Вояки

Вояки Мерi Роуч Книжки Мерi Роуч дуже популярнi у свiтi. І це недивно, адже вона глибокий, старанний дослiдник, пропагандист науки й чудовий оповiдач з гарним почуттям гумору. У «Вояках» письменниця дае цiннi поради щодо того, як уцiлiти й зберегти бадьорий дух, здорову психiку й неушкоджене тiло, якщо доля закинула вас у гущу бойових дiй. І якщо ви й дотепер думаете, що головну небезпеку для солдата складае ворог, то ви помиляетесь. Його основнi супротивники – панiка, виснаження, спека, шум. Заступiть на чергування разом iз Мерi Роуч – i ви по-iншому почнете ставитися до тих, хто стоiть на захистi нацii. Мерi Роуч Вояки Copyright © 2016 by Mary Roach © С. Бiлай, Г. Литвиненко, переклад з англ., 2017 © «Фабула», макет, 2019 © Видавництво «Ранок», 2019 * * * Шановний читачу! Спасибi, що придбали цю книгу. Нагадуемо, що вона е об'ектом Закону Украiни «Про авторське i сумiжнi право», порушення якого караеться за статтею 176 Кримiнального кодексу Украiни «Порушення авторського права i сумiжних прав» штрафом вiд ста до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв творiв, матерiальних носiiв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання i матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Повторне порушення караеться штрафом вiд тисячi до двох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв, матерiальних носiiв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудiо – i вiдеокасет, дискет, iнших носiiв iнформацii, обладнання та матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Кримiнальне переслiдування також вiдбуваеться згiдно з вiдповiдними законами краiн, де зафiксовано незаконне вiдтворення (поширення) творiв. Книга мiстить криптографiчний захист, що дозволяе визначити, хто е джерелом незаконного розповсюдження (вiдтворення) творiв. Щиро сподiваемося, що Ви з повагою поставитеся до iнтелектуальноi працi iнших i ще раз Вам вдячнi! Вiдгуки та коментарi про творчiсть Мерi Роуч Роуч – найдотепнiша та найкраща серед усiх екскурсоводiв.     Дженет Маслiн. «Нью-Йорк Таймз» Вона найкраща в краiнi серед письменникiв, що популярно пишуть про науку.     «Лос-Анджелес рiв’ю оф букс» Читання дае задоволення… [Роуч] вмiе знаходити захопливi, хоч часто й страшнi iсторii.     «Нью-Йоркер» Немов iдеальний гiсть, що мае безлiч захопливих тем для розмови за вечерею. Роуч розгортае одну дивовижну iсторiю за iншою.     «Чикаго триб’юн» Абсолютний захват. Я не пригадую iншого сучасного письменника чи будь-кого з минулих часiв, хто мiг би так ретельно та з такою самою мiрою особистоi участi написати про те, як науковцi роблять свою справу.     «Вашингтон пост» Не вiдiрватись.     «Нью репаблiк» Блискуче-пустотливо.     «Блумберг» Здаеться, Роуч просто не здатна написати нудну книжку про науку.     «Салон» Дотепнiсть та ентузiазм Роуч заразливi.     «Сан-Франциско кронiкл» Як вступ Присвячуеться пам’ятi про Вiльяма С. Речлза КУРЯЧА ГАРМАТА МАЄ ДУЛО завдовжки 60 футiв[1 - Приблизно 18 м. – Тут i далi прим. пер., якщо не вказано iнше.], отже, ii впевнено можна зарахувати до артилерii. Якщо куркою вистрiлити зi швидкiстю понад 400 миль за годину[2 - Приблизно 650 км/год.], вона перетвориться на смертельни набiй, та на метi не вбивство. Навпаки, курячу гармату сконструйовано задля збереження людського життя. Лiтаки, порожнi або ж iз «симуляторами команди» на борту, обстрiлюють тушками, щоб протестувати iхню спроможнiсть протистояти тому, що мовою вiйськових та цивiльних авiаспецiв називаеться «зiткнення лiтака з птахами». Курячi тушки вiдiграють роль каскадерiв замiсть гусей, чайок, качок та iнших птахiв, що близько трьох тисяч разiв на рiк стикаються з лiтаками ВПС США, завдаючи вiд 50 до 80 мiльйонiв доларiв збиткiв, а раз на кiлька рокiв забираючи життя людей. Курка – несподiваний вибiр (адже вона не лiтае!). Курка б’еться об лiтак не так, як дика качка чи гуска – крила розставленi, ноги витягнутi назад. Курка вдаряеться об лiтак, як ударився б кинутий у нього овоч. До того ж кури мають бiльшу питому вагу, нiж летючi водянi птахи. Середня питома вага тiла Gallus gallus domesticus становить 92 грами на кубiчний сантиметр, тобто на третину бiльше, нiж вага срiблястоi чайки чи канадського гусака. Проте саме курку схвалило мiнiстерство оборони США як стандартний «матерiал» для випробовування вiкон кабiн лiтакiв. Курей не тiльки легше постачати та стандартизувати, вони потрiбнi ще й для розгляду/врахування «найгiршого сценарiю». Але не завжди. Невеличка, компактна пташка, наприклад шпак, може пробити скло кабiни як куля. Здаеться, такi випадки непоодинокi, хтось навiть вигадав жаргонну назву – «феномен пернатоi кулi». Ви можете подумати: «А чи не простiше просто вiдлякувати птахiв вiд злiтно-посадкових смуг?» Проблема в тому, що птахи призвичаюються. Вони досить швидко звикають до всiляких записiв з тривожними криками, звуками, що видають хижаки, чи до мiкровибухiв. Вони просто «голоснiше спiвають чи кричать»[3 - Я цитую статтю «Що можуть почути птахи?» (What Can Birds Hear?). Автор, Роберт Бiсон (Robert Beason), зазначае, що акустичнi сигнали найкраще спрацьовують, коли «пiдсиленi дiями, результат яких – смерть або неприемнi вiдчуття». Вiн мае на увазi, що, коли гинуть члени зграi, решта запам’ятовуе це. Так чинять активiсти захисту прав тварин – забезпечують неприемнi вiдчуття представникам публiчноi братii. – Прим. авт.], але поводяться як завжди. Познайомимось iз Малколмом Келлi та командою ВПС США з вивчення ризикiв зiткнень лiтакiв iз птахами. Келлi та його люди застосували мiждисциплiнарний пiдхiд. (Інженерiе, привiтайся з бiологiею. Орнiтологiе, привiтайся зi статистикою.) Вони сказали: «Покiнчимо з цим. І почнiмо з грифiв-iндикiв»[4 - Гриф-iндик (лат. Cathartes aura) – поширений у Пiвнiчнiй та Пiвденнiй Америцi хижий птах-стерв’ятник. Маса – до 2 кг, розмах крил – до 2 м.]. Хоча за iхньоi участi трапляеться лише один вiдсоток зiткнень iз лiтаками ВПС, цi важкенькi хижаки вiдповiдають, iз бухгалтерського погляду, за сорок вiдсоткiв збиткiв вiд цих зiткнень. Келлi та його команда причепили передавачi на вiсьмох грифiв, вiдстежили iхнi польотнi звички та маршрути, а потiм скомбiнували результати з iншими вiдомостями та створили «модель уникання птахiв» (англ. Bird Avoidance Model – BAM), що при плануваннi польотiв дозволяла б уникати найризикованiших промiжкiв часу та зон повiтряного простору. Просте «полiпшення розумiння грифiв-iндикiв» може, за оцiнками Келлi, потенцiйно зберегти ВПС 5 мiльйонiв доларiв на рiк, а також життя невiдомiй кiлькостi пiлотiв (i грифiв). Келлi звернув увагу на те, що коли частота звуку двигуна лiтака перетиналась iз частотою крику, яким птахи попереджають зграю про небезпеку, ймовiрнiсть зiткнення птахiв iз лiтаком зменшувалася. «Ми розмовляемо з птахами, не розумiючи цього?» – написав Келлi у статтi 1998 року. А чи можна з цього скористатися? Вiн знав, що одна з проблем полягае в тому, що i птахи, i лiтаки злiтають проти вiтру, тому першi часто не бачать, що ззаду наближаються другi. Келлi висунув iдею додавати до радарного променя вiдлякуючий сигнал, який заздалегiдь насторожував би птахiв: тодi вони мали б бiльше часу на те, щоб забратися зi шляху лiтака. Саме такi iсторii спонукали мене звернутися до вiйськовоi науки – тихих, вiдомих лише обiзнаним битв iз супротивниками, про яких зазвичай багато не говорять: виснаженням, шоком, бактерiями, панiкою, качками. Коли полiт неортодоксального мислення[5 - Найнезвичнiшою була пропозицiя Келлi пiд час мозкового] зiштовхуеться з великими, але неповороткими дослiдницькими бюджетами, трапляються дивовижнi речi, що iнодi змiнюють правила гри. Люди звикли думати про вiйськову науку як про щось пов’язане зi стратегiею чи зброею – боi, обстрiли, атаки. Усе це я залишаю мемуаристам та iсторикам. Мене цiкавить те, про що кiно не знiмають: не те, як убивати, а те, як зберiгати життя (навiть якщо людям зберiгають життя, аби вони могли далi воювати i забирати чиiсь життя). Нехай це не стане нам на завадi. Цiею книжкою ми вшановуемо науковцiв та лiкарiв, тих, хто виготовляе безпечнiшi танки, тих, хто йде вiйною на мух (або намагаеться зрозумiти грифiв). Куряча гармата – це майже все, що я хотiла сказати щодо гармат. Якщо ви хочете почитати про науковi розробки у сферi озброень, то ця книжка не для вас. Це також i не щось на кшалт «Тридцять хвилин по пiвночi»[6 - «Тридцять хвилин по пiвночi» – художнiй фiльм, трилер з елементами бойовика (англiйська назва Zero Dark Thirty, режисер i продюсер Кетрiн Бiгелоу). В основi сюжету – полювання спецслужб США на терориста Усаму бен Ладена.]. Я розмовляю зi спецпризначенцями – «морськими котиками» та рейнджерами, – але не про боi з ворогами. У моiй книжцi вони стають до бою з екстремальною спекою, катастрофiчним рiвнем шуму, шлунково-кишковими розладами. На кожного генерала та на кожного нагородженого медаллю Пошани[7 - штурму 1994 року в Райтовiй лабораторii (Wright Laboratory)] припадае сотня науковцiв, чиiх iмен ви нiколи не знатимете. Те, про що я пишу, становить лише частку вiдсотка iхньоi роботи. Я не торкаюся цiлих дисциплiн, вартих того, щоб про них говорити. У книжцi немае роздiлу про протидiю, наприклад, посттравматичному синдрому. І не тому, що про це не треба писати, а тому, що про нього вже багато написано, i написано добре. Усi цi книжки та статтi висвiтлюють проблему нiби прожектором, до того ж вдало. Але я (нi за фахом, нi за вдачею) не належу до операторiв прожекторiв. Я бiльше подiбна до такоi собi простоi людини з лiхтариком, що зазирае в рiзнi закутки та шпарини, шукаючи чогось цiкавого, а не чогось конкретного. Вiдвага не завжди мае зброю, прапор чи хоча б ношi. Вiдвага – це коли авiацiйний лiкар ВМС Ангус Руперт лiтав униз головою iз зав’язаними очима, випробовуючи вiбрацiйний костюм, який дае змогу пiлотам, якщо вони заслiпленi чи дезорiентованi, керувати лiтаком, поклада-ючись на вiдчуття. Це коли лейтенант-командер Чарлз «Швед» Момсен салютував глядачам, занурюючись у Потомак, пiд час випробовування першого дихального пристрою для евакуацii з пiдводного човна чи коли капiтан Гершел Флауерз iз Лабораторii медичних дослiджень армii США ввiв собi отруту кобри, щоб дослiдити можливiсть виробити iмунiтет до неi. Інодi вiдвага – це не бiльше нiж готовнiсть мислити не так, як оточення (за конформiстськоi культури це не так уже й просто). Вiдвага – це коли пiд час Першоi свiтовоi вiйни медик Вiльям Баер рятував кiнцiвки i життя поранених, запускаючи личинок у рани, щоб тi iх вичищали. А також коли доктор Герман Мюллер зголосився, щоб йому ввели трупну кров задля випробовування безпечностi переливання кровi загиблих пораненим – таке практикували на полях боiв Іспансько-американськоi вiйни. Героiчнi вчинки – не завжди серед вибухiв. Інодi маленькi трiумфи та добрi серця змiнюють iсторiю. Інодi курка може врятувати людське життя. 1. Друга шкiра Що вдягти на вiйну АРМІЙСЬКИЙ КАПЕЛАН – ЛЮДИНА ТКАНИНИ[8 - В англiйськiй мовi a man of the cloth (дослiвно: людина тканини) – сталий вислiв, що означае «духiвник».], але якоi тканини? Якщо подорожуе з польовим артилерiйським пiдроздiлом, вiн – людина середньовогне-тривкоi вiскозно-нейлоновоi тканини з домiшком двадцяти п’яти вiдсоткiв кевлару для додатковоi зносостiйкостi та з репелентом, що вiдстрашуе комах. Якщо у танку, то вiн – людина номексу, тканини високоi вогнетривкостi, але задорогоi для повсякденного носiння. За вiдносноi безпеки великоi вiйськовоi бази капелан – людина 50/50 нейлоново-бавовняноi тканини, з якоi шиють i стандартну польову унiформу армii США, i камуфльовану рясу, що висить у його кабiнетi в Натiцьких лабораторiях. Повна офiцiйна назва комплексу, вiдомого як Натiк або Натiцькi лабораторii, така: Натiцький центр дослiджень i розроблень солдатського спорядження армii США. Усе, що солдат надягае, що iсть, на чому спить, де живе, розроблено або принаймнi випробувано в цьому центрi. За роки iснування (у рiзних iнкарна-цiях) з Натiку вийшли самонагрiвнi парки (зимовi куртки), гранульована кава, гортекс, кевлар, перме-трин, прихована натiльна броня, синтетичний гусячий пух, рекомбiнантний павучий шовк, реструктурованi стейки, стерилiзована опромiненням шинка та шоколад для аварiйних пайкiв з домiшкою керосину, щоб нiкому не захотiлося ним просто поласувати. Натiцькi капелани, своею чергою, винайшли портативнi сповiдальнi, контейнеризованi каплицi та просвiри з подовженим термiном зберiгання[9 - Натiцькi лабораторii та iх попередниця, Дослiдницька лабораторiя постачання корпусу квартирмейстерiв (Quartermaster Subsistence Research Laboratory), подовжили термiни зберiгання майже до безкiнечностi. Тепер у них виробляють сендвiчi, що лишаються свiжими протягом чотирьох рокiв. М’ясо, наприклад, пройшло довгий шлях з часiв Американськоi революцii та громадянськоi вiйни, коли яловичину постачали у свiжому виглядi вiд стада, яке гнали поряд з вiйськом. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни лабораторiя постачання розробила частково гiдрогенiзований, нетопкий «военний смалець» (war lard) та сильно просолену й термiчно оброблену, дуже суху «военну шинку» (war ham), що зберiгалася без охолодження протягом шести мiсяцiв та заробила не те щоб нестямний з радощiв опис «добра на смак та задовiльна». Я процитувала «Вiсник скотаря» (Breeder’s Gazette) за липень-серпень 1943 р., видання, спорiднене з «Трибуною птахiвника» (Poultry Tribune), газетою чи то про, чи то для домашньоi птицi. – Прим. авт.]. Сьогоднi в Натiку комфортнi 68 градусiв[10 - За шкалою Фаренгейта – приблизно 20 °С.]. Водночас, залежно вiд того, що саме зараз випробовують у Дорiотi, там може бути мiнус 70 градусiв зi снiгом, що летить майже горизонтально, чи 110 градусiв у тiнi[11 - За шкалою Фаренгейта – приблизно -57 °С i 43 °С вiдповiдно.]. Коли 1954 року комплекс вiдкрили, клiматичнi камери Дорiо[12 - Клiматичнi камери Дорiо – пара дуже великих вузькоспе-цiалiзованих аеродинамiчних труб/клiматичних камер, розташованих у Натiку i здатних iмiтувати екстремальнi природнi умови. Названi на честь бригадного генерала Жоржа Фредерiка Дорiо, «батька венчурного капiталiзму».] були його центральною спорудою. Бiльше не посилатимуть воякiв на Алеутськi острови в протiчних, неiзольо-ваних черевиках чи в екваторiальнi джунглi без проти-цвiльних наметiв. Щоб воювати, солдатам потрiбнi не тiльки повнi шлунки[13 - Авторка обiгруе вислiв нiбито Наполеона Бонапарта (е версiя, що це сказав Фрiдрiх Великий): «Армiя маршуе, поки шлунок повний», яким пiдкреслювалася важливiсть для успiшного ведення вiйни добре органiзованого тилового забезпечення.], а ще й пальцi на ногах i руках, та й виспатися не завадить. У наш час снiговi та дощовi машини вiддають в оренду «Л. Л. Бiн» чи «Кабела’з», коли треба випробовувати вiйськовий одяг. Адже армiя США дуже хоче, щоб усi елементи унiформи були надiйнi. Якби це було можливо, вона волiла б одягати чоловiкiв та жiнок, якi в нiй служать, в унiформу, що захищала б вiд усього, з чим можна стикнутися в сучасному бою: вогню, вибухiвки, куль, лазерiв, отруйних речовин, сибiрськоi виразки, пiщаних блiх. Армiя США хоче, щоб та сама унiформа однаково добре зберiгала прохолоду i сухiсть за спеки, витримувала безжальнi умови польових пралень, була приемна на дотик, мала б гарний вигляд, а ще вiдповiдала б бюджету. Мабуть, легше розв’язати конфлiкти на Близькому Сходi. Почнiмо з будiвлi 110, як ii тут усi називають. Офiцiйна назва – Об’ект термiчних випробовувань Веллетт – надае якоiсь французькоi кокетливостi смертельним вибухам та опiкам. Головний технолог з текстилю – шикарна струнка жiночка рокiв п’ятдесяти, дуже приемноi зовнiшностi, сьогоднi вдягнута в кремову, плетену з вовни тунiку. Менi здалося, що вона i е Веллетт. А потiм вона заговорила, i ii бостон-ська вимова просто рiзонула вухо. Це Ауербах, Маргарет Ауербах. Та тут, у 110-й, вона просто Пеггi, або «богиня полум’я». Коли комусь здаеться, що створено тканину з покращеною вогнетривкiстю, зразок передають Ауербах для випробовувань. Дехто надае клаптики, дехто оптимiстично вiдправляе цiлi рулони. Та щоб зруйнувати сподiвання, може вистачити пасма ниток. «Подивимось, чим нашим хлопцям, може, доведеться дихати», – каже Ауербах i нагрiвае кiлька сантиметрiв нитки до 1500 градусiв[14 - Приблизно 815 °С.]. Випари, що при цьому утворилися, вивчають за допомогою газового хроматографа. Вогнетривкi тканини, принаймнi деякi, обробляють хiмiкатами, що видiляють тепло. Ауербах треба впевнитися, що цi речовини не небезпечнiшi за полум’я. Коли нетоксичнiсть тканини встановлено, Ауербах береться до випробовування ii здатностi зупиняти вогонь. Частково це робиться iз застосуванням «великого страшного лазера» (так написано на прилiпленому до нього стикерi). Ауербах розмiщуе зразок у прицiльному пристроi лазера. А тепер найцiкавiше. Щоб увiмкнути лазер, треба натиснути на велику червону кнопку. Промiнь калiбруеться так, щоб видавав у зменшеному масштабi сплеск енергii, характерноi для бомби бойовикiв – саморобного вибухового пристрою розмiром як чашка для чаю. Сенсор, що мiститься позаду зразка, вимiрюе, скiльки тепловоi енергii пройшло крiзь зразок, i видае цифри, що показують, який захист дае тканина i опiк якого ступеня дiстане той, хто в неi вдягнений. Ауербах вмикае вакуумну помпу, i зразок щiльно пристае до сенсора. Це робиться задля наближення до ефекту вибуховоi хвилi, маси згущеного повiтря, що рухаеться з високою швидкiстю i може розчавити людину. Трохи слабша вибухова хвиля притискае одяг до шкiри, що може призвести до збiльшення переданоi тепловоi енергii та викликати сильнiший опiк. Одна з виграшних властивостей тканини «Дефендер М» (Defender M), з якоi виготовляють вогнетривку армiйську польову унiформу (Flame Resistant Army Combat Uniform – FR ACU; солдати називають ii «фрек ю» (frack you)[15 - Frack – дещо «цензурнiший» варiант усiм вiдомого fuck. Уперше таку замiну використано в телесерiалi «Зоряний крейсер "Галактика”» 1978 року.]), – пiд час горiння вона пухирем вiддуваеться вiд тiла. Недолiк тканини «Дефендер М» – вона легко рветься. (Над цим працюють.) Те, що робить ii комфортною в спекотну погоду, також ii i послаблюе, адже вона складаеться переважно з вiскози, що вбирае вологу та мае низьку «мiцнiсть у вологому станi». Якщо одяг унаслiдок вибуху рветься, захисний тепловий бар’ер зникае. Ви пiдсмажитесь. Виробник додае дещицю кевлару, та все ж до мiцностi номексу, волокна, з якого виробляють форму для пожежникiв, далеко. Номекс забезпечить не менш нiж п’ять секунд до займання одягу. Ауербах пояснюе, що це особливо важливо для танкiстiв та авiаторiв. – Там, де неможливо качатися, падати та… – Вона замислюеться. – Падати, зупинятися… що там ще? – Зупинятися, падати, качатися по землi? – Дякую! Чому ж не виробляти всю армiйську унiформу з но-мексу? Погано вiдводиться волога. Для бiйцiв на Близькому Сходi, якi багато бiгають i пiтнiють, це не найлiпший вибiр. До того ж номекс дорогий. І на нього важко наносити камуфляжний малюнок. Так уже воно виходить iз цими захисними тканинами – у всьому доводиться шукати компромiс. Хоч куди кинь – проблема. Навiть колiр. Тканина темнiших кольорiв гiрше вiдбивае тепло, i його бiльше поглинаеться та передаеться на шкiру. Ауербах перетинае лабораторiю, щоб узяти зразок камуфльованоi тканини, i показуе менi почорнiлу дiлянку. – Ось тут, де тканина поглинула бiльше тепла, утворилися складки. – Що там утворилося? – Насправдi я все добре почула, просто захотiлося ще раз послухати, як Маргарет каже «складки». Бостонська вимова просто неймовiрна. Я могла б припустити, що вiйськовi мають фанатiти вiд полiестеру. Вiн мiцний, дешевий, не горить. Але проблема в тому, що вiн плавиться i, подiбно до воску та iнших розплавлених речовин, стiкае та прилипае до прилеглих поверхонь, а отже, подовжуе час контакту та робить тяжчим опiк. Колготки з полiестеру – от чого на вас точно не повинно бути, якщо ви опинитеся в танку, що горить[16 - Я намагалася знайти в Нацiональнiй електроннiй системi вiд-стежування травм (National Electronic Injury Surveillance System) вiдомостi щодо кiлькостi опiкiв на рiк, спричинених носiнням спiдньоi бiлизни. На жаль, система не виокремлюе травми, пов’язанi з одягом, за його видами. Терпець урвався, коли, проглядаючи результати за запитом «тепловi опiки, повсякденний одяг», я натрапила на 37-рiчного чоловiка, який хотiв випрасувати штани на собi. – Прим. авт.]. Аби визначити ступiнь уражень, що будуть завданi тепловим впливом, Ауербах пропускае данi з сенсора, який був за тканиною, крiзь модель прогнозування опiкiв – ii розробила пiсля Другоi свiтовоi вiйни перша «богиня полум’я», Елiс Столл, яка вивчала опiки за завданням флоту. Для розрахунку моделей опiкiв першого та другого ступенiв вона смiливо зголосилася використати шкiру власного передплiччя. Тож те, що для побудови кривоi утворення опiку третього ступеня вона скористалася сторонньою допомогою, iй можна пробачити. До цього залучили анестезованих тварин – щурiв i свиней. Шкiра свиней мае (серед iнших доступних для вивчення тварин) найближчi до нашоi шкiри характеристики вiдбивання та поглинання тепла. Свинi, як вид, заслуговують на Пурпурове Серце чи хоча б на Рожеве[17 - Гра слiв: рожевий – англiйською pink, Pinky – одна з узагальнених назв свинi, що походить вiд iменi одного з персонажiв телешоу «Пiнкi i Перкi» (Pinky and Perky) каналу Бi-Бi-Сi.]. Столл виявила, що коли м’якi тканини тiла досягають температури 111 градусiв[18 - Приблизно 44 °С.], утворюеться опiк. Модель прогнозування опiкiв Столл – це своерiдний математичний термометр для м’яса. Ступiнь нагрiву м’яса та глибини проникнення нариву крiзь шкiру – критичнi фактори, що й визначають ступiнь опiку. Короткочасний вплив полум’я чи високоi температури якщо й впливае, то тiльки на верхнiй шар, утворюючи опiк першого ступеня. Тривалiший вплив тiеi самоi температури призведе до ураження внутрiшнiх шарiв i спричинить опiк другого чи третього ступеня. Одяг може загорiтися навiть без впливу вiдкритого полум’я. Наприклад, температура самозаймання бавовни – близько 700 градусiв за Фаренгейтом[19 - Приблизно 370 °С.]. Ключовий час впливу. Тепловий iмпульс ядерного вибуху мае дуже високу температуру, але вiн рухаеться зi швидкiстю свiтла. Може, вiн проскочить так швидко, що одяг на людинi не займеться? Це питання дослiджувала рання попередниця Натiку, Дослiдницька лабораторiя постачання корпусу квартирмейстерiв (Quartermaster Research and Development). У 50-х роках ХХ столiття на полiгонi в Невадi проводили операцiю «Апшот-Нотгол» (Upshot-Knothole) – серiю з одинадцяти ядерних вибухiв. Науковцiв найбiльше цiкавила спроможнiсть рiзних будiвельних матерiалiв, танкiв, протибомбових сховищ протистояти ядерному вибуху. Вони дозволили хлопцям в унiформi завезти певну кiлькiсть свиней. Сто одинадцять анестезованих свиней породи честерська бiла спорядили в спецiально розробленi для тварин «ансамблi», пошитi з рiзних комбiнацiй тканин – деякi були вогнетривкi, деякi нi, – i помiстили на рiзних вiдстанях вiд вибуху. Зразки вогнетривкоi унiформи для холодних погод-них умов з прошарком шерстi показали кращi результати, нiж зразки тоншоi вогнетривкоi унiформи для спекотноi погоди. Немае сумнiву, що розробники останньоi не думали, що «спека» може означати екстремальний жар ядерного вибуху. Дослiдники здивовано констатували: «Немае ознак будь-яких якiсних доказiв теплових ушкоджень на захищенiй тканиною шкiрi тварин, знайдених мертвими на позначцi [1850 футiв[20 - 564 м.] ]». Але чому хтось звертае увагу на опiки об’ектiв, якi були так близько до вибуху, що iх, згiдно зi стислим описом у рапортi, «розiрвало на шматки»? Попри цiлковиту абсурднiсть це незабутня iлюстрацiя важливостi часу впливу. Коли йдеться про тепловий спалах вiд бомби – зокрема вибух чогось менш смертельного, наприклад саморобного фугасу, – кiлька секунд вогнетривкостi можуть бути вирiшальнi. Вовна також допомогла, адже волосся мае природну вогнетривкiсть. Тепер у Натiку розглядають можливiсть повернення до натуральних матерiалiв, таких як шовк i вовна. Вовна не тiльки вогнетривка та неплавка, вона добре вбирае вологу. Ауербах каже, що бачила дуже приемну вогнетривку спiдню бiлизну для холодних погодних умов, зроблену з овечоi вовни. Щоб вовна не кололась, ii треба ретельно вичистити, а щоб речi не збiгалися, iх треба спецiальним чином обробляти. І перше, i друге збiльшуе вартiсть. А ще е поправка Беррi, згiдно з якою при постачаннi вiйськового спорядження перевагу треба вiддавати внутрiшньому виробниковi. Проблема з цiею поправкою в тому, що, попри палкi запевнення Американськоi асоцiацii вiвчарiв, у всiй Америцi може не знайтися стiльки овець, що вiдповiдають усiм вимогам. Тож, скажiмо, нова тканина зручна i мае прийнятну цiну. Вогнетривкiсть добре поеднуеться з обробкою репелентом проти комах i антимiкробним захистом проти поганого запаху. Що тепер? Певну кiлькiсть тканини треба вiддати на випробовування властивостей. Щоб зрозумiти, скiльки часу захисна обробка протримаеться проти солдатських знущань, тканину проганяють крiзь випробну машину на стирання i звалювання Ну-Мартiндейла, виконують кiлька десяткiв циклiв прання-висушування. Пiд час прання не тiльки видаляеться бруд, а й потроху вимиваються речовини, якими тканину чи волокно було оброблено. Коли я завiтала в примiщення випробовування тканин, чоловiк на iм’я Стiв чекав, поки завершиться пришвидшене прання кiлькох пар штанiв. Вiн сказав менi, що одне прання в лаундеро-метрi дорiвнюе п’ятьом нормальним. – Оце так! – вигукнула я. – Ага. – Стiв замислено випнув нижню губу. – Там же об тканину б’ються сталевi кульки. От якби ж розумники з Натiку могли винайти тканину, яку не треба було б прати! Так, аби все, що капнуло, намазалося чи хлюпнуло на унiформу, просто збиралось у краплини i стiкало з неi. Якби ж то унiформу можна було почистити, просто швиденько побризкавши на неi водою. Уявляете, як довго вона служила б? І якою вона була б безпечнiшою в разi потрапляння на неi отруйних речовин? Загалом розумники з Натiку над цим працюють. У лабораторii з оцiнювання рiдиновiдштовхувальноi здатностi випробовують нову технологiю просочування «супервiдштовхувальноi» тканини. На демонстрацii мене супроводжуватиме спокiйний симпатичний офiцер з громадських питань Натiку, Дейвiд Аччетта. Ми зустрiчаемось у його кабiнетi, у якому пiсля недавнього переiзду повно коробок. На стiнi висить календар з породами собак. Вересень представлено великим бiлим пуделем. Аччетта нещодавно перебував на аеродромi в Баграмi, Афганiстан, там вiн писав пресрелiзи, щодо гуманiтарноi дiяльностi армii. Начальство запитувало, чому цi пресрелiзи рiдко мають вiдгук. «Вони iх не розумiли. Це ж не новини». Аччетта розповiдае без жодноi ознаки гнiву. У його роботi багато що може дратувати, але вiн не дратуеться. Усе сприймае спокiйно i, здаеться, нiколи не квапиться. У нього довгi вii, i вiн якось повiльно моргае. Я майже написала «як лялька», але таке означення до його лиця не пасуе, бо воно перекреслене тонким ошатним шрамом, що починаеться на скронi та вигинаеться вниз по щоцi. Я нiчого не питаю про шрам, менi бiльше подобаеться самiй вигадати iсторiю зi спалахами свiтла на шаблях i фехтуванням на сходах. Ми прийшли зарано, отже, маемо час прогулятися вздовж озера Кочiтуате, що межуе з частиною Натiцько-го полiгону. На низьких брижах грае сонце. Воду з озера – сьогоднi у сонячному свiтлi вона мае глибокий синьо-зелений колiр – колись брали для виготовлення пива «Блек Лейбел». Та, вiдколи тут з’явився полiгон, припинили. Як для полiгону з надвеликим бюджетом, мiсцина досить красива – альтанки, звивистi стежки. Сiро-бiлий послiд канадських гусей додае парковоi атмосфери. Щоб зрозумiти, що бачу, менi знадобилося трохи часу, бо гусей не видно. Уже осiнь, може, вони вiдлетiли на пiвдень. Ми з Аччетта зупиняемося, аби подивитись, як офiцер щось говорить групi добровольцiв-випробовувачiв. Це на iхнi руки, ноги, голови надягають парки, черевики та шоломи. Вони – солдати, яких сюди направили скуштувати нових пайкiв, поспати в нових спальних мiшках: виконати випробовування, написати звiт, перейти до наступного випробовування. Вiдрядження до Натiку – це не завжди легка прогулянка. Я бачила фото 1960-х рокiв, на якому група солдатiв у дощовиках i водонепроникних штанах, похиливши голови, з каптурiв стiкае вода, ходить по колу пiд симульованою зливою. Вочевидь, це тривало не одну годину. Десь десяток добровольцiв вишикувалися на автостоянцi бiля казарми. Зi стоянки задом виiжджае автiвка. Солдати строем ступають три кроки вперед, потiм ще один крок угору, на бордюр. Коли автiвка iде, вони ступають крок униз i назад. Аччетта каже, що коли солдатiв понад чотири, вони мусять пересуватися строем. Як гуси, що летять на пiвдень. * * * Демонстрацiя починаеться з непристойного звуку, який виник вiд стискання м’якоi пляшки з гiрчицею. На квадратi камуфльованоi тканини до власне маскувальних плям сiрувато-коричневого, жовто-брунатного та оливкового кольорiв додаеться яскраво-жовта смуга. Тканину закрiплено на похилiй дошцi. Це i е тест на стiкання. Пiд наглядом камери та невеличкоi юрби спостерiгачiв смуга гiрчицi сповзае вниз, не змiнюючи форми. Молода iнженер-хiмiк Нетелi Померанц привертае увагу присутнiх до мiсця на тканинi, де щойно була приправа. – Нема слiду! Потiм настае черга кетчупу, кави, молока, нiби власник унiформи вступив з ворогом у «харчову сутичку». Усе начисто змиваеться водою. Нетелi запрошуе мене торкнутися зворотного боку тканини, що я й роблю. Тканина абсолютно суха. Нетелi починала з простого. Рiдини, що складаються переважно з води, мають сильний поверхневий натяг. Тобто iхнi молекули бiльше тяжiють до утворення мiцнiших зв’язкiв мiж собою, нiж з молекулами бiльшостi речей, на якi потрапляе рiдина. Рiдина, що мае слабкий поверхневий натяг, наприклад алкоголь, замiсть зiбратись у краплину на поверхнi тканини, як це стаеться з водою, проникае всередину. Краплина ж води – це така юрба молекул, що направлена всередину i не хоче торкатися стороннiх. Зiткнувшись iз повiтрям, поверхня води стягуеться досить сильно, щоб утворити слабку плiвку. (У свiтi комах е водомiрки, а от горiлкомiрок немае.) У верхнiй частинi спектра поверхневого натягу мiститься ртуть. Вона збираеться в краплини та стiкае майже з будь-якоi поверхнi, не залишаючи слiду[21 - Зокрема, зi шкiри дiтей, чиi батьки, як це робили моi, збирали ртуть iз розбитих термометрiв у пластиковi дiжки з-пiд маргарину, аби дiтям було iз чим погратися. У 1960-х усе було не так, як тепер. – Прим. авт.]. Однiею з причин, за яких саме ртуть обрали для використання в старомодних термометрах, разом з ii властивiстю залишатись у рiдкому станi як за екстремально низьких, так i за екстремально високих температур, е ii властивiсть не змочувати скло. Слiду не лишаеться! Саме тому ми чiтко бачимо показання температури. Багато з того, що вiйськовi постiйно намагаються на себе вилити чи капнути, – машинна олива, авiацiйне паливо, гексан – мае набагато слабший, нiж вода, поверхневий натяг. Нетелi крапае машинною оливою на iнший квадрат тканини. Потiм бере чашку з водою та виплес-куе вмiст, як це показують у сценах зi сварками за столом. І знову весь бруд змиваеться без слiду. – Це був найнапруженiший момент, – каже хтось iз колег. Нетелi кивае. Навiть широко усмiхаеться. – Це як свято. Вона жартуе, але певною мiрою це правда. Доброю мiрою. Захват, який Нетелi вiдчувае вiд науки, приховати нелегко. Ми всi повиннi любити свою роботу, як вона. Прототипом для створення цього супервiдштовху-вального покриття став листок водяноi лiлii. Якщо ми подивимося на поверхню листка водяноi лiлii в електронний мiкроскоп, то побачимо щось подiбне до килима, який складаеться з крихiтних вузликiв, причому кожен вкритий ще меншими кристалами, схожими на вiск. (Твердий парафiн, або парафiновий вiск, сам по собi ефективний захисник вiд промокання, та вiн надто займистий для використання вiйськовими.) Такi крихiтнi кристали зменшують контакт i взаемодiю мiж тканиною та рiдиною, якою на неi хлюпнули. Це покриття також надае поверхнi бiльшоi енергетичноi стабiльностi, що ще сильнiше перешкоджае взаемодii мiж тканиною та забруднювачем. Хоча реклама цього «супернезмочуваного» покриття фокусуеться на його властивостях захисту вiд забруднення (Аччетта зацiкавив мене фразою «самоочисна бiлизна»), важливiше його застосування – захист вiд бiологiчноi та хiмiчноi зброi. Першим виробом iз застосуванням цiеi новiтньоi технологii стане комплект бiологiчного та хiмiчного захисту. У цьому типу одягу для зв’язування отруйних речовин органiчного походження застосовують прошарок з активованого вугiлля. Надання тканинi властивостi супервiдштовхування означае, що товщину цього прошарку можна зменшити, адже коли дев’яносто п’ять вiдсоткiв речовини, яка потрапляе на захисний комплект, просто з нього стече, знадобиться, для того щоб зв’язати отруту, менша кiлькiсть рецепторних дiлянок активованого вугiлля. А це дуже добре, бо одяг з товстим прошарком активованого вугiлля жаркий та незручний. Це як надягти на себе повiтряний фiльтр. Що стосуеться захисного одягу, зручнiсть дуже важлива. Якщо такий одяг незручний, у солдатiв виникае спокуса плюнути на вимоги безпеки та запхати його пiд сидiння. І так само, коли iм не сподобаеться, який вигляд вони в ньому мають. «Захисне спорядження треба розробляти так, щоб воно було “круте”. Це важливо, бо в iншому разi хлопцi можуть не захотiти його надягати». Це сказала Аннетт Лафлер, найлiпший модельер, який працюе на армiю США. Саме вона i записана в наступному рядку «Розкладу зустрiчей Мерi Роуч на 14:00 20 вересня 2013 року». Застiбка-блискавка – проблема для снайпера. Адже це людина, що може пролежати на животi пiвдня або тихенько пластувати по жорствi чи по землi. Якщо верхня частина одягу застiбнута на блискавку, пiсок та iнший бруд набиваеться помiж зубцями i застiбка дуже швидко псуеться. До того ж лежати на нiй некомфортно. Як i на гудзиках. Застiбки-липучки, наприклад стрiчка «Вел-кро», не так видаються, але вони досить шумнi. Хлопцi зi спецвiйськ розказували, як вони опинились у небезпецi, тому що звук вiд застiбки «Велкро» видав iхне розташування. У план роботи Натiку додано завдання розробити застiбки-липучки тихоi дii[22 - Чи можливо, щоб у якоiсь органiзацii виникли такi проблеми iз застiбками-липучками, що iх треба вносити в план роботи окремим пунктом? Якщо це армiя США, то цiлком можливо. Навiть створено Робочу групу з застiбок-липучок (Hook and Loop Task Group), пiдпiдкомiтет Пiдкомiтету з питань вiйськового одягу (Combat Clothing Utility Subcommittee). – Прим. авт.]. Аннетт Лафлер (до речi, вона справдi така гарненька, як натякае ii прiзвище)[23 - З французькоi lafleur перекладаеться як квiтка.], дизайнер нового базового костюма снайпера, показуе нам, як розв’язала проблему, зробивши верхню частину костюма iз застiбками збоку. Аннетт показуе на манекен, що стоiть в одному з робочих примiщень Пiдроздiлу з дизайну, зразкiв та прототипiв Натiку. Манекен без голови, такий голов-ний елемент модноi iндустрii, що приймае на себе всi незручностi розробляння одягу для вiйни. Наш снайпер мае такий вигляд, нiби супротивник випередив його з пострiлом. Лафлер пропускае тканину крiзь пальцi. – Це кордура[24 - Cordura® – зареестрована марка колекцii тканин фiрми «Інвiс-та» («Invista»), зазвичай тканини нейлоновi, але можуть бути змiшанi з бавовною та iншими натуральними волокнами, деякi розробленi спецiально для вiйськових.] з покриттям, ось до чого ми прийшли. Навiть якщо тканина в рулонах мае захисний колiр, а швацькi машинки розрахованi на роботу з кевларом, це все одно дизайнерська студiя, що накладае вiдбиток на мову Лафлер (про вогнетривку унiформу вона, наприклад, сказала «тепер це найгарячiшi штучки»). Утiм, Лафлер «прийшла» до кордури не тому, що тепер це стильно. Вона обрала цю тканину, бо та мiцна i вогнетривка, а також тому, що не пропускае вологи завдяки покриттю на нитках. А це важливо, якщо вам доводиться лежати в очiкуваннi можливостi когось пiдстрелити у вологiй мiсцинi. Навiть гладенький, не об-тяжений зайвими аксесуарами силует верхньоi частини костюма функцiональний. Це досягнуто за рахунок того, що застiбка збоку, а кишенi не спереду, а на рукавах, так до них легше дотягуватися. (Комплект втратить гладкiсть силуету, якщо скористатися додатковими можливостями. Снайпер може нав’язати на спину, штани та шолом, скажiмо, джутовi пучки, щоб костюм зливався з травою чи заростями. Лафлер порiвнюе це з макраме. Імовiрно, не багатьом снайперам спаде на думку така асоцiацiя.) Лафлер показуе на стрiчку тканини, яка називаеться «клапан для гудзикiв», вiн накривае гудзики, щоб вони не вищерблювалися. Хоча можна було б щодо цього не хвилюватися. Вiйськова специфiкацiя гудзикiв мае вимоги щодо мiнiмальноi мiцностi на стиск. ii випробовують методом розмiщення об’ектiв мiж двома пласкими сталевими блоками, що потiм зближують до «першого виразного звуку розтрiскування». Федеральнi iнспектори гудзикiв демонструють просто-таки середньовiчний ентузiазм щодо своеi роботи. Іншi методи перевiрки гудзикiв – притискання гарячоi праски до спинки виробу, занурення в окрiп, смикання за нiжку, поки та не вiдiрветься. Урядова специфiкацiя вимог до гудзикiв мiститься на двадцяти двох сторiнках. Цей факт сам по собi дае зрозумiти, що воно таке – розробляння одягу для армii США. Хоч армiя i вимагае вiд своiх дизайнерiв одягу наявностi формального ступеня з дизайну модного одягу, насправдi мода, у розумiннi ii як вираження iндивiдуальностi через одяг, саме те, чого армii не треба. Це було б порушенням армiйськоi полiтики. Полiтика армii США щодо зовнiшнього вигляду та заходiв особистоi гiгiени не дозволяе нiчого, до чого можна було б застосувати прикметники «екстремальний», «ексцентричний» або «чудакуватий». Армiя Сполучених Штатiв не терпить: незрiвноважених або скособочених зачiсок, «шпильок для волосся з метеликами», «великих мереживних резинок для волосся», начосiв, що здiймаються бiльш нiж на 3/ дюйма[25 - Близько 9 см.], фарбування волосся в зелений, пурпуровий, синiй, «яскраво-червоний (пожежний)» кольори, «iрокезiв», дредiв, скошених чи завитих частин зачiски, розкльошених чи загострених бакiв, поодиноких волосин на скронях, довжина яких перевищуе 1/8 дюйма[26 - Понад 3 мм.] при повному вирiвнюваннi, еспаньйолок, будь-яких борiд, китайських вусикiв, вусiв, якi вкривають будь-яку частину верхньоi губи чи «подовжуються вбiк, перетинаючи лiнiю, проведену вертикально вгору вiд кутикiв рота».[27 - Полiтика мiнiстерства оборони щодо волосся на обличчi така складна, що в армii вирiшили створити наочнi посiбники для iдентифiкацii «недозволених чоловiчих вусiв» та «недозволе-них чоловiчих бакiв». У них на зображення облич накладено координатнi сiтки з позначеними буквами A, B, C, D точками. Посiбникiв або iнформативних матерiалiв щодо недозволеного волосся на обличчях жiнок чи транссексуалiв не надаеться, тож я закликаю цi категорii вiйськовослужбовцiв вiдрощувати китайськi вусики або бакенбарди. – Прим. авт.] Провiдний естетичний принцип вiйськового стилю – одноманiтнiсть форм. Звiдси й слово «унiформа». Вiд першого стройового огляду i до Арлiнгтонсько-го нацiонального кладовища солдат повинен мати такий вигляд, як i всi iншi солдати, – однаковi капелюхи, однаковi черевики, iдентичнi бiлi могильнi каменi. Бажання мати унiкальний зовнiшнiй вигляд не заохочуеться, бо це заохочувало б також почуватись унiкальним, особливим. Проблема з тими, хто почуваеться особливим, у тому, що вони думають за себе i про себе замiсть думати за i про свiй пiдроздiл. Вони як та золота рибка з упаковання крекерiв «Пеперiдж фарм», що пливе в iнший бiк. Вони – проблема. «Ми тут бiльше iнженери, нiж дизайнери», – каже Лафлер про свою роботу. Вона починала кар’еру в дизайнi одягу з розробляння купальних костюмiв. Перехiд до вiйськового одягу логiчнiший, нiж видаеться на перший погляд. Щоб створювати купальники, необхiдно мати експертнi знання про високоефективнi, тривкi до зношування тканини та розумiння особливостей дiяльностi, для якоi вони потрiбнi. Практично тi самi вимоги виникають пiд час створення, скажiмо, бронежилета прихованого носiння. Колега Лафлер, Далiла Фернандез, прийшла в Натiк з нинi вже зниклоi бостонськоi фiрми «Прiсцила», постачальника дорогих весiльних суконь. І знову те саме: весiльне вбрання нероздiльно пов’язане з багаторiвневим нашаруванням дорогих спецiальних тканин, а термiн його використання може розпочатись i закiнчитись протягом кiлькох годин. Це не дуже вiдрiзняеться вiд захисного костюма для розмiнування. Форма йде слiдом за функцiею, щоправда бiльшою мiрою тут, нiж в iнших студiях дизайну одягу. Тiльки в порт-фолiо дизайнера вiйськового одягу можна знайти рукавицю з окремим указiвним пальцем, щоб можна було стрiляти.[28 - Рукавиця з окремим указiвним пальцем – складник комплекту рукавиць для екстремально холодних умов. Існуе ще комплект рукавичок для помiрно холодних умов, а також лiтнi пiлотськi рукавички (майже модна назва). – Прим. авт.] Високi технологii дедалi бiльше використовуються в армii, вiдповiдно, вiйськова унiформа дедалi бiльше перетворюеться з одягу на систему. На неi крiплять усiлякi технiчнi штуки, прилади, амунiцiю, акумулятори, вiд яких це все мае працювати. Колись громiздкий об-ладунок та обвiшанi рiзноманiтним знаряддям жилети надавали вояковi зловiсного вигляду, сам одяг також iнодi служив цiй метi. У високих капелюхах та з еполетами офiцери здавалися вищими на зрiст та ширшими в плечах. А ще чоботи. Чоботи. Так, хвацькi шкiрянi чоботи до колiна мали захищати штанини вiд бруду, проте вони ще й пiдвищували бойовий дух. Унiформа не тiльки створювала одноманiтний вигляд вiйська, вона надавала йому жвавостi та впевненостi. Унiформа була приваблива, оздоблена кантами, рубчиками та китицями. Як висловилась Аннетт Лафлер, «дуже кутюрна». Сучасна польова унiформа, з вiдчутним акцентом на комфортностi в спеку, мае просторий покрiй. Вона скорiше промовляе «готовий до вiдпочинку», нiж «готовий убивати». Та все ж унiформа залишаеться важливим чинником формування бойового духу. Колись польова унiформа була унiфiкованою, «унiсекс», та жiнки скаржилися. Вона була для них заширока в плечах i талii, проте затiсна в стегнах. Колiннi накладки опинялися на гомiлцi. Жiнкам це не подобалося. Це iм так не подобалося, що армiя ввела жiночу польову унiформу. – Але так ii називати не можна, – каже Аччетта, – бо ii надягають деякi хлопцi. Ця унiформа називаеться «альтернативна армiйська польова», унiформа «для солдатiв меншоi статури». Час вiд часу розвиток вiйськовоi моди залежить не вiд практичностi, результатiв дослiджень чи питань бойового духу, а просто вiд особистих уподобань однiеi людини (високопосадовця). Історiя Британii зберегла iмена генералiв Кардiгана та Реглана, i менi подобаеться уявляти, як вони, сидячи в наметi, викреслюють ескiзи при свiтлi лiхтаря. Не так давно один начальник штабу армii вирiшив, що до польовоi унiформи найлiпше пасуе чорний вовняний берет. Не тому, що вовна мае вогнетривкi властивостi та вiдводить вологу, просто йому подобалось, який вигляд це мае. На його уподобання не вплинула навiть необхiднiсть вiдстоювати у палких суперечках ухвалення винятку з поправки Беррi. Йому подобався вигляд – попри майже суцiльне вiддання переваги перед беретами камуфльованим кепi з боку пiдлеглих i попри те, що в них були всi пiдстави вiддавати перевагу саме кепi, адже в тих е козирок, який затiнюе очi, вони легшi за берети, у них прохолоднiше, вони краще вмiщуються в кишеню. (Знадобилося десять рокiв, поки кiнець кiнцем армii вдалося повернути кепi.) Найвiдомiший у колах, близьких до Натiку, приклад використання службового становища в рiшеннях щодо унiформи – випадок з ухваленням на початку 2005 року унiверсального камуфляжного малюнка для використання в армiйськiй польовiй унiформi. На метi було розроблення единого камуфляжного малюнка, що забезпечував би непримiтнiсть як у пустелi, так i в лiсi чи в мiстi. Пiдроздiл Натiку з оцiнювання засобiв маскування запропонував тринадцять комбiнацiй малюнка та кольорiв, i iх, як належить, було вiдправлено для польових випробувань та отримання зворотноi реакцii. До того як надiйшли данi й дослiдження завершилося, один генерал взяв та й вибрав малюнок. Навiть не з тих, що проходили випробовування. Новий камуфляж проявив себе в Афганiстанi так погано, що 2009 року армii довелося витратити 3,4 мiльйона доларiв на розроблення нового, безпечнiшого для дислокованих там вiйськових. Камуфляж досить цiкаво розглянути в перспективi розвитку моди. Зазвичай вояки започатковують трен-ди цивiльноi моди, а не наслiдують. Час вiд часу саме вiйськовi iх вигадують, а вже потiм додержуються. У серединi минулого столiття в загальнiй модi з’явилися камуфляжнi малюнки. Спочатку на одязi, а потiм i на iнших речах. Поки я це пишу, ви можете знайти i замовити через iнтернет камуфльованi обручки, собачi светри, комбiнезони, презервативи, в’етнамки, шоломи та футбольнi бутси. Камуфляжний малюнок став такий популярний, що навiть службовцi ВМФ вимагають його собi. Хоч як би це дивувало багатьох людей, сучасна робоча унiформа флоту мае блакитний камуфляжний малюнок. Сумнiваючись – а ну як чогось не розумiю, – я запитала одного флотського командера[29 - Звання у ВМС США, вiдповiдае званню пiдполковника в армii США.] про доцiльнiсть використання такого камуфляжу. Вiн глянув на своi штани, зiтхнув i сказав: «Це щоб тебе нiхто не вгледiв, якщо випадеш за борт». Та нiщо з дурощiв навколо вiйськових фасонiв не може зрiвнятись iз сагою про яскраво-червону спiдню бiлизну. Наприкiнцi XIX столiття, за формулюванням, наведеним в однiй зi статей, опублiкованих у «Медичному бюлетенi» (Medical Bulletin) за червень 1897 року, поширилася «iдея, що спiдня бiлизна червоного кольору мае приховану медичну користь». Хоч би якою необ-грунтованою була ця iдея, вона якимсь чином дiсталася до кабiнету головного вiйськового лiкаря США. Пiдполковник Вiльям Вуд доповiдав, що британськi офiцери в Індii, використовуючи в капелюхах пiдкладку з тканини червоного кольору, дещо полегшували собi витримування сильного тропiчного сонця. Призначили дослiдження, об’ектами якого були дислокованi на Фiлiппiнах вiйськовослужбовцi. Щоправда, саме капелюхiв надали небагато, й американцi ухопилися за iдею червоноi спiдньоi бiлизни – може, це якось пов’язано з намаганням досягти прихованоi психологiчноi переваги завдяки використанню секретних засобiв, щось подiбне до коригувальноi жiночоi бiлизни чи вставки в чоловiчi черевики, якi додають зросту. Зi складiв Мiнiстерства оборони у Фiладельфii вiдвантажили п’ять тисяч кальсонiв та спiднiх сорочок яскраво-червоного кольору, разом з такою самою кiлькiстю комплектiв натiльноi бiлизни бiлого кольору, для контролю. Метою дослiдження був монiторинг ментальноi та тiлесноi бадьоростi пiддослiдних. Пiддослiдними призначили тисячу чоловiкiв. Бiлизна прибула за призначенням 1 грудня 1908 року. І вiдразу розпочалися труднощi. Чотири п’ятих надiсланоi бiлизни виявилися затiсними для всiх, окрiм найменших з чоловiкiв. Можливо, дiзнавшись про пункт призначення, постачальники неправильно все зрозумiли i вирiшили, що все це призначалося для сухорлявих i тонкокостих фiлiппiнцiв. А може, просто змухлювали. Хто iх знае. Та шiстсот чоловiкiв уже не могли бути пiддослiдними. Ще гiршим виявилося те, що кальсони пошили з бавовняноi саржi, що спричиняло в чоловiкiв пiтнiння там, де нiхто пiтнiти не хоче, i це неодмiнно нiвелювало будь-якi мiстичнi властивостi лiпше охолоджувати, якими нiбито мав надiляти колiр. Те пiтнiння виявилося вдвiчi дратiвливiшим, адже фарба нещадно линяла. З пiддослiдних кепкували товаришi. Через мiсяць, у результатi прання, червона натiльна бiлизна перетворилась на жовту, а потiм – на «брудно-кремову». Пiдкладки капелюхiв, якi не треба так часто прати, утворювали, потрапляючи пiд дощ або пiд час пiтнiння, червонi цятки та струмки на обличчi, що давало ще бiльше приводiв для кепкування. Наприкiнцi року серед пiддослiдних провели опитування щодо вражень вiд спецiальноi бiлизни. Тiльки 16 iз 400 чоловiкiв сказали бодай щось позитивне. Червона натiльна бiлизна виявилася жаркiшою та цупкiшою. Вона «негативно впливала на чутливiсть носiя». На додачу до тропiчноi пiтницi, висипань на шкiрi та пiдвищеноi виснажливостi вiд спеки ii звинувачували в появi головних болiв, запаморочень, гарячок, наривiв та колiк, погiршеннi чiткостi зору. Доповiдь «Експеримент з натiльною бiлизною яскраво-червоного кольору» на щодворiчних зборах Асоцiацii тропiчноi медицини Далекого Сходу, безсумнiвно, розважила учасникiв на тлi звичайних доповiдей, присвячених малярii та грибку стопи. Якщо вже ми говоримо про жарку та незручну спiдню бiлизну, згадаемо i про спiдню бiлизну з кевлару. Армii Великоi Британii успiшно продали одну з версiй такоi бiлизни. Труси-боксери противибуховi[30 - По-простому iх називають «бойовi пiдгузки» чи «противибуховi пiдгузки». Тiльки не «гульфiки». Може, тому, що гульфiки не призначалися для захисту генiталiй, а також не були даниною модi. К. С. Рiд у статтi для «Журналу внутрiшньоi медицини» (Internal Medicine Journal) припустив, що гульфiки носили, аби приховати сифiлiтичнi бубони (опухлi запаленi лiмфатичнi вузли), а «об’емистi жмути вовни» слугували для поглинання «видiлень та сумiшi кровi з гноем, що у великiй кiлькостi. виходили з генiтальних органiв». Це все припущення, бо гульфiки з тканини, гнiй та жмути вовни зникли в минулих столiттях. Так, ми можемо побачити обладунок Генрi VIII з гульфiком завбiльшки як нiс «Сессни», та iсторики кажуть, що доказiв захворювання короля на сифiлiс немае. Єдине, що можу точно сказати, це те, що «Бубон» (в Ель-Кувейтi) видаеться менi ще менш вдалою назвою закладу харчування, нiж «Бурса» [лат. bursa – суглобова сумка. – Прим. пер.] (у Сан Франциско). – Прим. авт.](Blast Boxers) – захист вiд життезмiнних ушкоджень. – Навколо цього була суперечка, – каже Аччетта. – Та вона ж за тобою записуе. – Великi гарнi очi Лафлер iще трохи розширюються. – Яку я й розпочав. Зателефонували з «Фокс ньюз» iз запитанням, чому в британцiв е протибомбовi пiдштаники, а в наших хлопцiв – нi. «Нiчого подiбного», – вiдповiв репортеру Аччетта. Вiн сказав, що працюють над чимось iншим, а потiм, вiдкараскавшись вiд дзвiнка, зателефонував хлопцям iз вiддiлу балiстичного захисту i спитав, над чим вони, власне, працюють. Шовкова бiлизна, от така була вiдповiдь. Нi, справдi – шовкова бiлизна. На вiдмiну вiд iнших натуральних тканин, що вiльно «дихають» (наприклад, бавовни), шовк, коли рветься, не залишае дрiбних фрагментiв, якi можуть потрапити в рану й iнфiкувати ii. До того ж шовк на диво мiцний. Особливо павучий шовк, вiдношення мiцностi якого до густини краще, нiж у сталi. (У Натiку, у пiдвалi будiвлi № 4, колись навiть була «павуча кiмната», де команда науковцiв намагалася здiйснити структурний аналiз унiкальноi бiлковоi структури павутиння, щоб потiм його синтезувати.) Попри мiцнiсть шовк довiри у публiки не викликае. А от кевлар – так. Люди не розумiють, що кевлар (чи його молодшi кузини – спектра i дайнема) не в змозi зупинити осколки металу, якими начиняють саморобнi вибуховi пристроi. Для цього треба вiд п’ятнадцяти до сорока шарiв цiеi тканини – забагато для спiдньоi бiлизни. Насправдi противибуховi боксери зупиняють бруд та пiсок, якi розлiтаються в разi вибуху закопаного пристрою. Це дуже важливо, бо бруд мiстить бактерii та грибки, що можуть спричинити глибокопроникнi та важковилiковнi iнфекцii в ранi. Противибуховi боксери чудовi. Та вони нiяк не протибомбовi, як на це натякають вiдповiднi рекламнi матерiали. – Ну от чесно, – зауважуе Аччетта, – якщо вже вороги можуть зробити бомбу, на якiй пiдриваеться танк М-1 масою сiмдесят тонн, то вже напевне вони зроблять бомбу, яка пiдiрве вашi труси. 2. Бумбокс Автобезпека для тих, хто iздить по бомбах Час вiд часу таке в сiльськiй Америцi трапляеться – хтось вистрiлюе в дорожнiй знак. Знак – стрiлка повороту направо – стоiть при дорозi, що йде вздовж узбережжя Чесапiцькоi затоки. З огляду на форму дiрки i на те, що дорога проходить Абердiнським полiгоном, iмовiрнiсть того, що дiрку пробила не куля, досить висока. Полiгон – дiлянка землi, призначена для випробовувань зброi та технiки, що мала б захищати вiд цiеi зброi. На знаку далi по дорозi написано: «Зона дуже сильного шуму». Я прямую до будiвлi № 336 в Абердiнi, куди бойовi машини надходять для посилення бронезахисту – як полюбляють висловлюватись вiйськовi, «задля протистояння новiтнiм загрозам». Марк Роман, який цього ранку зi мною спiлкуеться, наглядае за «сiмейкою» броньованих бойових машин «Страйкер». Вiн використовуе iх для такого собi iмпровiзованого навчання iз захисту особового складу – мистецтва та науки про те, як вберегти людей, що перебувають усерединi транспортера, який iншi люди намагаються пiдiрвати. Зовсiм необiзнана, я припускаю, що в той знак поцiлило щось кумулятивне. Кумулятивний заряд – це вибуховий набiй подвiйноi дii, який використовуеться для проломлювання корпусу броньованих машин та ураження людей усерединi. Перший вибух вiдправляе смертельний «подарунок» до цiлi. Пiд час влучення вибухiвка, якою начинено «подарунок», детонуе. Вибух б’е по металевому диску, розташованому попереду вибухiвки. Енергiя вибуху, у поеднаннi з контуром зброi, формуе з металу вкрай швидкий уражальний елемент малого радiусу дii, який без особливих ускладнень пробивае корпус броньованоi машини. Про реактивнi гранатомети (РГ) чула бiльшiсть людей, хоча iснують i смертонос-нiшi, i бiльшi варiанти кумулятивноi зброi. Ходять чутки, що Іран мае зразок, який може пробивати 14-дюймову[31 - Приблизно 35 см.] сталь. Тобто стрiляти кумулятивним зарядом у дорожнiй знак – це як з гармати по горобцю. Направду, будь-яка армiя вступае в вiйну зi зброею, що мала пiд час минулоi вiйни. Морпiхи привезли до Іраку «Гамвi»[32 - HMMWV, або Humvee (скорочення вiд High Mobility Multipurpose Wheeled Vehicle – «високомобiльний багатоцiльовий колiсний транспортний засiб») – американський вiйськовий повнопривiдний легковантажний автомобiль. Мае цивiльну версiю – «Гаммер» (Hummer), назву якоi iнодi помилково вживають, маючи на увазi армiйську машину («Гамвi»).]. – Деякi з них, найстарiшi, мали парусиновi дверцята, – каже Марк, що був одним з тих морпiхiв. Вiдтодi його волосся взялося сивиною, але готовнiсть до дii, стан «зробiмо це», яким надiляе корпус морськоi пiхоти, вiн пiдтримуе. Щойно я запитала про новi вибу-ховiдхилювальнi шасi, Марк пiдхопив два лежаки з роликами i ми закотилися пiд «Страйкера», продовживши розмову горiлиць. Спочатку в Іраку армiйцi пробували встановлювати броньовi панелi МЕКСАС (MEXAS)[33 - MEXAS (ModularExpandable Armor System – система модульноi нарощувальноi бронi) – композитна броня, розробка нiмецькоi компанii «Інженiрбюро Дайзенрот», яка навiшуеться (накладаеться) на основну броню.], ефективнi проти великокалiберного кулемета. «Ото ми тодi вляпалися, – згадуе Марк. – РГ це не зупиняе». З таким самим успiхом можна було захищатися дорожнiми знаками. Була ще думка додати плитки реактивноi бронi, такi собi «поп-тарти»[34 - Поп-тарти (рop-tarts) – популярне в США печиво з начинкою.] з вибухiвкою. Коли в таку броню влучае кумулятивна граната, начинка пiдриваеться. Спрямований назовнi вибух гасить кумулятивний вибух… разом iз пiшим мiсцевим мешканцем, який опинився поруч. Зважаючи на те, що пiд час першого iракського конфлiкту багато бойових дiй вели у мiстах, а при цьому ще й намагалися «завоювати серця та розум» мiсцевих – реактивна броня була б не дуже вдалим вибором. До того ж знайшлося дещо дешевше та простiше. Марк викочуеться з-пiд машини, пiд якою ми лежали, i пiдводить мене до iншого «Страйкера». Машина нiбито «вдягнута» в кринолiн з надмiцноi сталевоi решiтки. Це називаеться «решiтчаста броня»[35 - Slat armor (також bar armor, cage armor, standoff armor) – планкова (рейкова, екранувальна/решiтчаста, прозiрна) броня.]. Носова частина кумулятивноi гранати в разi влучення затискаеться мiж двома рейками, це ii знешкоджуе. Схоже на затискання носа, коли намагаешся не чхнути. Так граната взагалi не пiдриваеться або ж блокуеться викид кумулятивного струменя. Так чи iнак, цей спосiб виявився ефективним. «Страйкери» поверталися на базу, як iжаки, у яких замiсть голок кумулятивнi гранати. Решiтчаста броня виявилася такою ефективною, що iракськi бунтiвники майже вiдмовилися вiд РГ. Але стали виготовляти бомби. На початку вiйни в Іраку на узбiччях дорiг ховали саморобнi вибуховi пристроi. А що тi уражають транспорт у борти, то армiя вiдповiла встановленням на них броньових пластин, а у вiкнах – «папського скла» (прозора броня завтовшки 2 дюйми[36 - Приблизно 5 см.], така захищае Його Святiсть, коли вiн користуеться папамобiлем). Це полiпшило ситуацiю, але кулеметна турель залишалася вiдкритою. Вояки пробували обкладати ii мiшками з пiском, але мiшки розривались, а кулеметник нiбито потрапляв у пiскоструй. Тодi додали бiльше балiстичноi бронi. А це збiльшило вагу. Уся ця додаткова броня призвела до того, що при русi вгору двигуни «Гамвi» ревiли вiд перенавантаження, а на спусках у них горiли гальма. Модифiкацii «Страйкерiв» задля пiдвищення безпеки додали понад 10 000 фунтiв[37 - Понад 4500 кг.] маси – значно бiльше вiд того, на що цi машини були розрахованi. Можна посилити пiдвiску та шини, замiнити двигун (i все це зроблено), та однаково проблеми виникають. Пiсля того як вага броньованоi машини перевищуе певне значення, вона перетворюеться на Годзiлу – розбивае асфальт, руйнуе насипи. Лiтакам, якi мають ii перевозити, не вистачае вантажностi. Коли хочуть додати нову частину для бронювання чи пiдсилення, кличуть таких людей, як Марк, щоб вони допомогли викинути щось тiеi самоi маси. Але «Страйкер» нiколи не був машиною розкiшноi комплектацii. Там не було туалету (кругом же повно пластикових пляшок iз закрутками). Раннi моделi навiть не мали кондицiонерiв повiтря. Я кажу Марковi, що добре хоч тримачi для чашок залишилися. З його мовчання я розумiю, що вiн просто втратив дар мовлення вiд моеi необiзнаностi. То ж тримачi для стрiлецькоi зброi. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=44901575&lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом. notes Виноски 1 Приблизно 18 м. – Тут i далi прим. пер., якщо не вказано iнше. 2 Приблизно 650 км/год. 3 Я цитую статтю «Що можуть почути птахи?» (What Can Birds Hear?). Автор, Роберт Бiсон (Robert Beason), зазначае, що акустичнi сигнали найкраще спрацьовують, коли «пiдсиленi дiями, результат яких – смерть або неприемнi вiдчуття». Вiн мае на увазi, що, коли гинуть члени зграi, решта запам’ятовуе це. Так чинять активiсти захисту прав тварин – забезпечують неприемнi вiдчуття представникам публiчноi братii. – Прим. авт. 4 Гриф-iндик (лат. Cathartes aura) – поширений у Пiвнiчнiй та Пiвденнiй Америцi хижий птах-стерв’ятник. Маса – до 2 кг, розмах крил – до 2 м. 5 Найнезвичнiшою була пропозицiя Келлi пiд час мозкового 6 «Тридцять хвилин по пiвночi» – художнiй фiльм, трилер з елементами бойовика (англiйська назва Zero Dark Thirty, режисер i продюсер Кетрiн Бiгелоу). В основi сюжету – полювання спецслужб США на терориста Усаму бен Ладена. 7 штурму 1994 року в Райтовiй лабораторii (Wright Laboratory) 8 В англiйськiй мовi a man of the cloth (дослiвно: людина тканини) – сталий вислiв, що означае «духiвник». 9 Натiцькi лабораторii та iх попередниця, Дослiдницька лабораторiя постачання корпусу квартирмейстерiв (Quartermaster Subsistence Research Laboratory), подовжили термiни зберiгання майже до безкiнечностi. Тепер у них виробляють сендвiчi, що лишаються свiжими протягом чотирьох рокiв. М’ясо, наприклад, пройшло довгий шлях з часiв Американськоi революцii та громадянськоi вiйни, коли яловичину постачали у свiжому виглядi вiд стада, яке гнали поряд з вiйськом. Пiд час Другоi свiтовоi вiйни лабораторiя постачання розробила частково гiдрогенiзований, нетопкий «военний смалець» (war lard) та сильно просолену й термiчно оброблену, дуже суху «военну шинку» (war ham), що зберiгалася без охолодження протягом шести мiсяцiв та заробила не те щоб нестямний з радощiв опис «добра на смак та задовiльна». Я процитувала «Вiсник скотаря» (Breeder’s Gazette) за липень-серпень 1943 р., видання, спорiднене з «Трибуною птахiвника» (Poultry Tribune), газетою чи то про, чи то для домашньоi птицi. – Прим. авт. 10 За шкалою Фаренгейта – приблизно 20 °С. 11 За шкалою Фаренгейта – приблизно -57 °С i 43 °С вiдповiдно. 12 Клiматичнi камери Дорiо – пара дуже великих вузькоспе-цiалiзованих аеродинамiчних труб/клiматичних камер, розташованих у Натiку i здатних iмiтувати екстремальнi природнi умови. Названi на честь бригадного генерала Жоржа Фредерiка Дорiо, «батька венчурного капiталiзму». 13 Авторка обiгруе вислiв нiбито Наполеона Бонапарта (е версiя, що це сказав Фрiдрiх Великий): «Армiя маршуе, поки шлунок повний», яким пiдкреслювалася важливiсть для успiшного ведення вiйни добре органiзованого тилового забезпечення. 14 Приблизно 815 °С. 15 Frack – дещо «цензурнiший» варiант усiм вiдомого fuck. Уперше таку замiну використано в телесерiалi «Зоряний крейсер "Галактика”» 1978 року. 16 Я намагалася знайти в Нацiональнiй електроннiй системi вiд-стежування травм (National Electronic Injury Surveillance System) вiдомостi щодо кiлькостi опiкiв на рiк, спричинених носiнням спiдньоi бiлизни. На жаль, система не виокремлюе травми, пов’язанi з одягом, за його видами. Терпець урвався, коли, проглядаючи результати за запитом «тепловi опiки, повсякденний одяг», я натрапила на 37-рiчного чоловiка, який хотiв випрасувати штани на собi. – Прим. авт. 17 Гра слiв: рожевий – англiйською pink, Pinky – одна з узагальнених назв свинi, що походить вiд iменi одного з персонажiв телешоу «Пiнкi i Перкi» (Pinky and Perky) каналу Бi-Бi-Сi. 18 Приблизно 44 °С. 19 Приблизно 370 °С. 20 564 м. 21 Зокрема, зi шкiри дiтей, чиi батьки, як це робили моi, збирали ртуть iз розбитих термометрiв у пластиковi дiжки з-пiд маргарину, аби дiтям було iз чим погратися. У 1960-х усе було не так, як тепер. – Прим. авт. 22 Чи можливо, щоб у якоiсь органiзацii виникли такi проблеми iз застiбками-липучками, що iх треба вносити в план роботи окремим пунктом? Якщо це армiя США, то цiлком можливо. Навiть створено Робочу групу з застiбок-липучок (Hook and Loop Task Group), пiдпiдкомiтет Пiдкомiтету з питань вiйськового одягу (Combat Clothing Utility Subcommittee). – Прим. авт. 23 З французькоi lafleur перекладаеться як квiтка. 24 Cordura® – зареестрована марка колекцii тканин фiрми «Інвiс-та» («Invista»), зазвичай тканини нейлоновi, але можуть бути змiшанi з бавовною та iншими натуральними волокнами, деякi розробленi спецiально для вiйськових. 25 Близько 9 см. 26 Понад 3 мм. 27 Полiтика мiнiстерства оборони щодо волосся на обличчi така складна, що в армii вирiшили створити наочнi посiбники для iдентифiкацii «недозволених чоловiчих вусiв» та «недозволе-них чоловiчих бакiв». У них на зображення облич накладено координатнi сiтки з позначеними буквами A, B, C, D точками. Посiбникiв або iнформативних матерiалiв щодо недозволеного волосся на обличчях жiнок чи транссексуалiв не надаеться, тож я закликаю цi категорii вiйськовослужбовцiв вiдрощувати китайськi вусики або бакенбарди. – Прим. авт. 28 Рукавиця з окремим указiвним пальцем – складник комплекту рукавиць для екстремально холодних умов. Існуе ще комплект рукавичок для помiрно холодних умов, а також лiтнi пiлотськi рукавички (майже модна назва). – Прим. авт. 29 Звання у ВМС США, вiдповiдае званню пiдполковника в армii США. 30 По-простому iх називають «бойовi пiдгузки» чи «противибуховi пiдгузки». Тiльки не «гульфiки». Може, тому, що гульфiки не призначалися для захисту генiталiй, а також не були даниною модi. К. С. Рiд у статтi для «Журналу внутрiшньоi медицини» (Internal Medicine Journal) припустив, що гульфiки носили, аби приховати сифiлiтичнi бубони (опухлi запаленi лiмфатичнi вузли), а «об’емистi жмути вовни» слугували для поглинання «видiлень та сумiшi кровi з гноем, що у великiй кiлькостi. виходили з генiтальних органiв». Це все припущення, бо гульфiки з тканини, гнiй та жмути вовни зникли в минулих столiттях. Так, ми можемо побачити обладунок Генрi VIII з гульфiком завбiльшки як нiс «Сессни», та iсторики кажуть, що доказiв захворювання короля на сифiлiс немае. Єдине, що можу точно сказати, це те, що «Бубон» (в Ель-Кувейтi) видаеться менi ще менш вдалою назвою закладу харчування, нiж «Бурса» [лат. bursa – суглобова сумка. – Прим. пер.] (у Сан Франциско). – Прим. авт. 31 Приблизно 35 см. 32 HMMWV, або Humvee (скорочення вiд High Mobility Multipurpose Wheeled Vehicle – «високомобiльний багатоцiльовий колiсний транспортний засiб») – американський вiйськовий повнопривiдний легковантажний автомобiль. Мае цивiльну версiю – «Гаммер» (Hummer), назву якоi iнодi помилково вживають, маючи на увазi армiйську машину («Гамвi»). 33 MEXAS (ModularExpandable Armor System – система модульноi нарощувальноi бронi) – композитна броня, розробка нiмецькоi компанii «Інженiрбюро Дайзенрот», яка навiшуеться (накладаеться) на основну броню. 34 Поп-тарти (рop-tarts) – популярне в США печиво з начинкою. 35 Slat armor (також bar armor, cage armor, standoff armor) – планкова (рейкова, екранувальна/решiтчаста, прозiрна) броня. 36 Приблизно 5 см. 37 Понад 4500 кг.