лiжко й загорнувся в ковдру. Не роздягаючись. Навколо мене був лiс. Високий, зi старезними, довгими гiлками, вкритими густою сосновою голкою. Тi самi голки хрустiли пiд моiми черевиками, коли я йшов у темрявi бозна-куди. Навколо знову, як i вранцi, пахло живицею, спiвали птахи… Дуже реалiстичний лiс. Галявина – передi мною. Маленька темна галявина з кимось посерединi. Вiн пiдходить до мене ближче, хрустячи гiллям, i я бачу, що це людина. Дiвчина в масцi ведмедя. Вона посмiхаеться до мене, наче до друга, проте я не вiдповiдаю. Менi не подобаеться цей лiс, ця маска… Те, що вона тримае мою долоню та тягне мене кудись у хащi. Куди?! Я, певно, нiмий, бо не можу цього запитати. У неi чорне волосся, заплетене в кiски, й зелено-червоно-блакитнi шкарпетки. Тепер ми стоiмо на ще однiй галявинi – зовсiм темнiй, а навколо нас танцюють якiсь постатi. Їхнi тiла гарно, ритмiчно вигинаються, штовхають повiтря навколо багатть… я хочу прокинутися, зараз, негайно! Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=65552226&lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.