Покоління Z на роботі

Поколiння Z на роботi Девiд Стiллман Йона Стiллман #PROMe Час невпинно рухаеться вперед. Здавалося б, лише вчора ми вперше почули про мiленiалiв, а сьогоднi найстаршi з них уже стоять на рубежi 40-рiччя i на сцену виходить новий головний персонаж – поколiння Z. За розрахунками демографiв, у найближчi роки люди, що народилися в 1995–2012 рр., складатимуть третину населення. Тож безумовно настав час, щоб познайомитися з поколiнням Z – першим поколiнням, що народилося в цифрову еру. Девiд Стiллман Поколiння Z на роботi Цю книжку присвячено покiйному Аллану Грошу. Вiн би, безумовно, зрадiв появi поколiння Z на ринку працi. І виступив би неперевершеним наставником… ВСТУП Зараз ринок працi поповнюеться представниками нового поколiння. Утiм, про це мало хто говорить. Чи радше – говорили. Поколiння Z. Поколiння народжених у 1995–2012 роках. Першою, зазвичай, виникае думка: «Так ось як вони називаються!» Ми поговоримо про назву пiзнiше. Власне, iй присвячено цiлий роздiл. Наразi просто послуговуватимемося нею. Хтось уже стикався з представниками поколiння Z як споживачами i точно знае, як продати iм пару джинсiв чи ляльку Барбi. Утiм, ми не розглядали iх як трудовi ресурси i не замислювалися над тим, як наймати це поколiння на роботу, утримувати в компанii, управляти ним чи мотивувати до працi. Інша розповсюджена думка: «Стривайте! А хiба це не мiленiали?» Нi. Не мiленiали. Власне, вони досить сильно вiдрiзняються. Хочете вiрте, хочете – нi, та мiленiали виросли. Бейонсе вже давно не спiвачка-одиначка, а справжнiй магнат шоу-бiзнесу. Брiтнi з Джастiном розбiглися, позагоювали рани i навiть стали батьками. Загалом, за даними журналу Time, 47 % мiленiалiв мають дiтей. Вони мають нерухомiсть, завершили навчання та будують кар’еру. Щодня ми чуемо щось про мiленiалiв. Вони – найбiльш обговорюване поколiння в iсторii. Заковика в тому, що ми так багато говоримо про них, що навiть не можемо уявити життя пiсля мiленiалiв. Ми навiть не думали про те, що в офiсах з’являться представники iншого поколiння. Така можливiсть здавалася далеким майбутнiм. Окрiм мiленiалiв, у центрi нашоi уваги все ще перебувають бебi-бумери, якi сягають пенсiйного вiку. Ми повиннi перейняти iхнi досвiд, мудрiсть i знання, доки не пiзно. Керiвники продовжують виховувати й випещувати своiх послiдовникiв iз представникiв поколiння X (батькiв поколiння Z), яких, так уже iсторично склалося, вони тривалий час iгнорували чи навiть уникали. Невже з’явилося ще одне поколiння, з яким треба знайомитися? Так! Представляемо поколiння Z. Найстаршi його представники вже перетнули двадцятирiчний рубiж. Налiчуючи понад 72 млн, це поколiння все голоснiше заявляе про себе на ринку працi, а органiзацii та керiвники бiльше не можуть дозволити собi iгнорувати його. Не познайомившись iз поколiнням Z ближче, ми ризикуемо поставитися до його представникiв, як до мiленiалiв. А це – велика помилка, якоi ми вже припускалися ранiше. Коли на ринку працi з’явилися представники поколiння X, нiхто не звернув на них уваги. Ба бiльше, нiхто про це навiть не замислився. Що-що? Життя пiсля бебi-бумерiв продовжуеться? У центрi уваги на ринку перебували бебi-бумери. У сферi трудових вiдносин купу часу витрачали на розробку та втiлення правил i регламентiв, процесiв i процедур, якi б допомогли 80 млн бумерiв змагатися за мiсце пiд сонцем. Усе оберталося навколо них. Повсякчас. Коли ж з’явилися представники поколiння X, керiвники поставилися до них, як до бумерiв, i – БАЦ! Виявилося, що поколiння X аж нiяк не нагадувало бебi-бумерiв: нi в найманнi на роботу, нi в ставленнi до кар’ери, нi в комунiкативних звичках… Ринок працi зазнав чималих утрат. Навiть сьогоднi деякi компанii не оговталися вiд того удару. Появу нового поколiння неможливо зупинити. Тож саме час познайомитися з поколiнням Z. Утiм, коли я починаю розмову про появу поколiння Z на ринку працi, бiльшiсть слухачiв здаються шокованими, розлюченими, утомленими чи просто спантеличеними. Я рiдко бачу ентузiазм в iхнiх очах. І розпiзнаю вiдчуття притаманноi мiленiалам утоми. Цього разу – вiд самих мiленiалiв. Як зазначалося вище, ми чуемо про них щодня. Люди просто втомилися говорити про поколiння, i це, зрозумiло, зовсiм не грае на користь поколiнню Z. Однак варто менi розповiсти про результати деяких американських дослiджень щодо поведiнки поколiння Z на ринку працi, i я бачу, як замiсть лютi, утоми та спантеличення в моiх спiвбесiдникiв виникають полегшення, ентузiазм i зацiкавленiсть. А ось я дiйсно зацiкавився цим поколiнням. Дозвольте вiдрекомендуватися: Девiд Стiллман. Близько двадцяти рокiв я присвятив дослiдженню теми поколiнь. Я писав про це i доносив iнформацiю до представникiв рiзноманiтних компанiй. Саме такiй дiяльностi я присвячував повний робочий день останнi п’ятнадцять рокiв. У серединi 1990-х, разом iз представницею поколiння бебi-бумерiв Лiнн Ланкастер, я заснував компанiю. Ми з Лiнн познайомилися, працюючи над спiльним проектом на попереднiх мiсцях роботи. І сварилися на чому свiт стояв. Проте ми iмпонували одне одному. Коли робота над проектом завершилася, ми вирiшили вiдсвяткувати подiю. За обiдом говорили про вiдмiнностi наших поколiнь i швидко усвiдомили: з проблемами рiзницi поколiнь стикалися не лише ми – такi питання непокоять й iнших. І хоча на той час на цiй проблематицi спецiалiзувалося кiлька експертiв, вони зосереджувалися на якомусь одному поколiннi. Ми ж побачили потребу розпочати дискусiю про особливостi взаемодii поколiнь, особливо у сферi трудових вiдносин. Невдовзi ми звiльнилися зi своiх робiт i започаткували власну компанiю, поставивши за мету допомогти традицiоналiстам, бебi-бумерам, представникам поколiння X i мiленiалам подолати непорозумiння на роботi та на ринку працi. Наша компанiя стрiмко розвивалася. Тема виявилася популярною, оскiльки саме тодi поколiння X активно змiнювало трудовi вiдносини. Усi хотiли обговорювати це. Зiбравши достатньо матерiалiв первинного дослiдження, ми видали дебютну книжку – «Коли стикаються поколiння».[1 - When Generations Collide.– Тут i далi прим. ред.] Ми завзято виступали, зазвичай перебиваючи одне одного. Ми з Лiнн не просто писали й говорили про поколiння, а створили успiшну компанiю з мiсiею подолати непорозумiння мiж ними, програму пiдготовки тренерiв, навчальну онлайн-платформу та навiть розважальну програму для корпорацiй. Коли в трудових колективах з’явилися мiленiали, ми написали й опублiкували другу книжку – «Фактор М: як поколiння мiленiалiв змiнюе робоче середовище».[2 - M-Factor: How the Millennial Generation is Rocking the Work-place.] Провiвши в мандрах понад 10 рокiв, я втомився. Якщо маеш трiйко дiтей i постiйний страх пiдхопити якусь бактерiю, про насолоду життям можна забути. Коли видалася нагода продати бiзнес, ми скористалися нею. Я вагався щодо того, чим займатимуся далi, коли на порозi з’явився Марч Кiлбергер, мiй хороший приятель i колега. Вiн iз братом Крейгом, з яким я колись познайомився в лiтаку, заснували найбiльший у свiтi глобальний молодiжний рух за розширення прав i можливостей пiд назвою WE. Моя родина пiдтримала одну з iхнiх мiжнародних програм у Кенii i була добре знайома з дiяльнiстю органiзацii. Ми багато разiв iздили до Кенii будувати школи, а спiвпраця з Кiлбергерами неодмiнно вiдкривала новi горизонти. Брати керували операцiями WE у восьми краiнах свiту й збиралися започаткувати кiлька програм у США. Марч знав, що я продав компанiю, тож попросив мене стати третiм у командi, на яку покладалося завдання розвитку органiзацii в Сполучених Штатах. Я одразу ж подумав, що не годжуся для роботи в неприбутковiй органiзацii. Менi властива самовпевненiсть, я не тримаю язика за зубами, а терпiння не можна зарахувати до моiх чеснот. Менi бракувало досвiду роботи з неприбутковими органiзацiями, а допомогу дiтям у продажу обгорткового паперу на канiкулах можна було вважати моiм единим досвiдом збору коштiв. Тож, звiсно, я пристав на пропозицiю. Та я й гадки не мав, що одразу ж iз головою пiрну назад у дiалог поколiнь. Органiзацiя WE надала менi першу змогу побачити поколiння Z у дii та попрацювати з ним. Мене оточували неймовiрнi пiдлiтки, якi на локальному й глобальному рiвнях змiнювали свiт на краще. Збирали грошi, мили машини, влаштовували розпродаж випiчки, танцювальнi марафони, поiздки на велосипедах, пiшi походи… створювали мiнi-бiзнеси. Мене захопили iхня зрiлiсть, вiдчуття власного «я», готовнiсть тяжко працювати i вiдданiсть служiнню. Водночас я вже мiг спрогнозувати деякi суттевi розбiжностi, яких не уникнути, коли незалежнi за натурою представники поколiння Z стикнуться з налаштованими на спiвпрацю мiленiалами. Поява представникiв поколiння Z на ринку працi була цiкавою й особисто для мене, оскiльки до них належать моi дiти, двое з яких уже трудяться. Моя старша дочка, дев’ятнадцятирiчна Еллi, проходить оплачуване стажування у вiддiлi освiти штату Мiннесота, а сiмнадцятирiчний син Йона – мiй партнер по бiзнесу. Я детальнiше розповiм про це далi. А от плани дев’ятирiчноi дочки Седi куди амбiтнiшi: вона прагне стати новою сенсацiею на YouTube як спiвачка й авторка пiсень. Обiцяю, ви дiзнаетеся про це першими. Пiд час численних зустрiчей iз корпорацiями щодо пiдтримки програми WE в Сполучених Штатах я помiтив, що молодь називають мiленiалами. Навiть самi мiленiали звертаються так до молодi. Утiм, витративши чимало часу на вивчення мiленiалiв, я зробив висновок, що iхнi характернi риси не такi, як у поколiння Z. Інтуiцiя пiдказувала, що цi поколiння дуже вiдрiзняються. І я добре знав: якщо керiвники не усвiдомлять цього – бiди не уникнути. Я також знав, що керуватися лише iнтуiцiею – замало, тож пiшов далi, розпочавши спiвпрацю з Інститутом корпоративноi продуктивностi (i4cp) з метою проведення двох нацiональних дослiджень, присвячених ставленню представникiв поколiння Z до трудових вiдносин. Ми опитали представникiв цього поколiння вiком вiд 15 до 21 року по всiй краiнi, зосередившись виключно на iхньому ставленнi до трудових вiдносин. Окрiм iнституту i4cp, я спiвпрацював iз програмою iнтенсивного практичного навчання бiзнес-дiяльностi пiд назвою VANTAGE у школi, де навчаеться Йона. І цi неймовiрнi представники поколiння Z допомагали i4cp визначити, як краще сформулювати запитання та як опитати представникiв свого поколiння по всiй краiнi. Не залишили вони осторонь й аналiз результатiв. Стосовно результатiв. Інтуiцiя мене не обманула. Нацiональнi дослiдження довели, що представники поколiння Z зовсiм не походили на мiленiалiв. Власне, вони цiлком вiдрiзнялися. Зрозумiло одне – поколiння Z готове й прагне проявити себе на ринку працi. В iхнiх головах пануе кар’ера. Нашi дослiдження чiтко довели, що представники поколiння Z концентрують увагу на нiй i готуються до цього з раннього вiку. З одного боку я бачив, з яким ентузiазмом цi молодi люди занурювались у кар’еру, а з iншого – те, що роботодавцi навiть не думали про них i не усвiдомлювали, скiльки робочих регламентiв знову доведеться змiнити. Це спонукало мене до нового дiалогу. І я почав постiйно говорити про це вдома з дiтьми, представниками поколiння Z. І вони не цмокали язиком i не закочували очi – навпаки, активно пiдтримували дискусiю. Ну звiсно ж! Адже нарештi я говорив про iхне поколiння! А якось, уже лягаючи спати, син запитав: – Тато, гадаеш, я мiг би стати голосом свого поколiння? Чи траплялося з вами таке, що в головi, мов лампочка, спалахувала якась iдея, а десь глибоко в душi ви вiдчували, що ця iдея – хороша? У той момент у моiй головi спалахнула така лампочка. Йона мiг допомогти менi представити поколiння Z. З його уст iнформацiя звучала б правдоподiбнiше. Вiн би говорив про те, хто саме е поколiнням Z, а я мiг би скористатися багаторiчним досвiдом вивчення поколiнь, щоб пояснити, що це все означае для решти людей. Пазл склався. Ми з Йоною розпочали з кiлькох пробних виступiв, i не встигли й оком клiпнути, як уже мали веб-сайт, логотип, мобiльний застосунок, пропозицii вiд клiентiв та, зрештою, новий бiзнес. Назвали ми його «Гуру поколiння Z». Для зачину вирiшили обговорити поведiнку поколiння Z у трудових вiдносинах. Ми мали значний обсяг даних i знали, що керiвники iгнорують поколiння Z. Ми навiть вiдвiдали праймерiз президентських виборiв, щоб поговорити про те, як голосуе поколiння Z. Керуючи бiзнесом разом iз Йоною, я швидко усвiдомив, як ми вiдрiзняемося. «Дежавю»,– подумав я, згадавши часи роботи з Лiнн. Я почав збирати iсторii про спiвпрацю, тематичнi дослiдження та результати проведених нами нацiональних дослiджень… i вже зовсiм скоро прийшла iдея написати книжку. Чому саме Йона? По-перше, хоча iншi моi дiти не так активно прагнули опинитися в ток-шоу «Доктор Фiл»[3 - Популярне шоу американського психолога та письменника Фiллiпа Кевiна Макгро, який перед тим, з 1998 по 2002 роки, був постiйним експертом у шоу Опри Вiнфрi.], я однаково люблю iх усiх. Однак Еллi вже навчаеться в коледжi й почала будувати кар’еру у сферi освiти. А едина рiч, яка може змусити Седi вiдвiдати презентацiю з питань поколiнь,– надана iй можливiсть заспiвати нацiональний гiмн. Йона – природний вибiр. Поколiння Z – його пристрасть. Просто вражае, як комфортно йому виходити на сцену й говорити перед величезною аудиторiею. Йона – мiцний горiшок. Вiд самого народження вiн чув про поколiння. Вiд самого початку роботи мене приголомшували його працездатнiсть i цiлеспрямованiсть у пiдготовцi виступiв i написаннi цiеi книжки. Син навiть вiдмовився вiд своеi одвiчноi пристрастi, про що вiн сам розкаже. Вiн – вiддана справi дитина. І найважливiше: Йона дiйсно розумiе золоте правило поколiнь. Вiн знае, що жодне поколiння не е кращим або гiршим, не праве чи не помиляеться… вони просто вiдрiзняються. Я знаю, що його бажання ознайомити свiт iз поколiнням Z не поступаеться його ентузiазму дiзнатися бiльше про iншi поколiння. Чудово й те, що в нас – дивовижнi стосунки. Ми з Йоною добре ладимо. У нас багато спiльного. Власне, це досить розповсюджена риса представникiв поколiння Z та iхнiх батькiв – представникiв поколiння X,– про що ми детальнiше поговоримо в цiй книжцi. Уперше в iсторii батьки й дiти дiляться плейлистами, хобi й навiть одягом. Водночас не виникае сумнiвiв у тому, хто головний. Я хочу висловити величезну подяку директору школи та вчителям Йони за iхню пiдтримку. А також подякувати тим прогресивним компанiям i людям, якi завчасно пiдвели нас до початку дiалогу про поколiння Z. Якщо ви взяли цю книжку в руки з надiею отримати пораду щодо виховання дiтей, не впевнений, що ви звернулися за адресою. Моi дiти iдять глазурованi пластiвцi, лягають спати, коли заманеться, i менi не вдалося навчити iх не ставити дурних запитань. Однак ви все одно багато зрозумiете про своiх дiтей, представникiв поколiння Z, та те, якими робiтниками вони виявляться. Але це стосуеться лише представникiв поколiння X. Адже шанси, що читачi-бумери та читачi-мiленiали стикаються у своему життi з такою ж кiлькiстю представникiв поколiння Z,– мiзернi. Ця книжка присвячена поколiнню Z на роботi. Їi мета – розпочати обговорення того, як воно поводитиметься в трудових колективах. Ми хочемо розповiсти про те, ким е представники поколiння Z, чому вони е такими, а також про iхнi сiм характерних ознак. 1.Фiзично-цифровий свiт. Поколiння Z – перше, народжене у свiтi, де кожному фiзичному об’екту (людям i мiсцям) вiдповiдають цифровi еквiваленти. Для поколiння Z реальний i вiртуальний свiти природно переплiтаються. Вiртуальнiсть – просто частина iхньоi реальностi. Зазвичай робоче середовище повiльно опановуе цифровi рiшення, тож у процесi завоювання свого мiсця у фiзично-цифровому свiтi перед ним постають небаченi досi виклики. 91 % представникiв поколiння Z зазначае, що рiвень технологiчноi оснащеностi компанii впливае на iхне рiшення працювати чи не працювати в нiй. 2.Надвисока персоналiзацiя. Поколiння Z наполегливо працюе над iдентифiкацiею та персоналiзацiею власного iмiджу. І прагне, щоб усi про це знали. Здатнiсть персоналiзувати все навколо створила в них очiкування, що iснуе глибоке розумiння iхньоi поведiнки та бажань. Вiд назв посад до шляхiв розвитку кар’ери ступiнь персоналiзацii лише зростае. Така риса створить складностi для робочого середовища, яке iсторично зосереджувалося на прагненнi справедливостi й однакового ставлення до всiх. 56 % представникiв поколiння Z скорiше самi напишуть собi посадову iнструкцiю, нiж дотримуватимуться ii стандартного варiанта. 3.Реалiстичнiсть. Поколiння Z зростало на тлi подiй 11 вересня, коли тероризм став частиною повсякденного життя, а в економiцi спостерiгався перiод глибокоi рецесii. Це стало передумовою формування досить прагматичного свiтосприйняття, особливо коли йдеться про планування та пiдготовку до майбутнього. Спочатку з цим реалiстичним ставленням стикнулися вищi навчальнi заклади. На черзi – трудовi колективи. Представниками поколiння Z безпосередньо керуватимуть iдеалiстичнi мiленiали, тож вiрогiднiсть виникнення непорозумiнь – величезна. На думку поколiння Z, якщо людина хоче вижити чи навiть процвiтати, iй слiд реалiстично уявляти, скiльки зусиль i витрат це потребуе. 4.Страх пропустити (СП). Представники поколiння Z страждають вiд сильного страху пропустити будь-що, утратити певну вигоду. Позитивний аспект: вони завжди в курсi всiх новинок i змагаються за першiсть. Негативний аспект: цi люди повсякчас переживають, що просуваються вперед недостатньо швидко чи рухаються не в тому напрямку. Представники поколiння Z кидають виклик робочому середовищу, оскiльки завжди прагнуть упевнитися, що максимально скористалися ситуацiею. 75 % представникiв поколiння Z зацiкавленi виконувати кiлька функцiй на одному мiсцi роботи. 5.Микономiка (Ми +економiка). Починаючи з Uber i закiнчуючи Airbnb, поколiння Z жило виключно у свiтi економiки спiльного користування. Його представники пiдштовхуватимуть робоче середовище руйнувати внутрiшнi та зовнiшнi бар’ери, щоб використати колектив максимально зручно й економiчно ефективно. Поколiння Z сповна використовуватиме силу «ми» не тiльки як спiвробiтники, а й у ролi фiлантропiв. Цi люди очiкують на партнерськi вiдносини з роботодавцями, щоб усунути негаразди навколишнього свiту. 93 % представникiв поколiння Z стверджують, що ставлення компанii до суспiльства впливае на iхне рiшення працювати чи не працювати на неi. 6.Зроби сам. Поколiння Z дотримуеться принципу «зроби сам». Вони виросли на вiдеороликах з YouTube, завдяки яким можна навчитися ледь не всього, тож вiрять, що можуть зробити майже все самостiйно. Навiть бiльше, iхнi батьки, представники незалежного поколiння X, спонукали iх не йти уторованими стежками. Поколiння Z дуже незалежне, тож стикатиметься лобами з багатьма елементами культури спiвпрацi, за яку боролися мiленiали. 71 % представникiв поколiння Z керуеться девiзом «Хочеш зробити щось добре, зроби це сам!» 7.Умотивованiсть. Оскiльки батьки вбили iм у голови, що сама собою участь не е достатньою нагородою, що iснують переможцi й переможенi, через економiчний спад, що похитнув позицii iхнiх попередникiв, та надзвичайно високу частоту змiн у суспiльствi представники поколiння Z дуже мотивованi. Цi люди не просто готовi, а й прагнуть узятися до роботи, засукавши рукави якомога вище. Порiвняно з попередниками представники поколiння Z будуть бiльш схильними до конкуренцii, але менш вiдкритими. Компанiям доведеться докласти чимало зусиль, щоб переконати iх у тому, що вони – команда переможцiв. 72 % представникiв поколiння Z заявили, що готовi конкурувати з людьми, якi виконують таку саму роботу. Розумiючи цi сiм ознак, ми можемо дiзнатися про те, чого саме представники поколiння Z прагнуть вiд своеi кар’ери. Щодо яких питань виникнуть суперечки? Стосовно чого ми порозумiемося? На ринок працi вриваеться цiлком нове поколiння. Таке трапляеться не кожного дня. Для багатьох iз нас воно буде останнiм, про трудовi вiдносини з яким доведеться замислитися. Для iнших стане першим досвiдом знайомства з новим поколiнням i (страшно подумати) не останнiм. Ми оком не встигнемо клiпнути, як прийдуть дiти мiленiалiв. Тож, якщо ви ще не вiдклали книжку, почитайте ще трохи. Познайомтеся з поколiнням Z. У вас не буде другого шансу справити на нього перше враження. Хоча… у них теж. Жодного тиску, Йоно. Привiт. Мене звати Йона Стiллман, менi – сiмнадцять. Якщо серед читачiв е представники поколiння Z, зрозумiло, що вони перегорнули цi сторiнки. Характерний для нас восьмисекундний лiмiт уваги, iмовiрно, змусив iх пропустити вступ i одразу ж пiрнути в перший роздiл. Але для читачiв iнших поколiнь… Я – типовий представник поколiння Z. Я люблю Snapchat i Twitter i вважаю, що електронна пошта призначена для поколiння моiх батькiв. Інструментом бiльшостi моiх розваг е мобiльний телефон чи ноутбук, а якщо вiдео тривае понад тридцять секунд, найiмовiрнiше, я його видалю. Менi здаеться, що я народився вже готовий ходити, бо моi хобi здебiльшого зосередженi на русi. Моя найбiльша пристрасть – катання на сноубордi. З шести рокiв я брав участь у змаганнях на нацiональному рiвнi, а якось навiть виборов трете мiсце. Я ходжу до дуже великоi школи, яка менi дiйсно подобаеться. У моiй паралелi навчаеться близько 700 учнiв, а в усiй школi – понад 3000. Найулюбленiша частина навчання – участь у програмi VANTAGE. Це багатогранна бiзнес-програма, суть якоi полягае в тому, щоб не просто сидiти в класi й зубрити поглиблений курс економiки чи бiзнес-курс за програмою мiжнародного бакалаврату, а застосовувати знання на практицi, виконуючи реальнi проекти для компанiй. Пiвдня я проводжу з iншими учнями в обладнаному пiд офiс примiщеннi, працюючи над проектами для таких компанiй, як-от General Mills. У цiй книжцi написано про те, що подiбнi програми е iдеальними для мого поколiння, оскiльки ми дiйсно зосередженi на розумiннi того, як отримана в школi iнформацiя безпосередньо стосуеться нашого майбутнього. Завдяки батькам ще в ранньому вiцi я захопився волонтерством. Пам’ятаю, менi виповнилося дев’ять, коли батько поiхав на три тижнi до Кенii будувати школи. Повернувшись додому, вiн розповiдав, як дiти грають у футбол на похилому полi з численними ямами й камiнням. Я вирiшив, що хочу якось розв’язати цю проблему. Разом iз двоюрiдним братом Джейкобом ми зiбрали достатньо грошей, щоб зробити нормальне футбольне поле. За чотири роки батько взяв мене iз собою до Кенii, де я урочисто розрiзав стрiчку на футбольному полi. Менi також пощастило вiдвiдати Еквадор у рамках лiтньоi програми будiвництва шкiл i забезпечення населення чистою водою. Як i в багатьох iнших представникiв поколiння Z, прагнення вiддавати закладене до моеi ДНК. Я вирiс, слухаючи мiркування батька про поколiння. Щороку хтось iз дiтей iздив iз ним на конференцiю до якогось класного мiсця, як правило, Дiснейленду. Хоча здебiльшого ми iхали з ним, щоб поплавати в басейнi або покататися на атракцiонах, менi завжди подобалося слухати його пристраснi промови, особливо тi, що стосувалися його поколiння. І мене завжди цiкавило, коли ж настане час говорити про мое. Коли батько заговорив про поколiння Z, я зацiкавився. У тата е така особливiсть: якщо в нього з’являеться iдея, вiн нею просто горить… Аж свiтиться. Режим формування iдей у мого батька може видаватися частково захопливим, частково хаотичним i дещо… психотичним. Ми говорили про поколiння Z у машинi, у лiфтi, за снiданком, обiдом i вечерею. Однак, що бiльше тато говорив на цю тему, то бiльше вона мене манила. Коли отриманi данi засвiдчили, що ми вiдрiзняемося вiд мiленiалiв, я зрозумiв: хтось повинен представити свiту поколiння Z. Тодi лампочка спалахнула вже в моiй головi, i я запитав батька: «Тато, гадаеш, я мiг би стати голосом свого поколiння?» Упевнений, поколiння Z дослiджуватимуть безлiч експертiв й ораторiв. І хоча хтось один не може говорити вiд iменi всього поколiння Z, але е щось привабливе в прагненнi стати одним iз перших, хто зверне на нього увагу. Вiд початку проведення базових дослiджень до опанування мистецтва виголошувати промови й удосконалення навичок письма (я – король уривчастих речень без знакiв пунктуацii) я швидко усвiдомив, що бути голосом свого поколiння означае багато працювати. А ще були спорт, домашнi завдання та пiдготовка до iспитiв. Тож я швидко вiдчув, що тягну забагато. Та я дiйсно мав потребу говорити про поколiння Z i не мiг покинути думати про це. Тому пiсля десяти рокiв змагань зi сноубордингу я вирiшив вiдмовитися вiд спорту. Це рiшення далося досить складно, хоча iнодi менi й здавалося, що я втрачаю час на гiрських схилах. Кiлька слiв про спiвпрацю з батьком. Ми сперечаемося з багатьох питань. Безлiч непорозумiнь виникае саме через рiзницю поколiнь. Так круто на власнi очi бачити, як над прiрвою мiж поколiнням Z i поколiнням X з’являеться мiсток, i так боляче спостерiгати, коли розрив, здаеться, тiльки збiльшуеться. Якщо такi суперечки можуть виникати мiж батьком i сином удома, я можу лише уявити, що вiдбуватиметься на роботi. Саме такими iсторiями ми намагаемося подiлитися в книжцi… І, звичайно, матерiалами дослiджень. Кiлька слiв про дослiдження. Мене потiшило, що пiсля оприлюднення результатiв моi однолiтки побажали приеднатися до мене, аби пересвiдчитися, що компанii та iхнi керiвники знають: ми – iншi. Я вiдчував, що започаткував рух, хоча й зовсiм незначний. Я знав – ми щось затiваемо. Коли ми з батьком почали виступати й оприлюднювати данi дослiджень компанiям, менi завжди найбiльше подобалася та частина, де лунали запитання i вiдповiдi. Я усвiдомив, що ми дiйсно розбурхуемо керiвникiв, змушуючи iх знайомитися з новим поколiнням. Менi приносило задоволення бачити стiлькох зацiкавлених людей. Зважаючи на те що на час завершення виступу в залi лишалося ще чимало пiднятих рук, я знав: керiвники мають багато запитань. Це надихнуло мене на власне дослiдження. Я хотiв попросити директорiв поставити одне запитання про поколiння Z, на яке вони б хотiли отримати вiдповiдь саме вiд його представникiв. Батько сказав, якщо я отримаю фiнансування, то ми могли б спiвпрацювати з Інститутом корпоративноi продуктивностi для проведення аналiзу. Оскiльки тато дав менi зелене свiтло, я залучив до цього кiлькох селебрiтi. Я ставив за мету отримати 25 запитань, а зрештою отримав 44, зокрема вiд Марка Кубана, Арiанни Хаффiнгтон та Опри! Далi в книжцi ви побачите iхнi запитання та результати дослiдження. Хоча бiльшiсть iз тих, до кого я звертався, вiдповiли менi, я все ж вiдчував певний опiр. Як сказав батько, iснуе притаманна мiленiалам утома, що не грае на користь моему поколiнню. Ми ще не встигли з’явитися на робочих мiсцях, а дехто вже завершив iз нами взаемини? Це не просто несправедливо. Це ще й не дуже розумно. Нас – 72 мiльйони. Ігнорувати поколiння Z – усе одно, що вдавати, нiби не iснуе Нiмеччини з усiм ii населенням. За даними журналу Fast Company, до 2020 року представники поколiння Z складатимуть 40 % населення. Але – я розумiю. Вам тiльки-но здалося, що нарештi все з’ясувалося, аж раптом з’являеться нове поколiння. Виникае вiдчуття, що вам доведеться виконувати всю роботу. Сподiваюся, що познайомившись iз поколiнням Z завчасно, ви так не почуватиметеся. І якщо вам вiд цього стане трохи легше, можу сказати, що так само, як я прагну розповiсти свiту про поколiння Z, я також прагну донести своему поколiнню, що ми багато чого можемо навчитися в iнших поколiнь. І так, я не впевнений, що ви продовжите читати цю книжку, але сподiваюся, що це станеться. А щоб отримати вiдповiдь на перше запитання «Чому поколiння називаеться Z?», перегорнiть сторiнку i читайте далi. ГРА ІМЕН Традицiоналiсти (народженi до 1946 року) 75 млн Бебi-бумери (народженi в 1946–1964 роках) 80 млн Поколiння X (народженi в 1965–1979 роках) 60 млн Мiленiали (народженi в 1980–1994 роках) 82 млн Поколiння Z (народженi в 1995–2012 роках) 72 млн – Тато, чому пiсля кожного виступу одним iз перших ставлять запитання про назву «поколiння Z»? – Йоно, скiльки себе пам’ятаю, пiсля виступiв слухачi завжди запитували мене, як називатиметься наступне поколiння. – І що ти вiдповiдав? – Тодi ти тiльки повзав, тож я говорив, що ще не знаю. Але нинi, коли найстаршi представники твого поколiння завершують унiверситети, ви всi потрапили пiд свiтло софiтiв, тож люди повиннi знати, як вас називати. – Здаеться, вони дивуються, коли дiзнаються, що ми нормально ставимося до назви «поколiння Z». – Бо для попереднiх поколiнь назва ставала приводом для суперечок. – Чому? Це ж лише назва. Перш за все, як автори цiеi книжки та речники/експерти iз заданоi тематики, ми ручаемося за назву «поколiння Z», використання якоi обгрунтуемо нижче. Оскiльки понад 20 рокiв мене запитували, як називатиметься поколiння пiсля мiленiалiв, ручатися за щось не надто легко. Пiд час нацiонального опитування ми хвилювалися, чи схвалять таку назву самi представники поколiння Z. За результатами дослiдження, 77 % представникiв поколiння Z заявили, що iм все одно або що назва iм подобаеться. У кожнiй фокус-групi та пiд час усiх обговорень зi своiми однолiтками я пропонував iм iншi назви, та попри iхню кiлькiсть представники мого поколiння погоджувалися з нашою аргументацiею. Та спершу… Що в iменi тобi моiм? Коли йдеться про поколiння, iм’я, тобто назва, значить дiйсно багато. Особливо для маркетологiв, якi завжди надавали перевагу сегментацii населення для визначення цiльових груп споживачiв. Краще розумiючи групу людей, можна створити бiльше привабливих повiдомлень, якi знаходитимуть вiдгук в iхнiх серцях. Так само, як маркетологи успiшно видiляють групи жiнок, чоловiкiв, пiдлiткiв, меншин тощо, виявилося вигiдно сегментувати цiльовi групи за поколiннями. Отже, якщо на метi – звернутися до певноi групи людей, досить природно якось ii назвати, а маркетологи люблять назви, якi просто вимовляти. Протягом багатьох рокiв сегментацiю поколiнь використовують для аналiзу трудових вiдносин. Так само, як уподобання поколiнь сприяли маркетологам у збiльшеннi продажу, сегментацiя допомагала роботодавцям наймати персонал i керувати ним. Досить корисно використовувати загальновживанi назви, спiлкуючись один з одним. Дiйсно, поколiння – один iз найпростiших обговорюваних сегментiв, оскiльки нема потреби зважати на полiтичну коректнiсть. Наприклад, бiльшiсть роботодавцiв добряче подумае, перш нiж сказати: «Треба найняти бiльше азiатiв…», але не побачить жодних проблем у фразi: «Треба з’ясувати, як найняти бiльше мiленiалiв». Знову ж таки, iснування назви допомагае. Еволюцiя назв Тож коли саме виникла традицiя найменування поколiнь? Хтось може подумати, що ця iсторiя розпочалася з найдавнiшого серед живих поколiнь. Насправдi класифiкацiя почалась iз поколiння бебi-бумерiв чи просто бумерiв. У 1946–1964 роки спостерiгався сплеск народжуваностi (у США – з приблизно 3 млн на рiк до понад 4 млн), тож американське Бюро перепису населення назвало цей перiод роками «бебi-буму». Представники цього поколiння зростали, а отже, ставали споживачами, i маркетологи успiшно рекламували продукцiю та послуги так званим бебi-бумерам. Здавалося, що бумерiв нiколи не засмучувала така назва,– навпаки, вони пишалися нею. Коли поколiння привертае увагу на кожному ринку, з яким мае справу, його представникам подобаеться бути частиною чогось модного. Навiть сьогоднi, за даними американського дослiдницького центру PewResearch, 79 % бумерiв iдентифiкують себе з цiею назвою, мало хто скаржиться на неi чи пропонуе альтернативи. У такий спосiб було доведено, що концепцiя давати назву поколiнню е вартiсною i досить прибутковою. Бебi-бумери стали першим i поки що останнiм поколiнням, яке отримало «офiцiйне» найменування вiд урядовоi органiзацii. Поколiння, що передувало бумерам, також отримало назву. Заднiм числом. Зрештою, його представники все ще виступали активними споживачами, а оскiльки групування бумерiв виявилося вигiдним для маркетологiв, така концепцiя, безсумнiвно, виправдала б себе й для iнших поколiнь. Деякий час попередникiв бумерiв називали «мовчазним поколiнням», ураховуючи iхню низьку активнiсть у комунiкацiях. Бумери звинувачували iх у неспроможностi висловлювати глибокi почуття, у замовчуваннi проблемних питань на роботi, у невмiннi дiлитися особистим. Проблема полягала в тому, що епiтет «мовчазний» асоцiювався з «невидимим», а для поколiння, яке пережило Велику депресiю, двi свiтовi вiйни, вiдправило людину на Мiсяць, така назва видавалася не надто доречною. У 1990-х я, моя дiлова партнерка Лiнн i багато iнших почали послуговуватися термiном «традицiоналiсти». Уперше вiн з’явився в статтi журналу Time в 1951 роцi, але майже сорок рокiв його нiхто не помiчав. Суть полягала в тому, що представники цього поколiння – носii стiлькох традицiйних цiнностей, якими можна пишатися, тож назва видавалася бiльш влучною, та й вимовляти ii куди легше. Коли ж ми запитували про назву самих традицiоналiстiв, вони, як правило, знизували плечима або, за iронiею долi, просто мовчали. 1998 року вiдомий тележурналiст, представник поколiння бебi-бумерiв Том Брокау написав книжку про поколiння, що передувало традицiоналiстам, яка мала назву «Найвизначнiше поколiння»[4 - The Greatest Generation.]. Слiд зауважити, що часто найвизначнiше поколiння i традицiоналiстiв не вiдокремлюють, настiльки незначною е рiзниця мiж ними. Цi двi назви, безумовно, усiм сподобалися, i досi ще не запропоновано iнших вартих уваги варiантiв. Найменування поколiння на основi лiтературного твору – не новина. Історii вiдомий приклад ще до публiкацii роботи Брокау. Ідеться про книжку, яка подарувала назву поколiнню, що прийшло за бумерами. 1991 року Дуглас Коупленд написав книжку «Поколiння X»[5 - Generation X: Tales for an Accelerated Culture.]. У творi описане наступне пiсля бумерiв поколiння з позицii анонiмностi, яку автор i його сучасники вiдчували, зростаючи в тiнi своiх попередникiв. Чому X? У математицi x – це змiнна, тож такий символiзм здавався доцiльним для поколiння, що почувалося загубленим. Проблема полягала в тому, що книжка змальовувала надто похмуру й сумну картину. Замiсть пишатися належнiстю до нього, багато його представникiв сприймали назву як певний ярлик чи навiть образу. Спостерiгалася негативна реакцiя. Але назву було легко вимовляти i це полегшувало роботу маркетологiв. Хоча негативнi асоцiацii i не подобалися представникам поколiння X, цi люди все одно представляли поколiння, що вiдкидало панiвний уклад суспiльства та схвалювало описувану Коуплендом культуру. За даними дослiдницького центру PewResearch, сьогоднi 58 % представникiв поколiння X iдентифiкують себе з цiею назвою, що менше за вiдповiдний показник у бумерiв. Крiм того, за оцiнками маркетологiв, назву не лише легко вимовляти – вона й звучить класно, i для неi нiколи не iснувало гiдноi альтернативи. Коли настав час якось назвати наступне поколiння, зчинився галас. По-перше, йшлося про дiтей бумерiв. Вони не збиралися миритися з негативними конотацiями, як трапилося з поколiнням X. По-друге, це поколiння – численне, тож маркетологи особливо захвилювалися, вiдчуваючи появу новоi дiйноi корови. Спершу почали використовувати назву «поколiння Y». Утiм, чи то через брак маркетингового потенцiалу, чи то обгрунтування, назва не прижилася. На допомогу знову прийшла книжка. 2000 року iсторики й автори Нiл Хоув i Вiльям Штраус закрiпили термiн «мiленiали» у своiй працi «Сходження поколiння Мiленiуму»[6 - Millennials Rising: The Next Great Generation.]. Експерти з поколiнь i маркетологи оцiнили легкiсть вимови та внесли назву до анналiв iсторii. Проте не можна стверджувати, що назва «поколiння Y» цiлком зникла. Власне, нам часто доводиться пояснювати аудиторii, що поколiння Y i мiленiали – це те саме. Хоча назвою «мiленiали» роками активно послуговуються маркетологи та роботодавцi, самi представники поколiння вiднедавна бунтують проти неi. За даними дослiдницького центру PewResearch, лише 40 % поколiння iдентифiкують себе з цiею назвою. Останнiм часом ЗМІ часто звинувачують мiленiалiв в егоцентризмi та зарозумiлостi. Тож не дивно, що вони прагнуть вiдхреститися вiд цiеi назви. Однак, будьмо реалiстами, вигадувати нову – запiзно. Запитайте представникiв поколiння X. Тож про що ми дiзналися? Поколiння Z – назва, а не ярлик Можемо погодитися, що маркетологи й роботодавцi виграли вiд сегментацii поколiнь та нацiленостi на них i що кожному поколiнню необхiдна назва. Проте спроба пiдiбрати вiдповiдну назву для поколiння спричиняе сварки й чвари. Мовчазному поколiнню не сподобалося, що його потенцiйно маркують невидимим. Представникiв поколiння X нiколи не тiшила думка про асоцiацiю iз загубленою змiнною. Мiленiали, що прагнули до бiльш описовоi назви, тепер хочуть iншоi. Ми опинилися в знайомiй ситуацii: з’являеться нове поколiння, для якого пропонують безлiч потенцiйних найменувань. Інтерес виявляють не лише маркетологи. Ми всi шукаемо спосiб обговорити рiзницю мiж поколiннями вдома й на роботi. Серед запропонованих варiантiв: поколiння 11 вересня, цифрове поколiння, поколiння селфi, центенiали чи iнтернет-поколiння. Назвiмо його «поколiнням Z». І ось чому. За результатами нацiонального опитування, жодна iнша назва не знайшла хоч якогось вiдгуку в серцях представникiв мого поколiння. Чому? Бо ми не хочемо, щоб на нас вiшали ярлик. 77 % опитаних заявили, що iм байдуже або що iм подобаеться назва «поколiння Z», бо вона не викликае вiдчуття маркування. Натомiсть, це просто назва, яка символiзуе наше мiсце на часовому графiку поколiнь. Нинi живе п’ять поколiнь. За умови послуговування надто значною кiлькiстю назв ми ризикуемо перетворити дискусiю стосовно поколiнь на суцiльну плутанину. Назва «поколiння Z», власне, усе спрощуе. До того ж, коли звучать iншi запропонованi назви, то iх супроводжують поясненням, що йдеться про поколiння Z. То чому одразу так нас не назвати? Усе просто. Існувало поколiння X, потiм поколiння Y, тепер – поколiння Z. Глибша причина застосувати таку назву полягае в тому, що хто-хто, а наше поколiння точно не погодиться вiшати на себе ярлики. Поколiння Z цiнуе iндивiдуальнiсть бiльше за iнших. Кожен його представник прагне створити iндивiдуальний iмiдж, що вирiзнятиме його з-помiж iнших. Ми – найрозмаiтiше поколiння в iсторii. Ми ухиляемося вiд навiшування ярликiв за ознакою раси, статi, релiгii тощо. Чому ставлення до ярлика поколiнь повинно вiдрiзнятися? Утiм, ми цiлком розумiемо, що нам усе одно необхiдна назва, адже маркетологам треба знати, як нам щось продати, а роботодавцям – як нас найняти на роботу й керувати нами. Як каже батько: «Спроба обiйтися без iменi аж нiяк не допомогла спiваку Прiнсу. І вашому поколiнню не допоможе». Якщо згодом з’явиться iнша назва, що сподобаеться моему поколiнню… Чудово! Однак, ми в цьому сумнiваемося, тож пристаемо на назву (не ярлик) «поколiння Z». Їi дiйсно легко вимовляти, i, як i бiльшiсть назв, що виникли за бумерами, вона тепер навiки закрiплена на сторiнках книжки! МАМА Й ТАТО – Здоров був, хлопче! Ну як? – Класно. Я зробив дабл, отримав страйк-аут, а потiм заробив вок. – Не погано. – Ось, глянь. – Що це? – Ми отримали трофей. – То ви перемогли? – Нi. Тренер сказав, що це нагорода за участь. – Йоно, розставимо крапки над «i». Якщо хтось i заслужив трофей, то це я, бо останнi десять тижнiв привозив тебе на гру вчасно. На становлення поколiння впливають чисельнi й рiзноманiтнi подii та умови. Виникаючи в життi кожного з поколiнь, вони формують ставлення, цiнностi та стиль працi, якi представники цих поколiнь приносять у трудовий колектив. Багато роботодавцiв i робiтникiв не помiчають вiдмiнностей, припускаючи, що, оскiльки всi люди проходять однаковi етапи розвитку, то й повиннi сприймати iх однаково. Ми ж усi народжуемося, навчаемося, знаходимо роботу, партнерiв, створюемо родину, старiемо, виходимо на пенсiю та, зрештою, помираемо, чи не так? То хiба цi етапи не вiдбуваються подiбно? І так i нi. Так, ми всi проживаемо приблизно однаковi етапи розвитку, але нi, рiзнi поколiння не ставляться до них однаково. Розумiючи, що саме впливае на формування, ви зможете краще осягнути, через якi окуляри те чи iнше поколiння дивиться на свiт i як його представники ставляться до рiзних етапiв життя, особливо до роботи та кар’ери. Бiльшiсть подiй та умов, що впливають на становлення, ми розглянемо в наступному роздiлi. Утiм, нам би хотiлося почати з притаманного всiм поколiнням i, безсумнiвно, найвагомiшого фактора… з батькiв. Усi поколiння формуються пiд впливом тих, хто iх виховав. Якщо вас цiкавить, чи дiйсно представники поколiння Z вiдрiзняються вiд мiленiалiв, просто подивiться, як вiдрiзняються iхнi батьки! Здебiльшого мiленiалiв виховували бумери, а поколiння Z – представники поколiння X. Роками рiзниця мiж бебi-бумерами та поколiнням X не лише iнтригувала, а й з багатьох причин лякала робочi колективи. Усi без виключення погодяться, що, починаючи зi стилю спiлкування й закiнчуючи кар’ерними прагненнями, цi два поколiння вiдрiзняються, як небо i земля. Зважаючи на це, можна лише уявити, як рiзнитимуться iхнi нащадки. Батькiвський маятник Спостерiгаючи за тим, як поколiння виховують своiх дiтей, можна помiтити певнi закономiрностi. Представники будь-якого з них реагують на те, як виховували iх самих чи iхнiх попередникiв. Вони переймають певнi «здобутки», але, безперечно, переконанi, що можна й краще. Почнемо з бумерiв… Запитайте цих людей про iхнiй стиль виховання, i виявиться, що в бiльшостi випадкiв вiн разюче вiдрiзняеться вiд того, чого вчили iх самих. Батьки бумерiв – це нацiя iммiгрантiв, якi прагнули iнтегруватися в суспiльство й адаптуватися до нього. Якщо сьогоднi вимову з акцентом уважають прикольною чи навiть екзотичною, то за часiв батькiв бумерiв ситуацiя суттево вiдрiзнялася: цi люди всiляко намагалися виглядати й говорити як справжнi американцi. Бумери зростали в сiм’ях строгих правил. Їхнi батьки вiдрiзнялися твердими переконаннями стосовно того, що добре, а що – погано, i часто цитували засновникiв краiни, котрi вчили, як бути хорошими громадянами й вести американський спосiб життя. Ролi були розподiленi чiтко й зрозумiло. Чоловiки здобували iжу, а жiнки ii готували. Загалом, родинне життя характеризувалося структурою чiтких правил i незначною (а iнодi й жодною) можливiстю свободи дiй. На думку батькiв бебi-бумерiв, дотримуючись правил життя в цивiлiзованому суспiльствi, можна досягти чималого успiху. Необхiдно працювати, слухатися та виявляти повагу. Правила – це правила. Батьки переконували бумерiв, що тi здатнi досягти вершин, i робили все можливе, аби для iхнiх дiтей втiлилась у життя американська мрiя. Бумери стали свiдками розвитку американського середнього класу. А закон про права вiйськовослужбовцiв надав iм можливiсть вступати до коледжiв. На власному досвiдi вони переконалися, що перед ними вiдкрито бiльше можливостей, нiж просто фiзична праця. Розправляючи крила, розширяючи свiтогляд, бумери бачили все бiльше речей, якi вони хотiли б змiнити у свiтi. Заковика полягала в тому, що вони не могли подiлитися цими iдеями з батьками. Для дiтей iснували чiткi правила, що грунтувалися на приказцi XV столiття: «Дiтей – видно, але не чутно». З дiтьми-бумерами поводилися без жодноi сентиментальностi. Це радше нагадувало армiю чи стройову пiдготовку. Існував цiлий ряд заборонених тем. Бумери не могли вiдверто поговорити з батьками про грошi, секс, полiтику чи релiгiю. Увесь свiт був чорно-бiлим. Бумери почали шукати напiвтони. Безлiч вiдтiнкiв сiрого. А це зовсiм не просто, коли ти живеш в атмосферi диктатури. Бумери вiдчували, що батьки навряд зрозумiють iхнi думки чи почуття. Вони слухали нову музику. І раптом виявилося, що цитувати варто не Томаса Джефферсона, а TheBeatles, GreatfulDead чи Боба Дiлана. Бумери розширили межi свого сприйняття реальностi завдяки розвитку культури вживання наркотикiв, яка похитнула iхне вузьке бачення свiту. Бумери зазнали впливу одного з найбiльших винаходiв усiх часiв – телебачення. У 1952 роцi в американських будинках працювало чотири мiльйони телевiзорiв, а в 1960 – уже п’ятдесят мiльйонiв! Бумери мали цiлу когорту кумирiв, як-от Мартiн Лютер Кiнг, Еббi Гоффман, Джон Ф. Кеннедi, Роза Паркс i Глорiя Стайнем, якi демонстрували новi можливостi й способи функцiонування свiту. Раптом прiрва мiж поколiннями збiльшилась, оскiльки бумери, котрi виросли в епоху телебачення, отримали абсолютно новий набiр орiентирiв. І налаштовуючи телевiзори, бумери водночас вiдточували особистiснi характеристики свого поколiння. Хоча вони й прагнули пiдтримати створенi попереднiми поколiннями iнституцii, iхне життя сколихнули випробування, що змусили цих людей поставити пiд сумнiв уявлення про повагу до статус-кво. Бумерiв назавжди змiнили такi глибокi й суперечливi проблеми, як-от вiйна у В’етнамi, Вотергейтський скандал, протести й рух за права людини, вiльна любов, рух хiпi «Влада квiтiв» i рух темношкiрих «Влада чорних», боротьба за права жiнок, нафтове ембарго 1973 року, стагфляцiя та рецесiя. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=44901807&lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes 1 When Generations Collide.– Тут i далi прим. ред. 2 M-Factor: How the Millennial Generation is Rocking the Work-place. 3 Популярне шоу американського психолога та письменника Фiллiпа Кевiна Макгро, який перед тим, з 1998 по 2002 роки, був постiйним експертом у шоу Опри Вiнфрi. 4 The Greatest Generation. 5 Generation X: Tales for an Accelerated Culture. 6 Millennials Rising: The Next Great Generation.