Противоборчi Сили

Противоборчi Сили Aldivan Teixeira Torres ”Протидiючi сили – це перша книга серii ”Провидець”, головнi  героi якоi  е подвiйно-динамiчними:  Провидець та його нерозлучний пригодницький партнер, Ренато. У цьому першому томi, втомлений вiд монотонностi, Провидець пропонуе здiйснити подорож на гору, яка повинна бути священною, з надiею на здiйснення своiх мрiй. Зiйшовши на гору, вiн зустрiчае опiкуна, -  яка сповнена стародавньоi мудростi та  обiцяе допомогати йому на його шляху. Протидiючi сили Aldivan Teixeira Torres Протидiючi сили ____________________________ Автор: Олдiван Тейшейра Торрес © 2018-Aldivan Teixeira Torres Всi права захищено. Алдiван Тейшейра Торрес Електронна пошта: [email protected] (mailto:[email protected]) Перекладач: Nadia Khrapovitskaya ______________________________________ Ця книга, включаючи всi ii частини, захищена авторським правом i не може бути вiдтворена без авторизацii, перепродажу або передачi. Академiчнi квалiфiкацii: ступень з матиматики, зi спецiалiзацiею в тiй самiй областi. Коротка Бiографiя: Алдiван Теiексейра Торрес, народився в АРКОВЕРДЕ-РЕ, створив серii «Провидець», « Сини Свiту», проезiю та написав сценарii. Його лiтературна кар'ера розпочалася наприкiнцi 2011 року з публiкацii першоi романтичноi новели, "Протидiючi Сили: Тайна Печери". З якоiсь причини, вiн перестав писати; та тiльки-но поновив свою кар’еру у другiй половинi 2013 року. З тiеi митi на вiн не припиняе писати. Вiн сподiваеться, що зi своiм письмом, вiн, можливо, робить вклад до Пернамбуканськоi i Бразильськоi культури, заохочуючи до читання тих, хто ще не мае такоi звички. Його девiз: «За лiтературу, рiвнiсть, братерство, правосуддя, гiднiсть i честь людей, завжди». «Присвячення» "Перш за все,- Боговi, творцю, для якого все живе; вчителям життя, якi завжди мене скеровували; моiм родичам, хоча вони мене не заохочували; для всiх тих, хто ще не змiг об'еднати "протидiючi сили" у своему життi ". Сiнопсiс "Протидiючi сили – це перша книга серii "Провидець", головнi героi якоi е подвiйно-динамiчними: Провидець та його нерозлучний пригодницький партнер, Ренато. У цьому першому томi, втомлений вiд монотонностi, Провидець пропонуе здiйснити подорож на гору, яка повинна бути священною, з надiею на здiйснення своiх мрiй. Зiйшовши на гору, вiн зустрiчае опiкуна, - яка сповнена стародавньоi мудростi та обiцяе допомогати йому на його шляху. За ii допомогою вiн виконуе три завдання, якi дають йому вiрчi грамоти, за допомогою яких вiн може увiйти в Печеру Розпачу, - мiсце, де неможливе стае можливим ". Вiн вирiшуе увiйти. За допомогою ловушок та сценарiiв, що розвиваються, вiн доходить до секретноi кiмнати, де вiн перетворюеться на потужного ясновидця, здатного вийти за межi простору i часу та усвiдомити найглибшi бажання серця. Залишаючи печеру, вiн знову зустрiчае опiкуна, i разом iз хлопчиком Ренато вiдправляеться у бiльш ускладнену подорож. Там вiн повинен подолати несправедливiсть, допомогти комусь знайти себе i об'еднати протидiючi сили, якi були нестiйкими. Таким чином, починаеться перша велика пригода, яка обiцяе хвилювання, напруженiсть, романтику та драму. У вас е мрiя? Тодi прочитайте та вiдкрийте основнi елементи, необхiднi для ii досягнення. Приемного читання! " «Царство Небесне подiбне до чоловiка, що посiяв був добре насiння на полi своiм. А коли люди спали, прийшов ворог його, i куколю мiж пшеницю насiяв, та й пiшов. А як виросло збiжжя та кинуло колос, тодi показався i кукiль. І прийшли господаревi раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насiння ти сiяв на полi своiм? Звiдки ж узявся кукiль?» А вiн iм вiдказав: «Чоловiк супротивник накоiв оце». А раби вiдказали йому: «Отож, чи не хочеш, щоб пiшли ми i його повиполювали?» Але вiн вiдказав: «Нi, щоб, виполюючи той кукiль, ви не вирвали разом iз ним i пшеницю. Залишiть, хай разом обое ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберiть перше кукiль i його пов'яжiть у снопки, щоб iх попалити; пшеницю ж спровадьте до клунi моеi». Вiд Матвiя 13:24-30. Резюме «Присвячення» (#) Сiнопсiс (#) Вступ (#) Нова Ера (#) Приготування (#) Священа гора (#) Хатинка (#) Перше випробування (#) Друге випробування (#) Привид гори (#) Година Ч (#) Молода дiвчина (#) Тремор (#) День перед останнiм випробуванням (#) Трете випробування (#) Печера вiдчаю (#) Чудо (#) Вихiд з печери (#) Нова зустрiч з хранителем (#) Прощання з горою (#) Подорож у минулому часi (#) Де я? (#) Першi враження (#) Готель (#) Обiд (#) Прогулянка селом (#) Чорний замок (#) Руiни каплицi (#) Наказ (#) Зiбрання мешканцiв (#) Вирiшальна розмова (#) Бачення (#) Початок (#) Залiзниця (#) Рушаймо (#) Приiзд в бунгало (#) Зустрiч з майором (#) Зустрiч фермерiв (#) Повернення додому (#) Оголошення (#) Перший робочий день (#) Пiкнiк (#) Спуск з гори (#) Злочини майора (#) Меса (#) Роздуми (#) Сукавао (#) Ринок (#) Справа корови (#) Прес (#) Повiдомлення (#) Зустрiч (#) Сповiдь (#) Плiтки (#) Подорож до Ресiфi (#) Повернення в село (#) Шлюб за домовленiстю (#) Вiзит (#) Побиття (#) Двоюрiдна сестра Геруси (#) "Благословення" (#) Феномен (#) Нова подруга (#) День перед весiллям (#) Трагедiя (#) Чорна Хмара (#) Мученики (#) Кiнець вiдення (#) Свiдчення (#) Повернення до готелю (#) Ідея (#) Постать майора (#) Робота (#) Перша зустрiч iз Крiстiною (#) Повернення до замку (#) Повiдомлення II (#) Подорож до Клiмерiо (#) Рiшення (#) Випробування у пустелi (#) Прихильники темряви (#) Випробування одержимiстю (#) В'язниця (#) Дiалог (#) Вiзит Ренато (#) Третя зустрiч з Крiстiною (#) Заклик Ангела (#) Вирiшальна битва (#) Падiння iснуючих структур (#) Розмова iз майором (#) Прощання (#) Повернення (#) Вдома (#) Епiлог (#) Вступ "Протидiючi сили" представляе собою альтернативу подолання великого дуалiзму, що iснуе в кожному з нас. Скiльки разiв в життi ми стикаемося з ситуацiями, коли обидвi альтернативи мають сприятливi та несприятливi обставини, а акт вибору одного з них стае справжнiм мучеництвом. Ми повиннi навчитися вiдображати i обмiрковувати те, яким буде правильний шлях, а також наслiдки цього вибору. Врештi-решт, ми повиннi зiбрати "протидiючi сили" свого життя i зробити iх плiдними. Таким чином, ми можемо досягти бажаного щастя. Вiдносно аспекту книги, можна сказати, що це прийшло вiд крику, який я чув у печерi вiдчаю. Цей крик був причиною усiх пригод, описаних у книзi. Мiсiю виконано; i я сподiваюся, що досяг своеi кiнцевоi мети, тобто – здiйснивши мрiю лише однiеi людини. Це - те, що я пропоную навiть бiльше, зараз, вiдколи ми живемо у свiтi, сповненому насильства, жорстокостi i несправедливостi. «Протидiючi сили» бiльше нiколи не будуть такими, пiсля своеi публiкацii, i я не можу дочекатись, коли розпочну нову пригоду разом iз читачами, з тими, хто також цього хоче. Автор Нова Ера Пiсля невдалоi спроби видати книгу, я вiдчуваю, що моя сила поновлюеться та посилюеться. Врештi-решт, я вiрю в свiй талант i я маю вiру, в те, що я здiйсню своi мрii. Я дiзнався, що все вiдбуваеться у свiй час i вважаю, що я достатньо зрiлий, для того, щоб усвiдомлювати своi цiлi. Завжди пам’ятайте: Якщо ви чогось прагнете, - увесь Всесвiт буде сприяти тому, щоб ваше бажання збулося. Це - те, як я себе вiдчуваю: оновленим силою. Озираючись назад, я думаю про тi працi, що я читав дуже давно, якi, звичайно, збагатили мою культуру та знання. Книги проводять нас крiзь атмосфери та всесвiти, що е для нас невiдомi. Я вiдчуваю, що менi треба бути частиною цiеi iсторii, великоi iсторii, якою е лiтература. Немае нiякого значення, якщо я залишаюся невiдомим або стану великим, всесвiтньо-вiдомим письменником. Найважливiшим е вклад, який кожен надае цьому великому всесвiту. Я щасливий за це нове ставлення i я готов здiснити велику подорож. Ця подорож змiнить мою долю, а також долi тих, хто зможе терпляче читати цю книгу. Давайте pазом поринему у пригоду. Приготування Я пакую свiй чемодан зi своiми особистими речами, що е надзвичайно важливими: одяг, де-якi хорошi книги, мое нерозлучне розп'яття та Бiблiя; а також папiр, щоб писати. Я вiдчуваю, що отримаю велике натхнення вiд цiеi подорожi. Хто знае, може, я стану автором незабутньоi iсторii, яка стане iсторичною. Проте, перед тим, як я вирушити в дорогу, - треба з усiма попрощатися (особливо з мамою). Вона занадто пiклуеться про мене i не дозволить менi iхати без вагомих причин, або принаймнi з обiцянкою, що я скоро повернуся. Я вiдчуваю, що одного прекрасного дня, менi доведеться подати клiч свободи i полетiти як пташка, яка зробила сама собi крила ... i вона повинна зрозумiти те, що я належу не iй, а скорiше Всесвiту, який прийняв мене, не вимагаючи вiд мене нiчого взамiн. Для всесвiту я вирiшив стати письменником, виконувати свою роль i розвивати свiй талант. Коли я дiйду до кiнця cвого життевого шляху та чогось сам доб'юсь у своему життi, - тодi я буду готовий вступити в обiтницю з творцем та познати новий план. Я впевнений, що також отримаю в ньому особливу роль. Я беру свiй чемодан, i з цим я почуваюся, як в менi виникае вiдчуття тоски. З’являються запитання та турбують мене: Якою буде ця подорож? Чи буде невiдоме небезпечним? Якi запобiжнi заходи слiд зробити? Те, що я знаю, може спровокувати мою кар'еру, i я готовий це зробити. Я стискаю свiй чемодан (знову), i перед вiд'iздом я шукаю свою сiм'ю, щоб попрощатися. Моя мама на кухнi готуе обiд iз сестрою. Я наближуюся та задаю важливе запитання. - Бачите цю сумку? Це буде моiм единим супутником (крiм вас, читачiв) у подорожi, яку я готов здiйснити. Я шукаю мудростi, знання та задоволення вiд своеi професii. Я сподiваюсь, що ви розумiете i схвалюете прийняте мною рiшення. Пiдiйдiть; обiймить мене та побажайте менI найкращого. - Сину мiй, забудь про своi цiлi, бо вони неможливi для таких бiдних людей, як ми. Я тисячу разiв казала: ти не станеш кумиром чи кимось накшталд цього. «Зрозумiй: ти не народився для того, щоб бути великою людиною», - сказала Джулiета, моя Мати. -Послухай нашу маму. Вона знае, про що вона говорить, i це абсолютно правильно. Твоя мрiя неможлива, тому що в тебе немае таланту. Прийми те, що твоя мiсiя просто бути простим вчителем математики. Ти не пiдеш далi, нiж це, - проговорила Далва, моя сестра. -Тому, немае обмiймiв? Чому ви не вiрите, що я можу бути успiшним? Я гарантую вам: Навiть якщо менi треба сплатити для того, щоб здiйснити свою мрiю, - я стану успiшним, бо велика людина - це та людина, хто вiрить в себе. Я здiйсню цю подорож, i я вiдкрию все, що потрiбно розкрити. Я буду щасливим, бо щастя полягае в тому, що Бог стежить за всiм навколо нас, щоб ми стали переможцями. Сказавши це, я прямую до дверей з упевненiстю, що я буду переможцем у цiй подорожi: подорож, яка приведе мене до невiдомих напрямкiв. Священа гора Давним-давно я почув про надзвичайно непривiтну гору в районi Пескейри. Це частина гiрського хребта Ороруба (назва мiсцини), де мешкають корiннi жителi Ксукуру (Xukuru). Кажуть, що вона стала святою пiсля смертi загадкового цiлителя в одному iз племен Ксукуру (Xukuru). Вона здатна зробити будь-яке побажання реальнiстю, якщо цiлi е чистими та щирими. Це вiдправна точка моеi подорожi, метою якоi е зробити неможливе можливим. Чи вiрите ви, читачi? Тодi, залишайтеся зi мною, звертаючи особливу увагу на мою розповiдь. Їдучi трасою BR-232 до мiстечка Пескейра, приблизно за п'ятнадцять верст вiд центру, розташоване Miмозо, яке е одним iз його районiв. Сучасний, нещодавно збудований мiст, дае доступ до мiсця, яке знаходиться мiж горами Мiмосо та Ороруба, якi омиваются рiчкою Мiмосо, що тече в глибину долини. Священна гора знаходиться саме в цьому мiсцi, i саме туди я iду. Священна гора розташована поряд з цим районом, i за короткий час я стою бiля ii пiднiжжя. Мiй розум зацiкавився далеким часом уявляючи невiдомi ситуацii та явища. Що чекае мене пiд час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде вiдродження та стимулювання досвiду. Гора не висока (2300 футiв = 70,104 м) i з кожним кроком я почуваю себе бiльш впевненою, але в очiкуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести рокiв. У цей короткий перiод було багато фантастичних явищ, що змусило мене повiрити в те, що я був особливим. Поступово я можу подiлитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час. Я буду продовжувати шлях вгору в пошуках всiх своiх бажань. Це те, на що я сподiваюся, i вперше я втомився. Я проiхав половину маршруту. Я не вiдчуваю фiзичного виснаження, але в основному душевно, через дивнi голоси, що вимагають вiд мене повернутися. Вони трiшки наполягають. Однак я легко не здаюся. Я хочу досягти вершини гори, чого б це менi не стоiло. Гора дихае на мене запахом змiн, що виливаеться для тих, хто вiрить у ii святiсть. Коли я туди дiстаюсь, я думаю, що точно знаю, що потрiбно зробити для того, щоб досягти шляху, який веде мене в цю подорож, на яку я так довго чекав. Я тримаюся своеi вiри i своiх цiлей, бо я маю Бога, який е Богом неможливого. Давайте продовжимо шлях. Я вже пройшов три чвертi шляху, але все-таки мене переслiдують голоси. Хто я? Куди я йду? Чому я вiдчуваю, що мое життя рiзко змiниться пiсля досвiду на горi? Окрiм голосiв, менi здаеться, що я на дорозi один. Чи можуть iншi письменники вiдчути те ж саме, коли йдуть священними шляхами? Я думаю, що мiй мiстицизм буде вiдрiзнятися вiд будь-якого iншого. Я повинен продовжувати, треба перемагати i протистояти всiм перешкодам. Терни, що завдають шкоди моему тiлу, надзвичайно небезпечнi для людей. Якщо я переживу цей пiдйом, я вже вважаю себе переможцем. Крок за кроком, я ближче до вершини. Я вже за кiлька метрiв вiд неi. Пiт, що ллеться з мого тiла, здаеться, добре змiшався зi священними ароматами гори. Я ненадовго зупиняюсь. Чи будуть стурбованi моi близькi? Насправдi, зараз це не мае нiякого значення. Зараз я повинен думати про себе, щоб дiстатися до вершини гори. Вiд цього залежить мое майбутне. Ще кiлька крокiв, i я дiстався вершини. Дуе холодний вiтер, терзаючi голоси плутають моi мiркування, i я почуваю себе не добре. Голоси кричать: Кричать птахи, а променi сонця пестять все мое обличчя. Де я? Я вiдчуваю себе так, нiби я напився напередоднi. Я намагаюся встати, але менi заважае рука. Бiля себе я бачу жiнку середнього вiку, з червоним волоссям i засмаглою шкiрою. Ви хто? Що зi мною сталося? Все мое тiло болить. Мiй розум вiдчувае себе заплутаним i невизначеним. Чи перебування на вершинi гори е причиною всього цього? Думаю, що я повинен був залишитися вдома. Моi мрii спонукали мене до цього моменту. Я повiльно пiднiмався на гору, сповнений надii на краще майбутне та упевнений у напрямку шляху, що веде до особистого зростання. Проте, я практично не можу рухатися. Пояснить це менi, прошу вас. - Я - хранитель гори. Я - дух Землi, який дуе туди i сюди. Мене вiдправили сюди, бо ти пройшов випробування. Ти хочеш, щоб твоi мрii здiйснилися? Я допоможу тобi зробити це, дитина Божа! Ти зiткнешся ще багатьма випробуваннями. Я пiдготую тебе. Не бiйся. Твiй Бог з тобою Вiдпочинь трохи. Я повернусь з iжею i водою, щоб задовольнити твоi потреби. Тим часом розслабся i медитуй, як завжди. Сказавши це, дама зникла з мого бачення. Це тривожне зображення залишило мене бiльш стурбованим та повним сумнiвiв. Якi випробування менi доведеться пройти? Якi кроки треба зробити, щоб подолати тi випробування? Вершина гори була насправдi дуже чудовим i спокiйним мiсцем. З висоти можна побачити невелику агломерацiю будинкiв у Мiмосо. Це плато, наповнене крутими стежками, повними рослинностi з усiх бокiв. Це священне мiсце, незаймане природою, чи справдi вона виконае моi плани? Чи зробить це мене письменником, пiсля мого вiд'iзду? Тiльки час може вiдповiсти на цi запитання. Оскiльки жiнки не будо де-який час, - я почав медитувати на вершинi гори. Я використав таку технiку: по-перше, я очищу свiй розум (вiльний вiд будь-яких думок). Я починаю гармонiювати з навколишньою природою, у подумках з'еднуючись iз цим мiсцем. Пicля цього я починаю розумiти, що я е частиною природи i що ми повнiстю пов'язанi мiж собою в великому ритуалi причастя. Мое мовчання - це тиша Матерi-Природи; Мiй плач - це i ii крик; Поступово я починаю вiдчувати своi бажання i прагнення, i навпаки. Я вiдчуваю ii стурбований крик про допомогу, про те, щоб врятували ii життя вiд руйнування людьми: вирубка лiсiв, надлишкове видобування, полювання та риболовля, викиди забруднюючих газiв в атмосферу та iншi людськi звiрства. Точно вона слухае мене i пiдтримуе мене у всiх моiх планах. Пiд час моеi медитацii, ми повнiстю поедналися. Вся ця гармонiя i спiвучасть залишили мене абсолютно спокiйним i сконцентрованим на своiх бажаннях. Доки щось не змiнилося: я вiдчув той же дотик, як тодi, коли я прокинувся. Я повiльно вiдкрив очi i побачив, що я обличчям до обличчя зустрiвся з тiею ж самою жiнкою, яка назвала себе хранителем священноi гори. - Я бачу, що ти розумiеш таемницю медитацii. Гора допомогла тобi вiдкрити трохи свого потенцiалу. Ти зростатимеш багатьма способами. Я допоможу тобi у цьому. По-перше, я прошу тебе звернутися до природи, щоб знайти крокви, решiтки, крiплення та цепи, щоб спорудити хатинку, а потiм дрова, щоб розвети вогонь. Вже ж наближаеться нiч i ти повинен захиститися вiд лютих звiрiв. З завтрашнього дня я навчу тебе мудростi лiсу, щоб ти змiг подолати справжне випробування: Печера вiдчаю. Тiльки чистий серцем виживае у вогнi ii дослiдження. Ти хочеш, щоб твоi мрii здiйснилися? Тодi плати за них. Всесвiт бiльше нiкому нiчого вiльно не дае. Саме нам треба стати гiдними. для досягнення успiху. Це урок, який ти повиннен вивчити, сину мiй. - Розумiю. Я сподiваюсь, навчись усього, що потрiбно, щоб подолати випробування печери. Я не представляю що це, але я впевнений. Якщо я подолаю гору, я також досягну успiху в печерi. Коли я пiду, думаю, що буду готовий перемогати та мати успiх. - Почекай, не будь таким впевненим. Ти не знаете печери, про яку я говорю. Знай, що багато воiнiв вже були випробуванi ii вогнем i були знищенi. Печера нiкого не жалiе, навiть мрiйникiв. Май терпiння i навчись всього, чого я навчатиму тебе. Таким чином, ти станеш справжнiм переможцем. Пам'ятай: самовпевненiсть допомагае, але тiльки з певною кiлькiстю. -Розумiю. Дякую за всi вашi поради. Я обiцяю вам, що буду триматися них до кiнця. Коли вiдчай вiд сумнiву мене вщухае, я нагадаю собi про вашi слова, а також нагадаю собi, що мiй Бог завжди мене рятуе. Коли настане темна нiч, - я не буду боятися. Я подолаю печеру розпачу, печеру, з якоi нiхто нiколи не виходив! Жiнка попрощалася, з миролюбною обiцянкою поверненутися наступного дня. Хатинка Почиеться новий день. Пташки тьохкають i спiвають своi мелодii, вiтер пiвнiчно-схiдний, i його подих освiжае сонце, яке в цей час року встае жорстоко гарячим. Зараз грудень, i для мене цей мiсяць е одним з найкрасивiших мiсяцiв, оскiльки вiн е початком шкiльних канiкул. Це заслужена перерва пiсля довгого року, присвяченого вивченню в коледжi курсу математики; Момент, коли ви можете забути всi iнтеграли, похiднi та полярнi координати. Зараз менi потрiбно турбуватися про всi випробування, якi на мене кине життя. Моi мрii залежать вiд цього. Моя спина болить в результатi поганого сну вночi, тому що я лежав на протоптанй землi, яку я пiдготував як лiжко. Хатинка, яку я збудував з неймовiрним зусиллям, i той вогонь, який я запалив, надавав менi певний рiвень безпеки вночi. Проте я чув, як щось повзае та кроки поза нею. Куди моi мрii привели мене? Вiдповiдь - на край свiту, куди ще не прийшла цивiлiзацiя. Що б зробили ви, читачу? Чи ризикнули б ви також вiдправитися в подорож, щоб здiйснити своi найзаповiтнiшi мрii? Давайте продовжувати розповiдь. Поринувши у своi думки та запитання, я мало розумiв, що бiля мене була дивна ледi, яка обiцяла допомогати менi на моему шляху. - Тобi добре спалося? -Якщо добре означае, що я ще цiлий, -так. -Перед тим, як щось почнется, я повинна попередити тебе, що земля, на яку ти ступаеш, е священною. Таким чином, не можна обманюватися зовнiшнiм виглядом або iмпульсивнiстю. Сьогоднi це твое перше випробування. Я бiльше не принесу тобi iжi або води. Ти здобудеш iх сам. Слухайся свого серця у всiх ситуацiях. Ти повинен довести, що ти гiдний. - Є iжа i вода в цьому пiдлiску, i я повинен ii збирати? Послухайте, мадам, я звик робити покупки в супермаркетi. Бачите цю хатинку? Це коштувало менi поту i сльоз, i все-одно я не думаю, що вона е безпечною. Чому б вам не вiддати менi дар, який менi потрiбен? Я вважаю, що зарекомендував себе гiдним у той момент, коли я пiднявся на цю круту гору. - Шукай iжу i воду. Гора - це лише крок у процесi твого духовного вдосконалення. Ти все ще не готовий. Я повинна нагадати тобi, що я не передаю дари. Я не маю жодноi влади це зробити. Я лише стрiла, яка вказуе шлях. Печера е та, хто виконуе вашi бажання. Вона називаеться печера вiдчаю, яку прагнули також тi, чиi мрii з того часу стали неможливими. - Я збираюся спробувати. Менi немае чого втрачати. Печера - це моя остання надiя на успiх. Сказавши це, я встаю i починаю перше випробування. Жiнка зникла, як дим. Перше випробування На перший погляд я бачу, що передi мною переломний шлях. Я починаю спускатися вниз. Пiд рослиннiстю, що покривае мiсцину, повно шипiв, - краще було б йти стежкою. Каменi, що я вiдкидаю ногами, здаеться, щось менi говорять. Чи може це бути те, що я на правильному шляху? Я думаю про все те, що я залишив у пошуках своеi мрii: дом, iжу, чистий одяг та своi книжки з математики. Чи все це дiйсно цього варте? Я думаю, що дiзнаюся про це пiзнiше. (Час покаже). Здаеться, що незнайома жiнка сказала менi не все. Чим бiльше я пройшов, - тим менше я знайшов. Вершина, здаеться не настiльки великою, теперь, коли я дiйшов. Свiтло ... я бачу свiтло попереду. Менi треба йти туди. Я опиняюся на просторiй галявинi, де сонячнi променi чiтко вiдбивають очертання гори. Стежка закiнчуеться i переростае на два рiзнi шляхи. Що робити? Я ходив годинами, i моi сили здаеться, вичерпано. Я сiдаю, щоб трохи вiдпочити. Два шляхи i два вибори. Скiльки разiв в життi ми стикаемося з такими ситуацiями, накшталдт цiеi; Пiдприемець, який повинен зробити вибiр мiж виживанням компанii або звiненням де-яких працiвникiв; Бiдна мати з глибинних районiв у пiвнiчно-схiднiй частинi Бразилii, яка повинна вибирати, кого з ii дiтей нагодувати; Невiрний чоловiк, який повинен вибирати мiж своею дружиною та коханкою; У будь-якому випадку в життi iснуе безлiч рiзних ситуацiй. Мое перевага в тому, що мiй вибiр вплине тiльки на мене. Менi потрiбно слiдувати своiй iнтуiцii, як рекомендувала жiнка. Я пiдводжуся i вибираю стежку справа. На цьому шляху я роблю великi кроки, проходить небагато часу для того, щоб помiтити ще одну галявину. Цього разу я стикаюся з басейном води та кiлькома тваринами навколо нього. Вони прохолоджуються в чистих та прозорих водах. Як я повинен продовжувати свiй шлях? Нарештi я знайшов воду, але бiля неi повно тварин. Я звертаюсь до мого серця, i воно говорить менi, що кожен мае право на воду. Я не мiг просто iх вигнати i позбавити iх води. Природа дае велику кiлькiсть ресурсiв для виживання людинi. Я е лише однiею з ланок в нитi, яку вона плете. Я не перебiльшую, коли вважаю себе головним цiеi ланки. За допомогою рук я набираю воду i виливаю ii в маленький горщик, який я принiс iз дому. Перша частина випробування виконана. Тепер я повинен знайти iжу. Я продовжую йти стежкою, сподiваючись знайти щось, щоб поiсти. Мiй шлунок гарчить, тому, що вже пообiдi. Я починаю дивитись по сторонах стежки. Можливо, iжа знаходиться в лiсi. Як часто ми шукаемо найпростiший шлях, але не той, який веде до успiху? (Не кожен альпiнiст, який йде стежкою, першим досягне вершину гори). Найкоротшi шляхи швидко приведуть вас до мети. З цiею думкою я покидаю стежку i незабаром, я знайшов бананове та кокосове дерева. Саме вiд них я отримаю свою iжу. Я повинен пiднятися на них з тiею ж силою i вiрою, з якими я пiднiмався на гору. Я намагаюся залiзти один, два та третiй раз. Менi це вдалося. Зараз я повернуся до хатинки, тому що я пройшов перше випробування. Друге випробування Зайшовши до хатинки, я побачив хранителя гори, яка виглядала блискучiше, нiж будь-коли. Їi очi нiколи не блукають, навiдмiну вiд моiх. Я вважаю, що я особливий для Бога. Я вiдчуваю його присутнiсть у будь-який час. Вiн вiдновлюе мене всiма способами. Коли я був безробiтним, Вiн вiдкрив дверi; коли я не мав нiяких можливостей для професiйного росту, Вiн дав менi новi шляхи; коли був момент кризу, - Вiн звiльнив мене вiд обману Сатани. Так чи iнакше, той схвальований погляд вiд незнайомоi жiнки нагадав менi про ту людину, якою я був до недавнього часу. Моя поточна мета полягае в тому, щоб перемогти, незалежно вiд перешкод, якi менi доведеться подолати. -Так, ти подолав перше випробування. Я вiтаю тебе. (Вигукнула жiнка). Перше випробування - пiзнати свою розсудливicть та вмiння приймати рiшення та роздiляти iх. Двi стежини представляють собою "протидiючi сили", якi керують свiтом (добро i зло). Людина вiльно може обрати будь-який шлях. Якщо людина обере правильну стежину, - вона буде освiтлена ангелами протягом всього свого життя. Це шлях, який ви обрали. Проте, це непростий шлях. Часто, у вас будуть виникати сумнiви, i ви замислитеся: чи був цей шлях взагалi того вартий. Миряни завжди будуть робити вам боляче та користуватися вашою добротою. Бiльше того, довiра, яку ви маете до iнших, майже завжди буде приносити вам розчарування. Коли ти засмучений, пам'ятай: твiй Бог сильний, i вiн нiколи тебе не залишить. Нiколи не дозволяй багатству чи хтивостi розбещувати свое серце. Ти особливий, i через твою цiннiсть Бог вважае тебе своiм сином. Вiн нiколи не вiдступае вiд цiеi благодатi. Шлях лiворуч належить кожному, хто повстав проти Господнього заклику. Всi ми народженi з божественною мiсiею. Проте де-якi вiдхиляються вiд неi матерiалiзмом, поганими нахилами та корумпуваннями серця. Тi, хто вибирае шлях лiворуч, - не мають приемного майбутнього, повчав нас Ісус. Кожне дерево, що не дае добрих плодiв, буде зрублене i кинуте у зовнiшню темряву. Це доля поганих людей, тому що Господь справедливий. Того часу, коли ти виявив водяний отвiр i тих жалюгiдних тварин, - твое серце проговорило голоснiше. Слухайся його завжди, i ти пiдеш далеко. У цей момент в вас засяяв дар обмiну, i ваш духовний рiст був дивовижним. Розсудливiсть - це те, що допомогло тобi знайти iжу. Найпростiший спосiб не завжди е правильним. Я вважаю, що тепер ти готовий до другого випробування. Через три днi ти вийдеш з хатинки i шукатимеш iстину. Дiй згiдно зi cвоею совiстю. Якщо пройдеш це випробування, - тодi перейдеш до третього i останього випробування. - Дякую за те, що ви супроводжуете мене весь цей час. Я не знаю, що чекае мене в печерi, i я не знаю, що станеться зi мною. Ваш внесок дуже важливий для мене. З того часу, як я пiднявся на гору, я вiдчуваю, що мое життя змiнилося. Я став бiльш спокiйний i впевнений у тому, що хочу. Я пройду друге випробування. -Дуже добре. Побачимося через три днi. Сказавши це, дама знову зникла. Вона залишила мене в тишi ввечерi разом з цвiркунами, комарами та iншими комахами. Привид гори Нiч опускаеться на гори. Я запалюю вогонь, i його потрiскування заспокоюе мое серце. Пройшло два днi, як я пiднявся на гору, i це все ж таки здаеться таким незнайомим для мене. Моi думки блукають i зупиняються на моему дитинствi: жарти, страхи, трагедii. Я добре пам'ятаю той день, коли я одягнувся як iндiець: з луком, стрiлою i томагавком. Зараз я знаходжуся на горi, яка стала священною, саме через смерть таемничоi мiсцевоi людини (шамана племенi). Я повинен думати про щось iнше, бо страх cковуе мою душу. Заглушливi звуки лунають бiля моеi хатинки, i я не маю уявлення що або хто вони. Як хтось може подолати свiй страх у такiй ситуацii? Вiдповiдьте менi, читаче, бо я не знаю. Гора досi менi невiдома. Шум наближаеться все ближче, i менi нiкуди не втекти. Залишити хатинку, було б безглуздим, тому що мене можуть проглотити люти звiрi. Менi доведеться зiткнутися з тим, щоб це не було. Шум припиняеться i з'являеться свiтло. Це все бiльше мене лякае. Насмiлившись, я вигукую: -В iм'я Бога, хто там? Голос, гуняво та тихенько, вiдповiдае: - Я хоробрий воiн, який знищив печеру розпачу. Вiдмовся вiд своеi мрii, або ти матимеш ту саму долю. Я був маленьким, мiсцевим жителем села, що належить племенi Ксукуру (Xukuru). Я прагнув бути головою свого племенi i бути сильнiшим за лева. Тому я звернувся до священноi гори, щоб досягти своiх цiлей. Я пройшов три випробування, якi змусила мене пройти хранитель гори. Однак, увiйшовши в печеру, я був поглинений ii вогнем, який розбив мое серце i моi цiлi. Сьогоднi мiй дух страждае i безнадiйно застряг на цiй горi. Послухай мене або ти матимеш таку саму долю. На хвилину, мiй голос застряг в горлi, i я не мiг вiдповiсти духу мученника. Вiн залишив притулок, iжу, теплу сiмейну обстановку. Менi залишилося два випробування в печерi, печера, яка могла б зробити неможливе можливим. Я так просто не вiдступлю вiд своеi мрii. -Послухай мене, хоробрий воiне. Печера не виконуе дрiбних чудес. Якщо я тут, то це з поважноi причини. Я не передбачаю матерiальних благ. Моя мрiя виходить за рамки цього. Я хотiв би розвиватися професiйно i духовно. Словом, я хочу працювати над тим, що менi подобаеться, заробляти грошi вiдповiдально i сприяти своiм талантом для покращення всесвiту. Я так просто не вiдступлю вiд своеi мрii. Привид вiдповiв: - Ти знаеш печеру та ii пастки? Ти е нiхто iнший, як бiдний молодий чоловiк, яка не знае про крайню небезпеку в межах того шляху, яким вiн йде. Хранитель - це шарлатан, який тебе обманюе. Вона хоче згубити тебе. Наполегливiсть примари мене дратувала. Чи, випадком, вiн знав мене? Бог, у своiй милостi, не допустить мого провалу. Бог i Дiви Марiя завжди були бiля мене. Свiдченням цього було рiзнi появи Дiви протягом усього мого життя. У " Баченнi медiуму " (книга, яку я ще не опублiкував), описана сцена, де я сиджу на лавцi на площi, птахи та вiтер хвилюють мене, i я глибоко замислююcm про свiт i життя вцiлому. Раптом з'явилася фiгура жiнки, яка, побачивши мене, запитала: -Чи вiриш ти в Бога, сину мiй? Я швидко вiдповiв: — Безумовно усiм своiм еством. Миттево, вона поклала руку на мою голову i почала молитися: — нехай слава Божа охопить тебе свiтлом та надiлить тебе багатьмя дарами. Кажучи це, вона пiшла, i коли я зрозумiв, що це, вона вже не поруч мене. Вона просто зникла. Це було перше явлiння Дiви в моему життi. Знову ж таки, видаючи себе за жебрачку, вона пiдiйшла до мене, питаючи дрiбних грошей. Вона сказала, що вона була фермером але ще не вмйшла на пенсiю. З легкicтю, я дав iй де-кiлька монет, що мав у кишенi. Отримавши грошi, вона подякувала менi, i коли я це зрозумiв, - вона зникла. Перебуваючи у той момнет на горi, я не мав нi найменшого сумнiву, що Бог любить мене, i що Вiн зi мною. Таким чином, я вiдповiв привиду з певнрю грубiстю. — Я не будуть слухати твоiх порад. Я знаю своi межi i свою вiру. Iди геть! Йди знайди будинок або ще щось. Залиш мене у спокоi! Свiтло згасло i я почув шум крокiв, залишаючих мою занедбану хатинку. Я був вiльним вiд привiда. Година Ч Минуло три днi з часу другого випробування. Це був ясний, сонячний i яскравий ранок п’ятницi.Сьогоднi вранцi, коли я дивився на горизонт, - до мене наблизилася незнайома жiнка. -Ти готовий? Шукай незвичайну подiю в лiсi i дiй вiдповiдно до своiх принципiв. Це твое друге завдання. – Авжеж, протягом трьох днiв я так довго чекав на цей момент. Я думаю, що готовий. Поспiшно, я йду стежинкою, яка веде мене прямо до лiсу. Моi кроки слiдують в майже музичнiй каденцii. Що фактично було цим другим випробуванням? Тривога охопила мене i моi кроки прискорилися в пошуках невiдомоi цiлi. Прямо попереду виник осередок на шляху, що розходився i вiдокремлювався. Але коли я добрався туди, на мiй подив, бiфуркацiя зникла, i я побачив таку сцену: хлопчик, якого тягнув дорослий чоловiк, голосно плакав. Емоцii захлиснули мене за такоi несправедливостi, i тому я вигукнув: — Вiдпусти хлопчика! Вiн менший за тебе i не може захистити себе. — Я вiдаущу! Я вiдношуся до ньйого таким чином, тому що вiн не хоче працювати. — Ти монстр! Маленькi хлопчики не повиннi працювати. Вони повиннi вчитися i бути добре освiченими. Вiдпусти його! — Що ти менi зробиш? Я повнiстю проти насильства, але в цей момент мое серце просило мене вiдреагувати на цей шматок лайна. Дитина повинна бути звiльнена. Обережно, я вiдштовхнув хлопчика подалi вiд грубiяна i потiм почав бити чоловiка. Ублюдок вiдреагував i завдав мене кiлька ударiв. Один з них влучив менi в соняшне сплiтiння. Свiт закрутилося i сильний проникаючий вiтер охопив мене: бiлi i синi хмари разом iз швидкими птахами вторглися в мою голову. У той момент здавалося, все мое тiло пливло по небу. Слабкий голос покликав мене здалеку. В другий момент це було так, нiби я йду крiзь дверi: одна за одною, як перешкоди. Дверi були добре замкненi, i треба зробити значну кiлькiсть зусиль для iх вiдкриття. Кожнi дверi приводили до зали або святилища, по черзi. У першому залi я побачив молодих людей, одягнених в бiлi одежi, що зiбралися навколо столу, на якiй, в центрi, була вiдкрита Бiблiя. Це були дiви, обранi до царювання в майбутньому свiтi. Сила виштовхнула мене з кiмнати, i коли я вiдкрив другi дверi, врештi-решт я потравив в перше святилмше. Бiля вiвтаря палали ароматичнi палички з проханнями бiдних Бразилii. Справа стояв священик i голосно молилився; раптом почав повторювати: Провидець! Провидець! Провидець! Поруч iз ним були двi жiнки з бiлих сорочках. На них було написано: Можлива мрiя. Все почало темнити, i коли я отримав модживiсть пiдвестися, мене було жорстко виволочено i з такою швидкiстю, що в мене виникло легке запаморочення. Я вiдкрив третi дверi i цього разу побачив зiбрання людей: пастор, священик, буддист, мусульманин, спiритуалiст, еврей i представник африканських вiрувань. Вони стояли колом, а в центрi палало вогнище i його полум'ям викладено iм'я, "Об’еднання народiв i шляхи до Бога. " Врештi-решт, вони обнялися i покликав мене до групи. Вогонь перейшов з центру, остановився на моiй руцi i написав слово "навчання " полум’я було чистим i не пекло. Група розiйшлася, вогонь погас i мене знову було виштовхано iз кiмнати де я вiдкрив четвертш дверi. Друге святилище було зовсiм порожнiм, i я пiдiйшов до вiвтаря. Я став на колiна в пошанi до Благословення Таiнства, взяв папiр, що знаходився на пiдлозi, i я написав свое прохання. Я склав папiр i поклав його до нiг зображення. Голос, який був далеко, поступово став яснiшим i рiзким. Я залишив святиню, вiдкрив дверi i, нарештi, прокинувся. Бiля мене була хранитель гори. . -Так ти не спиш. Вiтаю! Ти виграв друге випробування. Друге випробування полягало в тому, щоб дослiдити твою здатнiсть до себе та твоi дii. Два шляхи, якi представляють собою "Протидiючi сили", стали одним, i це означае, що ти повинен йти правильним шляхом, не забуваючи про знання, яке ти маешь, коли зустрiнешся iз нечестивими. Твое ставлення врятувало дитину, незважаючи на те, що вiн не потребував цього. Вся ця сцена була моею власною душевною проекцiею, щоб оцiнити тебе. Ти прийняв правильний пiдхiд. Бiльшiсть людей, коли стикаються зi сценами несправедливостi, волiють не втручатися. Упущення е серйозним грiхом, i людина стае спiвучасником злочинця. Ти вiддав себе так, як Ісус Христос вiддав себе за нас. Це урок, який ти запам’ятаешь на все життя. - Дякую за твоi привiтання. Я завжди буду за тих, хто був покинутий. Те, що мене бентежить, - це духовний досвiд, через який я пройшов ранiше. Що це означае? Чи могли б ви пояснити це менi, будь ласка? -Ми всi здатнi проникати в iншi мири через думку. Це те, що називаеться астральною подорожжю. Є де-кiлька експертiв у цьому питаннi. Те, що ти побачив, може бути пов'язане з твоiм майбутнiм або майбутнiм iншоi людини, ти нiколи не знаеш. -Я розумiю. Я пiднявся на гору, виконав першi два завдання, i я мушу духовно зростати. Я думаю, що незабаром я буду буду готовий зiткнутися з печерою вiдчаю. Печера, яка робить чудеса та, де мрii стають глибшими. -Тобi треба виконати третте, i я скажу тобi, що це завтра. Чекай на iнструкцii. - Так, Генерал. Я iз нетерпiнням чекаю. Це Дитя Боже, як ви мене назвали, дуже голодна i приготуе суп пiзнiше. Вас запрошено, мадам. - Чудово. Я люблю суп. Я використаю це в своiх iнтересах, щоб краще пiзнати тебе. Дивна ледi пiшла i залишила мене на самотi з моiми думками. Я пiшов у лiс пошукати iнгредiенти для супа. Молода дiвчина Темрява окутала гору, коли суп був вже готовий. Холодний вiтер ночi та пiски комах роблять навколишне середовище все бiльш сiльським. Дивна ледi ще не прийшла до хатинки. Я сподiваюсь, що до того часу, коли вона прийде, все буде в порядок. Я пробу. суп: вiн дiйсно добрий, хоча у мене не було всiх необхiдних приправ. Я ненадовго виходжу з хатинки i дивлюся на небо: зiрки - свiдки моiх зусиль. Я пiднявся на гору, знайшов свого хранителя, пройшов через два випробування (одне важче за iнше), зустрiв привида, i я все ще стою. "Бiднi борються бiльше за своi мрii". Я дивлюся на розташування зiрок та iх сяяння. Кожна мае свое значення у великiм всесвiтi, в якому ми живемо. Люди також однаково важливi. Вони бiлi, чорнi, багатi, бiднi, релiгii А, або релiгii B, або будь-якокого iншого вiруваня. Всi вони е дiтьми одного батька. Я також хочу зайняти свое мiсце в цьому Всесвiтi. Я мислю без обмежень. Я думаю, що мрiя безцiнна, але я готовий платити за те, щоб увiйти в печеру розпачу. Я дивлюся в небеса ще раз, а потiм повертаюся до хатинки. Я не здивувався, знайшовши там хранителя. - Як довго Ви тут були? Я не розумiв. -Ти був такий зосереджений дивлячись у небеса, що я не хотiла преривати цей момент. До того ж, я вiдчуваю себе як вдома. -Дуже добре. Сiдайте на цю iмпровiзовану лавку, яку я зробив. Я насиплю вам супу. Ще гарячий суп, я насипав дивнiй ледi в гарбуз, який я знайшов у лiсi. Вночi, вiтер пестив мое обличчя i шепотiв слова менi на вухо. Ким була та дивна ледi, якiй я насипав суп? Цiкаво, чи вона дiйсно хоче знищити мене, як натякнув привид. Я мав багато сумнiвiв щодо неi, i це була прекрасна можливiсть все прояснити. - Чи добрий суп? Я приготував його з великою заботою. - Вiн смачний! Що ти використовував для його приготування? - Його приготовано iз каменiв. Жартую! Я купив птаха у мисливця та використав де-якi природнi приправи з лiсу. Але, змiнимо тему, хто ви насправдi? - Це показуе хорошу гостиннiсть господаря, якщо вiн поговорить сам про себе. Пройшло чотири днi з того моменту, коли ти пiднявся сюди на вершину гори, та я навiть не впевнена, як тебе звати. -Ну, добре. Але це довга iсторiя. Готуйтеся. Мене звуть Альдiван Тейшейра Торрес, i я викладаю математику на рiвнi коледжу. Двi моi великi пристрастi - це лiтература та математика. Я завжди любив книги, i з того часу, як я був дуже маленьким, я хотiв написати власну книгу. Пiд час свого першого року навчання у середньоi школи, я зiбрав деякi витяги iз книг Екклезiаста, цитати та прiтчi. Я був дуже щасливим, незважаючи на те, що тексти не були моiми. Я показав усiм, з великою гордiстю. Я закiнчив середню школу, поступив на комп'ютернi курси та на де-який час, припинив навчання. Пiсля цього я пробував технiчний курс у мiсцевому коледжi. Однак, за знаком долi, я зрозумiв, що це не мое. Я готувався до стажування у цiй галузi. Однак, за день до теста, дивна сила постiйно вимагала вiд вiдмовитись. Чим бiльше часу проходило, - тим бiльше тиску я вiдчував вiд цiеi сили, поки не вирiшив не проходити тестування. Тиск припинився, i мое серце також заспокоiлося. Я думаю, це була доля, що не пустила мене. Ми повиннi поважати власнi межi. Я виконав ряд тендерiв, якi було схвалено, i в даний час виконую роль адмiнiстративного асистента з освiти. Три роки тому я отримав ще один знак долi. У мене були де-якi проблеми, i в мене був нервовий зрив. Я тодi почав писати, i за короткий час це допомогло менi одужати. Результатом стала книга "Бачення медiума", яку я ще не опублiкував. Все це показало менi, що я вмiв писати i маю гiдну професiю. От що я думаю: я хочу працювати над тим, що менi подобаеться, i я хочу бути щасливим, Чи це забагато, що може просити бiдна людина? -Звичайно нi, Альдiване. У тебе е талант, а це рiдкiсть в цьому свiтi. У потрiбний час тобi це вдасться. Переможцями е тi, хто вiрить у своi мрii. -Я вiрю. Ось чому я тут, у серединi нiчого, куди ще не дiйшли блага цивiлiзацii. Я знайшов спосiб пiднятися на гору, щоб пройти випробування. Все, що менi зараз залишилось, полягае в тому, щоб я ввiйшов у печеру i здiйснив своi мрii. - Я тут, щоб допомогти тобi. Я була хранителем гори з тих пiр, як вона стала святою. Моя мiсiя полягае в тому, щоб допомогати всiм мрiйникам шукати печеру розпачу. Де-якi прагнуть здобути матерiальнi мрii, такi як грошi, влада, соцiальне положення або iншi егоiстичнi мрii. Їм всiм не пощастило та iх було мало. Печера справедлива з виконанням бажань. Де-який час, продовжувалася жвава розмова. Поступово я втрачав до неi iнтерес, так як дивний голос визивав мене з хатинки. Кожного разу, коли цей голос звав мене, я був змушений вийти iз цiкавостi. Менi довелося йти. Я хотiв би знати, що означав цей дивний голос у моiх думках. Лавгiдно, я попрощався з жiнкою i вирушив у напрямку, зазначеному голосом. Що чекае на мене? Давайте продовжувати разом, читачу. Нiч була холодною, i наполегливий голос залишився в моiх думках. Мiж нами був якийсь дивний зв'язок. Я вже пройшов де-кiлька метрiв за межами хатинки, але здавалося, що це милi вiд втоми, яку вiдчувае мое тiло. Інструкцii, якi я отримав духовно, керували мною у темрявi. Мiшанина з втоми, страху перед невiдомим i цiкавiстю, контролювала мене. Чиiм був цей дивний голос? Що вона хотiла вiд мене? Гора та ii таемницi ... З того часу, як я пiзнав гору, я навчився поважати ii. Хранитель та ii таемницi, проблеми, з якими менi довелося зiткнутися, зустрiч з привiдом; все це стало особливим. Вона не була найвищою на пiвнiчному сходi чи навiть найбiльш вражаючою, але вона була священною. Мiфи про шамана та моi мрii привели мене до неi. Я хочу пройти всi випробування, зайти в печеру i попросити виконання мого бажання. Я стану змiненою людиною. Я бiльше не буду просто собою, але я буду людиною, яка подолала печеру та ii вогонь. Я добре пам'ятаю слова хранителя, - не занадто сильно довiряти. Я пам'ятаю слова Ісуса, який сказав: - Хто вiруе в Мене, той матиме вiчне життя. Ризики, пов'язанi з цим, не змусять мене вiдмовитися вiд моеi мрii. Саме з цiею думкою я став бiльш вiрним. Голос стае сильнiшим i мiцнiшим. Думаю, що я наближаюся до мiсця свого призначення. Прямо перед собою я бачу хатинку. Голос закликае мене йти туди. Хатинка та освiтлююче ii багаття знаходяться в просторому, рiвному мiсцi. Молода, висока, струнка дiвчина з темним волоссям готуе на вогнi iжу. -Так, ти приiхав. Я знала, що ти вiдповiси на мiй заклик. -Хто ти? Чого ти хочеш вiд мене? - Я е ще одним мрiйником, який хоче ввiйти в печеру. - Якими особливими здiбностями ви володiете для того, щоб подумки спiлкуватися зi мною? - Це телепатiя, дурненький. Чи ти з цим не знайомий? - Я чув про це. Чи не могла б ти навчити мене? -Ти колись того навчися, але не вiд мене. Скажи менi, яка мрiя привела тебе сюди? - Перш за все, мое iм'я Алдiван. Я пiднявся на гору, сподiваючись знайти своi протидiючi сили. Вони визначать мою долю. Коли хтось зможе керувати своiми протидiючими силами, вони зможуть робити чудеса. Це те, що менi потрiбно для того, щоб здiйснити свою мрiю i працювати в областi, яка менi подобаеться, i язмогу виконати бажання багатьох людей. Я хочу пiти в печеру не тiльки заради себе, але й для цiлого всесвiту, який дав менi цi дари. Я отримаю свое мiсце у всесвiтi, i я стану щасливим. - Мое iм'я Надiя. Я жителька набережноi Пернамбука. У своему краi я почула розмову про цю чудесну гору та ii печеру. У той момент, менi було цiкаво здiйснити подорож сюди, хоча я думала, що все це просто легенда. Я зiбрала своi речi, поiхала, прибув до Мiмосо i пiднялася на гору. Я зiрвала джекпот. Тепер, коли я тут, я пiду в печеру i здiйсню свое бажання. Я буду великою богинею, надiленою силою та багатством. Всi будуть служити менi. Твоя мрiя просто дурна. Чого просити трохи, якщо ми можемо мати увесь свiт? - Ти помиляешся. Печера не виконуе дрiбних чудес. Ти зазнаеш поразку. Хранитель не дозволить тобi ввiйти. Щоб увiйти в печеру, ти повинен пройти три випробування. Я вже пройшла два випробування. Скiльки пройшов ти? -Якi дурнi випробування i хранителi. Печера поважае лише найсильнiших i найпевнiших у собi. Я здiйсню своi бажання завтра, i нiхто не зупинить мене, ти чуеш? -Тобi краще знати. Коли ти про це пошкодуеш, буде занадто пiзно. Вважаю, менi все пора йти. Менi потрiбно вiдпочити, тому що вже пiзно. Стосовно тебе, то я не можу побажати вам удачi в печерi, бо ти хочеш бути бiльшою, нiж сам Бог. Коли люди досягають цього, - вони знищують себе. - Несинитниця, всi твоi слова. Нiщо не змусить мене змiнити рiшення. Побачивши, що вона була беззастережна, я здався, жалкуючи ii. Як iнодi люди можуть стати настiльки дрiбними? Людина е гiдною лише тодi, коли бореться за праведнi та егалiтарнi iдеали. Iдучи стежкою, я згадав той час, коли я був ображений, незалежно вiд того, чи хтось зробив щось погане, або навiть зневажаючи iнших. Це робить мене нещасним. Крiм того, моя сiм'я абсолютно проти моеi мрii i не вiрить у мене. Боляче. Одного дня вони побачать причину i побачать те, що мрii можуть здiйснюватися. Одного дня, пiсля того, як все буде сказано i зроблено, я спiватиму свою перемогу, i буду славити Творця. Вiн дав менi все i просив тiльки, щоб я подiлився своiми дарами, тому що, як каже Бiблiя, не запалюйте свiтильник i не ставте його пiд стiл. Але поставте його на свiчник, щоб вiн свiтив всiм в домi. Стежка обририваеться, i я вiдразу ж бачу хатинку, яка коштувала менi багато поту, щоб ii побудувати. Треба iти спати, тому що завтра - iнший день, i у мене е плани для себе i для всесвiту. Доброi ночi, читачi. До наступного роздiлу ... Тремор Починаеться новий день. Свiтае, ранковий вiтер пестить мое волосся, птахи та комахи святкують, i рослиннiсть, здаеться, перероджуеться. Це вiдбуваеться щодня. Я протираю очi, вмиваюся, чищу зуби i приймаю ванну. Це моя рутина перед снiданком. Лiс не надае нi переваг, нi варiантiв. Я не звик до цього. Мама розбалувала мене: вона приносила менi каву. Я снiдаю у тишi, але щось бентежить мене. Яким буде трете i остаточне випробування? Що станеться зi мною в печерi? Є так багато запитань без вiдповiдей, це пантиличить мене. Ранок продовжуеться, i разом з ним у мене продовжуються серцебиття, страхи i озноб. Хто я зараз? Звичайно, не такий самий. Я пiднявся на священну гору, шукаючи долю, якоi я навiть не знав. Я знайшов хранителя i вiдкрив новi цiнностi, i свiт, бiльший, нiж я собi уявляв його ранiше. Я пройшов два випробування, i тепер зосталося трете. Лякаюче третте випробування, яке було далеким i невiдомим. Листя навколо хатинки трохи рухаеться. Я навчився розумiти природу та ii сигнали. Хтось наближаеться. -Привiт! Ти там? Я пilстрибнув, змiнив напрямок свого погляду i побачив таемничу фiгуру хранителя. Вона виглядае щасливiшою i навiть квiтучою, незважаючи на ii очевидний вiк. - Я тут, як бачите. Якi новини ви принесли менi? - Як тобi вiдомо, сьогоднi я прийшла, щоб оголосити про третте i останне припробування. Воно вiдбудеться на сьомий день твого перебування тут, на горi, тому що це максимальний час для того, щоб смертний залишався тут. Це просто i складаеться з наступного: вбий першого чоловiка чи звiра, якого зустрiнеш при виходi з хатинки того самого дня. В iншому випадку, в тебе не буде права увiйти в печеру, яка надае найглибшi бажання. Що скажеш? Чи це не так вже i легко? -Як так? Вбити? Чи я схожий на вбивцю? - Це единий спосiб ввiйти в печеру. Пiдготуй себе, бо там всього два днi i ... Землетрус з величиною 3,7 на шкалi Рiхтера трусить всю вершину гори. Тремор лишае менi запаморочення, i думаю, що зараз я втрачу свiдомiсть. Все бiльше i бiльше думок приходить на ум. Я вiдчуваю, як моя сила ослаблюеться i нiби наручники, якi мiцно стискають моi руки i ноги. У мить я бачу себе рабом, працюючим в полях, де панують господарi. Я бачу кайдани, кров i чую плач своiх супутникiв. Я бачу багатство, гордiсть i зраду полковникiв. Я також бачу крик свободи та справедливостi для пригноблених. О, який свiт несправедливий! Коли де-якi отриають все, - iншi залишаються гнити, забутi. Наручники зламано. Я частково вiльний. Менi все ще зневажають, ненавидять i ображають. Я все ще бачу зло тих бiлих людей, якi називають мене "нiггером". Я все ще вiдчуваю себе нижчим. Знову чую крики галасу, але тепер голос ясний, рiзкий i знайомий. Тремор зникае, i я поступово повертаюсь до свiдомостi. Хтось пiднiмае мене. Ще трохи очмнiло, вигукую: -Що сталося? Хранитель, у сльозах, не може знайти вiдповiдi. - Сину мiй, печера тiльки-но зруйнувала iншу душу. Будь ласка, пройди третте випробування та переможи це прокляття. Всесвiт змовився за твою перемогу. - Я не знаю як перемогти. Тiльки свiтло Творця може висвiтлити моi думки та моi дii. Я ручаюся: я не збираюся так легко вiдступати вiд своеi мрii. - Я вiрю в тебе i в освiту, яку ти отримав. Удачи, Дитя Боже! До зустрiчi! Сказавши це, дивна ледi вiдiйшла i розчинялася в клубi диму. Тепер я був один, i треба було готуватися до останнього випробування. День перед останнiм випробуванням Минуло шiсть днiв як я пiднявся на гору. Весь цей час випробування i досвiд змiцнили мене ще бiльше. Я можу з легкiстю зрозумiти природу, себе та iнших. Природа повнiстю преобразилася i протистоiть вимогам людей. Ми вирубаемо лiси, забруднюемо воду та викидаемо гази в атмосферу. Що ми з цього маемо? Що дiйсно важливо для нас, грошi або власне виживання? Наслiдки е наступними: глобальне потеплiння, зменшення флори та фауни, стихiйнi лиха. Хiба людина не бачить, що це все ii провина? Є ще час. Є час на все життя. Внесить свою частину: Збережiть воду та енергiю, переробляйте вiдходи, не забруднюйте навколишне середовище. Вимагайте, щоб ваш уряд пiшов на вирiшення екологiчних проблем. Це найменше, що ми можемо зробити для себе i для свiту. Повертаючись до моеi пригоди, коли я пiднявся на гору, я краще зрозумiв своi бажання та межi. Я зрозумiв, що мрii стають можливими лише тодi, коли вони е шляхетними i праведними. Печера е справедливою, i якщо я пройду третте випробування, це зроблять мою мрiю реалiстичною. Коли я проходив перше i друге випробування, я почав краще розумiти бажання iнших. Бiльшiсть людей мрiють мати багатство, соцiальний статус та високий рiвень влади. Вони бiльше не бачать, що найкраще в життi: професiйний успiх, любов та щастя. Те, що робить людину дiйсно особливими, це його якостi, що сяять через його дiла. Влада, багатство та соцiальна орiентацiя нiкого не роблять щасливим. Це те, що я шукаю на священнiй горi: щастя i загальна влада "протидiючих сил". Менi потрiбно вийти нне на довго. Крок за кроком, моi ноги ведуть мене за межами хатинки, яку я побудував. Я сподiваюся на знак долi. Сонце пече, вiтер посилюеться, i жоден знак не з’являеться. Як я пройду третте випробування? Як я буду жити з провалом, якщо я не зможу здiйснити свою мрiю? Я намагаюся вигнати негативнi думки зi свого розуму, але страх сильнiший. Ким я був перед сходженням на гору? Молода людина, абсолютно незахищена, яка боiться стикатися зi свiтом i його людьми. Молодий чоловiк, який одного дня брав участь у судi за своi права, яких йому не давали. Майбутне показало менi, що це було найкращим. Інодi ми перемагаемо, програючи. Мене цього навчило життя. Де-якi птахи тьохкають навколо мене. Вони, здаеться, розумiють мою стурбованiсть. Завтра буде новий день, - сьомий день мого перебування на вершинi гори. Моя доля знаходиться пiд загрозою цього третього випробування. Молiться читачi, щоб я пройшов це випробування. Трете випробування Настае новий день. Температура приемна, а небо сине у всiй його безмежностi. Лiнувато, я встаю, потираючи своi соннi очi. Великий день настав, i я до нього готовий. Перш за все, менi треба приготувати снiданок. З iнгредiентами, якi менi вдалося знайти днем ранiше, його не буде небагато. Я пiдготував пательню i починаю розбивати апетитнi курячi яйця. Жовток бризкае i майже потрапляе менi в око. Скiльки разiв у життi, iншi намагаються завантажити нас своiми турботами. Я iм свiй снiданок, трохи вiдпочиваю i пiготавлюю свою стратегiю. Трете випробування, здаеться, е чимось не легким. Вбивство для мене немислиме. Добре, навiть так, менi доведеться протистояти цьому. З таким намiром я починаю ходити i незабаром я виходжу з хатинки. Трете випробування починаеться тут, i я готуюсь до цього. Я обираю першу стежинку, i починаю йти. Дерева по обом сторонам стежини широкi з глибоким корiнням. Що я насправдi шукаю? Успiх, перемога та досягнення. Однак я не буду робити нiчого, що суперечить моiм принципам. Моя репутацiя важливiше за славу, успiх та владу. Трете випробування турбуе мене. Вбивство для мене - це злочин, навiть якщо це лише тварина. З iншого боку, я хочу ввiйти в печеру i подати свое прохання. Це е двi "протидiючi сили" або "протилежнi шляхи". Я залишаюсь на стежцi i молюся, щоб я нiчого не знайшов. Хто знае, може бути, трете випробування буде скасовано. Я не думаю, що хранитель буде такою щедрою. Усi повиннi дотримуватися правил. Я трохи зупиняюся i не можу повiрити в те, що бачу: оцелот та трое його дитинчат, бавляться навколо мене. Це воно. Я не вб'ю матерi трьох дитинчат. Серце не дозволить менi цього зробити. До побачення успiх, до побачення печера вiдчаю. Досить мрiй. Я не пройшов трете випробування, i я йду. Я повернусь до до дому i до своiх близьких. Поспiшно, я повертаюсь до хатинки, щоб упакувати валiзи. Я не виконую трете випробування. Хатинка зруйнована. Що це все означае? Чиясь рука злегка торкаеться мого плеча. Я озирнувся назад, i я побачив хранителя. - Моi вiтання, дорогий! Ти пройшов випробування i тепер маеш право увiйти в печеру розпачу. Ти перемiг! Сильнi обiйми, якими вона обiйняла мене i щезла, - заплутали мене ще бiльше. Що сказала ця жiнка? Моя мрiя та печера можуть бути пiзнанi, врештi-решт? Я не повiрив. -Що ви маете на увазi? Я не пройшов третте випробування. Подивiться на моi руки: вони чистi. Я не заплямую свое iм'я кров'ю. - Невже ти не знаеш? Ти думаеш, що дитя Боже буде здатне до такого звiрства, це те, про що я питала? Я не сумнiваюся, що ти достатньо гiдний для того, щоб реалiзувати своi мрii, хоча це може зайняти де-який час для того, щоб вони стали реальнiстю. Трете випробування ретельно перевiрило тебе i ти продемонстрував безумовну любов до Божих iстот. Це найважливiше для людини. Ще одне: тiльки чистий серцем може увiйти в печеру. Тримай свое серце i своi думки чистими, щоб подолати це. -Дякую, Боже! Спасибi тобi життя, за цей шанс. Я обiцяю не розчарувати вас. Емоцii захопили мене так, як нiколи, поки я не пiднявся на гору. Чи була печера справдi здатна робити чудеса? Я збираюсь про це дiзнатись. Печера вiдчаю Пiсля проходження третього випробування завдання, я був готовий увiйти в страшну печеру вiдчаю, печеру, яка виконуе неможливi мрii. Я був ще одним мрiйником, який збирався спробувати свого щастя. З тих пiр, як я пiднявся на гору, я вже не був таким, яким я був ранiше. Тепер я був впевнений у собi i у чудовому всесвiтi, який мене тримав. Попереднi обiйми, якi менi подарувала дивна жiнка, також зробили мене бiльш спокiйними. Тепер вона була зi мною, пiдтримуючи мене всiма способами. Це була пiдтримка, яку я нiколи не отримував вiд своiх близьких. Мiй нерозiбраний чемодан знаходиться пiд рукою. Настав час прощатися з цiею горою та ii тайнами. Випробування, хранитель, привид, молода дiвчина та сама гора, яка, здавалося, була живою, всi вони допомогли менi зрости. Я був готовий пiти i зустрiтися iз страшною печерою. Хранитель була поруч i супроводжуватиме мене в цiй мандрiвi до входу в печеру. Ми йдемо, тому що сонце вже спускаеться до горизонта. Нашi плани в повнiй гармонii. Рослиннiсть навколо стежки, якою ми подорожуемо, i шум тварин, робить навколишне середовище дуже сiльським. Мовчання хранителя протягом усього шляху, напевно, передбачае небезпеку, що перебувае в печерi. Ми трохи призупиняемося. Здаеться, голоси гори хочуть щось сказати менi. Я користуюся цiею можливiстю, щоб порушити тишу. -Можна де-що запитати? Що це за голоси, що так мучать мене? - Ви чуете голоси. Цiкаво. Священна гора мае магiчну здатнiсть об'еднати всi мрiючi серця. Ви можете вiдчувати цi магiчнi вiбрацii та iнтерпретувати iх. Проте, не звертайте на них багато уваги, оскiльки вони можуть привести вас до невдач. Спробуйте сконцентруватися на власних думках, i iх активнiсть буде меншою. Будь обережний. Печера здатна виявити твоi слабкi сторони та використовувати iх проти тебе. - Я обiцяю пiклуватися про себе. Я не знаю, що чекае мене в печерi, але я вiрю в те, що свiтлi духи менi допоможуть. Моя доля ставиться на карту i в де-якiй мiрi також i решта свiту. - Гаразд, ми досить вiдпочивали. Давайте продовжувати шлях, тому що вже недовго до заходу сонця. Печера повинна бути приблизно за чверть милi звiдси. Тремтiння в ногах вiдновлюеться. Чверть милi вiдокремлюе мою мрiю вiд ii реалiзацii. Ми знаходимося на захiднiй сторонi вершини гори, де вiтри все сильнiше. Гора та ii таемницi ... Думаю, що я нiколи цього не зрозумiю. Що спонукало мене пiднятися на неi? Обiцянка неможливого стае можливим, а також мiй авантюризм i скаутськi iнстинкти. Насправдi, що було можливим, i повсякденна рутина мене вбивала. Тепер я почувався живим i готовим подолати проблеми. Наближаюся до печери. Я вже бачу ii вхiд. Це здаеться показним, але мене це не бентежить. Кiлька думок охопили мiй розум. Менi потрiбно контролювати нерви. Вони колись можуть мене зрадити. Хранитель показуе менi знаками зупинитись. Я зупиняюсь. - Це найближче, як я можу пiдiйти до печери. Слухай уважно, що я хочу сказати, тому що я не буду повторювати це: перш нiж ввiйти, помолись Отче наш вашому ангела-хранителю. Це захистить вас вiд небезпек. Коли ти входиш, поводься обережно, щоб не потрапити у пастки. Пiсля того, як ти пройдеш по основнiй стежцi в печерi, певний час, - у тебе буде три варiанти на вибiр: щастя, невдача та страх. Обери щастя. Якщо ти обереш провал, то залишися бiдним безумцем та мрiйником. Якщо ти обереш страх, то повнiстю втратиш себе. Щастя дае доступ ще двом сценарii, якi менi невiдомi. Пам'ятай: тiльки чистий серцем може витримати печеру. Будь мудрий i здiйсни свою мрiю. -Я розумiю. Момент, якого я чекав з тих пiр, як пiднявся на гору, настав. Спасиб вам, хранителю, за все ваше терпiння та те, що дбали про мене. Я нiколи не забуду вас чи моменти, що ми провели разом. Бiль охопила мое серце, тому що я прощався з нею. Зараз були тiльки я i печера, дуель, який змiнить iсторiю свiту, а також мою власну. Я дивлюся прямо на неi i виймаю лiхтарик з валiзи валiзи, щоб овсвiтити шлях. Я готовий ввiйти. Моi ноги здаються змерзлими перед цим гiгантом. Менi потрiбно зiбрати сили, щоб продовжити шлях. Я бразилiець, i я нiколи в життi не здаюсь. Я роблю своi першi кроки, i я маю легке вiдчуття, що хтось супроводжуе мене. Я думаю, що я дуже особливий для Бога. Вiн вiдноситьсся до мене, якби я був його сином. Я прискорюю кроки i, нарештi, я входжу в печеру. Спочатку мене зачаровало, але я повинен бути обережним через пастки. Вологiсть повiтря висока i дуже холодна. Сталактити i сталагмiти практично скрiзь навколо мене. Я пройшов приблизно п’ятдесят ярдiв, i озноб починае охоплювати все мое тiлу. Все, що я пройшов перед тим, як пiднятися на гору, починае приходити менi на розум: приниження, несправедливiсть та заздрiсть iнших. Здаеться, що кожен з моiх ворогiв знаходиться в цiй печерi, чекаючи найкращого часу, щоб напасти на мене. Швидким стрибком, я подолав першу пастку. Вогонь печери майже пожер мене. Надii не так пощастило. Прилипнувши до сталактита що звисае зi стелi, який чудово витримав мою вагу, менi вдалося вижити. Менi потрiбно спуститися i продовжити свою подорож до невiдомого. Я прискорюю кроки, але з обережнiстю. Бiльшiсть людей поспiшають, поспiшаючи перемагати, або добитися цiлей. Фантастична спритнiсть тiльки що врятувала мене вiд другоi пастки. Велика кiлькiсть списiв полетiли в мене. Один з них пройшов дуже близько до мого обличчя, вiн майже поцарапав мое обличчя. Печера хоче мене знищити. Вiдтепер, я повинен бути бiльш обережним. З того моменту, коли я увiйшов до печери, пройшла приблизно година, i досi я не дiйшов до того мiсця, про яке говорила хранитель. Я повинен бути десь близько. Я продовжую йти, прискорюю кроки, i мое серце дае попереджувальний знак. Інодi ми не звертаемо уваги на знаки, якi надае наш органiзм. Це трапляеться тодi, коли спiткае невдача та розчарування. На щастя, це мене нестосуеться. Я чую дуже гучний шум, що йде в моему напрямку. Я починаю бiгти. Через де-кiлька хвилин я усвiдомлюю, що мене переслiдуе величезний камiнь, що падае з великою швидкiстю. Де-який час я бiжу i раптом я розумiю, що можу рiзким рухом сховатись вiд каменя, в нишi печери. Коли камiньминае мене, передня частина печери закрита, а потiм прямо попереду з’являються три дверi. Вони представляють щастя, невдачу та страх. Якщо я виберу невдачу, я нiколи не стану нiким iншим, анiж бiдний безумець, який колись мрiяв стати письменником. Люди почнуть мене жалiти. Якщо я виберу страх, я нiколи не зросту i не стану всесвiтньовiдомим. Я мiг би потрапити на самiсiньке дно i втратити себе назавжди. Якщо я виберу щастя, я продовжу здiйснювати свою мрiю, i перейду до iншого плану. Передо мною стоять три дверi на вибiр: одна праворуч, друга лiворуч i одна посерединi. Кожна з них представляе собою один iз варiантiв: Щастя, невдачi або страх. Я повинен зробити правильний вибiр. Я з часом навчився долати своi страхи: Страх перед темним, страх перед самим собою i страх перед невiдомим. Також я не боюся успiху чи майбутнього. Страх, напевно, представляе собою дверi праворуч. Невдача е результатом поганого планування. У мене були невдачi де-кiлька разiв, але це не змусило мене вiдмовитися вiд своiх цiлей. Невдача повинна служити уроком для подальшоi перемоги. Невдача, напевно, представляе собою дверi лiворуч. Нарештi, середнi дверi повиннi вiдображати щастя, тому що праведнi не повертають праворуч або лiворуч. Праведнiсть завжди щаслива. Я збираю свою силу, i я обираю дверi посерединi. Пiсля того, як вона вiдкрилася, у мене е можливiсть увiйти до великоi кiмнати на даху якоi написана назва: Щастя. У центрi е ключ, який вiдчинае iншi дверi. Я дiйсно мав рацiю. Я зробив перший крок. Менi залишилося ще два. Я беру ключ i спробую його у дверi. Вiн iдеально пiдходить. Я вiдкриваю дверi. Я потрапив до новоi зали. Я починаю йти вниз. Багато думок охопили мiй розум: з якими новими пастками я мушу зiткнутися ще? Який план приведе мене до цiеi галереi? Є багато питань без вiдповiдi. Я продовжую йти, i мое дихання стае напруженим, тому що бракуе повiтря. Я вже пройшов десяту частину милi (= 160 метрiв) i повинен бути дуже уважним. Я чую шум i падаю на землю, щоб захиститися. Це шум маленьких летючих мишей, що лiтають навколо мене. Чи висмокчуть вони мою кров? Чи вони хижi? На щастя, для мене, вони зникають у глибинi зали. Я бачу обличчя, i мое тiло тремтить Чи це привид? Нi. Це плоть i кров, i воно йде на мене, готове до бою. Це один iз священикiв нiндз цiеi печери. Бiй починаеться. Вiн дуже швидкий i намагаеться вдарити мене в найслабкiше мiсце. Я намагаюся уникнути його нападiв. Я вiдповiдаю де-якими рухами, яких я навчився дивлячись фiльми. Стратегiя працюе. Це лякае його, i вiн трохи вiдступае назад. Вiн вражае своiми бойовими мистецтвами, але я готовий до цього. Я вдарив його по головi каменем, який я пiдiбрав у печерi. Вiн падае без свiдомостi. Я абсолютно не хочу насильства, але в цьому випадку це було суто необхiдне. Я хотiв би перейти до iншого плану та вiдкрити для себе таемницi печери. Я знову починаю йти, i я дуже уважний i захищаю себе вiд нових ловушок. При низькiй вологостi вiтер дуе, i менi стае бiльш комфортно. Я вiдчуваю течii позитивних думок, надiсланих Хранителем. Печера темнiе ще бiльше, сама змiнюеться. Вiртуальний лабiринт веде прямо вперед. Ще одна з пасток у печерi. Вхiд в лабiринт видно дуже добре. Але де вихiд? Як я можу ввiйти туди i не заблукати? У мене е тiльки один варiант: увiйти в лабiринт i ризикнути. Я знайшов в собi мужнicть i починаю робити першi кроки до входу в лабiринт. Молiться читачi, щоб я знайшов вихiд. У мене немае плану. Я думаю, що повинен використовувати своi знання, щоб вивести себе з цiеi халепи. З мужнiстю i вiрою я йду в глибину лабiринта. Вiн здаеться бiльш заплутаним з середини, нiж зовнi. Його стiни широкi i перетворюються на зигзаги. Я починаю згадувати моменти в життi, коли я почувався розгублено, нiби в лабiринтi. Смерть мого батька, який був ще зовсiм молодий, була справжнiм ударом у моему життi. Час, коли я був безробiтним i не вчився, також змусило мене вiдчувати себе заблукавшим, як у лабiринтi. Я був у такiй самiй ситуацii. Я продовжую йти, i менi здаеться, немае кiнця цьому лабiринту. Ви коли-небудь були у вiдчаi? Це те, як я себе вiдчував, - абсолютний вiдчай. Ось чому ця печера називаеться печера вiдчаю. Я збираю останнi сили та встаю. Менi потрiбно знайти вихiд будь-якою цiною. Менi спала на думку одна iдея; Я дивлюся на стелю i бачу багато летючих мишей. Я пiду за одним iз них. Я назву його "чарiвником". Чарiвник зможе пройти лабiринт. Це те, що менi потрiбно. Кажан летить з великою швидкiстю, i я повиненне вiдставати вiд нього. Добре, що я фiзично пiдготовлений, майже спортсмен. Я бачу свiтло в кiнцi тунелю, або ще краще, в кiнцi лабiринту. Я врятований. Кiнець лабiринту привiв мене до дивноi сценi вкiмнатi печери. Кiмната зроблена iз дзеркал. Я ходжу обережно, боюсь щось розбити. Я бачу свое вiдбиття у дзеркалi. Хто я зараз? Бiдний молодий мрiйник, який збираеться пiзнати свою долю. Я особливо хвилююся. Що означае це все? Стiни, стеля, пiдлога все складаеться зi скла. Я торкаюся поверхнi дзеркала. Матерiал настiльки крихкий, але вiрно вiдображае того, хто стоiть бiля нього. У мить у трьох дзеркалах з'являються рiзнi зображення: дитина, молода людина, що тримае труну, i стара людина. Всi вони - це я. Це бачення? Дiйсно, у мене е дiтячi аспекти, такi як чистота, невиннiсть та вiра в людей. Я не думаю, що хочу позбутися цих якостей. Молодий чоловiк п'ятнадцяти рокiв представляе собою болючу фазу в моему життi: втрату батька. Незважаючи на свою жорстокiсть та байдужiсть, вiн був моiм батьком. Я все ще пам'ятаю його з ностальгiею. Людина похилого вiку презентуе мое майбутне. Як це буде? Чи зможу я стати успiшним? Одружений, одинокий або навiть вдiвець? Я не хочу бути огидним або хворим старим. Досить з цими зображеннями. Мое теперiшне зараз. Я молода людина двадцяти шести рокiв, з супенем iз математики, письменник. Я вже не п’ятнадцятирiчна дитина, що втратила свого батька. Також, я не стара людина. Мое майбутне попереду, i я хочу бути щасливим. Я не з цих трьох зображень. Я –це я. Пiд натиском, три дзеркала, в яких з’являлися люди, - розбилися i з'являються дверi. Це мiй вхiд в трете i останне випробування. Я вiдкриваю дверi, якi ведуть до наступноi кiмнати. Що чекае мене у третьому випробуваннi? Давайте продовжимо разом, читачi. Я починаю йти, i мое серце б’еться швидше так, як нiби я був ще напершому випробуваннi. Я подолав багато випобувань i пiдводних каменiв, i вже вважаю себе переможцем. На мiй погляд, я шукаю спогади про минуле, коли я грав у маленьких печерах. Зараз ситуацiя зовсiм iнша. Печера величезна i повна пасток. Мiй лiхтарик майжепотух. Я продовжую йти i прямо попереду виникае нова пастка: Двi дверi. "Протидiючi сили" кричить у менi. Необхiдно зробити новий вибiр. Одне iз випробувань приходить менi на розум, i я пам'ятаю, як я мав смiливiсть подолати його. Я вибрав шлях справа. Ситуацiя iнша, хоча я знаходжуся всерединi темноi, вологоi печери. Я зробив свiй вибiр, але також почав згадувати слова хранителя, яка говорила про навчання. Менi потрiбно знати двi сили, щоб мати повний контроль над ними. Я вибираю дверi лiворуч. Повiльно iх вiдкриваю; боячись того, що вона може приховувати. Коли я вiдкриваю ii, я дивлюся на бачення: я знаходжуся всерединi святинi, наповнений зображеннями святих з кубком на алтарi. Хiба це може бути Святий Грааль, втрачена чаша Христа, яка дае вiчну молодiсть тим, хто випивае з неi? Моi ноги трясуться. Імпульсивно я бiжу до кубка i починаю пити з нього. Вино смакуе неперевершено, божественно. Я вiдчуваю запаморочення, свiт крутиться, ангели спiвають, а основи печери здригаються. У мене з’являеться перше видiння: я бачу еврея, на iм’я Ісус разом з апостолами, який зцiлююе, звiльняюе та викладае новi перспективи своему народу. Я бачу всю траекторiю його чудес та його любовi. Я також бачу зраду Юди i диявола, що дiе за спиною. Нарештi, я бачу його воскресiння i славу. Я чую голос, який каже менi: Подавай свое прошення. Охоплений радiстю, я вигукую: я хочу стати Провидцем! Чудо Незабаром пiсля мого прохання святиня тремтить, наповнюеться димом, i я можу почути змiненi голоси. Те, що вони розкривають, цiлком таемно. Невеликий вогонь пiднiмаеться з кубка та зупиняеться на моiй руцi. Його свiтло проникаюче i освiтлюе всю печеру. Стiни печери видозмiнюються i поступаються мiсцем маленьким дверям, що з'являються. Вона вiдкриваеться, i сильний вiтер починае штовхати мене на неi. Всi моi зусилля приходять на розум: моя вiдданiсть навченню, тобто, як я досконало дотримувався Божих законiв, сходження на гору, виклики i навiть ця сама подорож в печеру. Все це принесло менi вражаючий духовний рiст. Я був зараз готовий бути щасливим i здiйснити своi мрii. Дуже страшна печера вiдчаю змусила мене подати мое прохання. Я також пам'ятаю в цей чудовий момент всiх тих, хто безпосередньо чи опосередковано внiс свiй внесок у мою перемогу: вчитель моеi початковоi школи, мiсiс Сокорро, яка навчила мене читати i писати, моi вчителi життя, моя школа та друзi, моя родина i хранитель, яка допомiгала менi подолати випробування i цю печеру. Сильний вiтер продовжуе штовхати мене до дверей, i незабаром я опинився у таемнiй комнатi. Сила, яка штовхнула мене, нарештi зменшилася. Дверi закриваються. Я в надзвичайно великiй кiмнатi, яка висока i темна. Праворуч- маска, свiчка та Бiблiя. Лiворуч - плащ, квиток i розп'яття. У центрi, високо, - цiкавий циркулярний апарат з залiза. Я йду праворуч: я одягнув маску, схопив свiчку i вiдкрив Бiблiю на випадковiй сторiнцi. Я йду лiворуч: явдягнув плащ, написав свое прiзвище та iм’я на квитку, а iншу руку – взяв розп'яття. Я йду до центра, i становлюсь саме пiд цим апаратом. Я вимовляю дев’ять магiчних букв: П-р-о-в-и-д-е-ц-ь. Тiеi самоi митi пристрiй випромiнюе свiтло, яке iповнiстю охоплюе мене. Я вдихаю аромат ладана, що запалюеться кожного дня у пам'ять про великих мрiйникiв: Мартiна Лютера Кiнга, Нельсона Мандели, матерi Терези, Френсiса Ассижу та Ісуса Христа. Мое тiло вiбруе i починае нiмiти. Моi почуття починають прокидатися, i з ними я можу глибше розпiзнавати почуття та намiри. Моi дари змiцнилися, а з ними я можу робити чудеса в часi та просторi. Коло все бiльше закриваеться, i всi почуття провини, нетерпимостi та страху стертш з мого розуму. Я майже готовий: послiдовнiсть бачення починае з'являтися i плутати мене. Нарештi, кола закриваються. Цiеi митi дверi послiдовно вiдкриваються, i зi своiми новими дарами я бачу, вiдчуваю i чую прекрасно. Крики персонажiв намагаються проявитись, окремi часи та мiсця, i серйознi запитання починають бентежеити мое серце. Виклик стати провидцем прийнято. Вихiд з печери З усим тим, що було зроблено, все, що залишилося менi зараз, -це залишити печеру i здiйснити справжню подорож. Менi була дарована мрiя, i тепер потрiбно просто над цим працювати. Я починаю йти i за короткий час, залишаю позаду секретну кiмнату. Я вiдчуваю, що нiяка людина нiколи не матиме задоволення входити в цю печеру. Печера вiдчаю нiколи не буде такою самою пiсля того, як я залишу ii переможцем, впевненим i щасливим. Я повертаюсь до третього випробування: образи святих залишаються незмiнними i здаються задоволеними моею перемогою. Кубок перекинувся i все вилилося. Вино було дуже смачне. Я спокiйно працюю над третiм випробуванням i вiдчуваю атмосферу цього мiсця. Воно дiйсно таке святе як печера та гора. Я кричу вiд радостi, а ехо лунае по всiй печерi. Свiт не буде вже таким самим пiсля Провидця. Я зупиняюсь, думаю i мiркую про все. Останнiй прощальний поцiлунок я покидаю трете випробування, i я повертаюсь до тих самих дверей злiва, що я вибрав. Шлях Провидця не буде легким, тому що буде складно повнiстю контролювати протидiючi сили серця, а потiм треба навчити цього iнших. Стежка лiворуч, яка була моiм вибором, являе собою знання та постiйне вивчення прихованих сил, покаяння чи самоi смертi. Прогулянка стае виснажливою, оскiльки печера велика, темна i дуже волога. Виклик Провидця може бути бiльшим, анiж я розумiю: виклик примирення сердець, життя та почуттiв. Це ще не все: я ще повинен пiклуватися про свiй шлях. Галерея стае вузькою, а з нею i моi думки. Мое вiдчуття нудьги за домом, а також ностальгiя за математикою та своiм особистим життям. Нарештi, приходить ностальгiя за самим собою. Я прискорюю кроки, i незабаром я перебуваю у iншiй ситуацii. Розбитi дзеркала тепер представляють тi частини мого розуму, якi були збереженi та розширенi: добрi почуття, чесноти, дари та здатнiсть визнати, коли я помиляюсь. Видiння дзеркал - це вiдбиток моеi власноi душi. Це самопiзнання запам’ятаю на все життя. Ще збереженi в моiй пам'ятi цифри дитини, молодого п'ятнадцятирiчного юнака та людини похилого вiку. Вони три з моiх численних обличч, якi я храню, оскiльки вони е моею власною iсторiею. Я залишаю другу кiмнату, i з ним я залишаю своi спогади. Я в галереi, що веде до першоi кiмнати. Моi очiкування щодо майбутнього та надii вiдроджуються. Я - Провидець, еволюцiйне та особливе буття, призначене для того, щоб здiйснювати мрii багатьох людей. Пост-печерний перiод слугуватиме менi як пiдготовка та вдосконалення iснуючих навичок. Я йду трохи далi i дивлюся на лабiринт. Це випробування мене майже знищило. Мiй порятунок - це Чарiвник, кажан, який допомiг менi знайти вихiд. Тепер вiн менi бiльше не потрiбен, тому що зi своей силою провидця я можу легко пройти бiля нього. У мене дар керувати п'ятьма лiтаками. Як часто ми вiдчуваемо, нiби ми загубленi в лабiринтi: Коли ми втрачаемо роботу; Коли ми розчарованi великою любов'ю свого життя; Коли ми заперечуемо авторитет начальства; Коли ми втрачаемо надiю i здатнiсть мрiяти; Коли ми перестаемо бути учнями життя i коли ми втрачаемо здатнiсть керувати своею долею. Пам'ятайте: Всесвiт привертае увагу людини, але саме ми повиннi пiти на це i довести, що ми гiднi. Це те, що я зробив. Я пiднявся на гору, пройшов три випробування, увiйшов у печеру, пройшов пастки, i дiстався до мiсця призначення. Я проходжу крiзь лабiринт, але це не робить мене щасливим, бо я вже пройшов це випробування. Я маю намiр шукати новi горизонти. Я пройшов близько двох миль (приблизно 3,218 км) мiж секретною кiмнатою, другим i третiм випробуваннями, i пiсля того, що я зробив це, я почуваю себе трохи втомленим. Я вiдчуваю, як пiт тече вниз; Я також вiдчуваю тиск повiтря i низьку вологiсть. Я пiдхожу до нiндзя,- свого великого супротивника. Вiн все ще здаеться збитий з нiг. Менi шкода, що я так поставився до вас, але моя мрiя, моя надiя i моя доля на кону. Треба приймати важливi рiшення у важливих ситуацiях. Страх, сором та мораль тiльки те, що отримуешь замiсть того, щоб допомагати. Я глажу його обличчя, i намагаюся вiдновити життя в його тiлi. Яроблю це, тому що ми вже не супротивники, а супутники в цьому епiзодi. Вiн пiднiмаеться i низьким поклоном вiтае мене. Все залишилося позаду: боротьба, нашi "протидiючi сили", нашi рiзнi мови та нашi чiткi цiлi. Ми живемо в ситуацii, що несхожа на попередню. Ми можемо розмовляти, розумiти один одного, i хто знае, може навiть станемо друзями. Як каже наступне прислiв'я: зроби свого найзапеклiшого ворога найлiпшимi вiрним другом. Нарештi вiн обiймае мене, прощаеться i бажае менi удачi. Я вiдповiдаю взаемнiстю. Вiн продовжуватиме формувати частину таемницi печери, а я буду складати частину таемницi життя i свiту. Ми "протидiючi сили", що знайшли один одного. Це моя мета даноi книги: об'еднати "протидiючi сили". Я продовжую йти галереею, що веде до першоi кiмнати. Я вiдчуваю себе впевненою i абсолютно спокiйною, на вiдмiну вiд того, коли я вперше увiшов до печери. Страх, темрява i непередбачене, - це все лякало мене. Три дверi, якi означали щастя, страх i невдачу, допомогли менi розвинути i зрозумiти сенс речей. Невдача являе собою все те вiд чого ми тiкаемо, не розумiючи чому. Невдача завжди повинна бути моментом пiзнання. Це момент, коли людина розумiе, що вона не е досконалою, що шлях все ще не легкий, - це i момент вiдновлення. Це те, що ми повиннi завжди робити: переродись. Вiзьмiть, наприклад, дерева: вони втрачають листя, але не свое життя.Давайте робити , як вони: сдiдувати метаморфозам. Життя вимагае цього. Страх присутнiй кожного разу, коли ми вiдчуваемо загрозу або пригнобленi. Це вiдправна точка для нових невдач. Помирiть своi страхи i зрозумiйте, що вони iснують лише у вашiй уявi. Я пройшов добру частину галереi печери, i в цей самий момент я проходжу через дверi щастя. Кожен може пройти через цi дверi i переконатися в тому, що щастя iснуе i може бути досягнуто, якщо ми повнiстю в гармонii зi Всесвiтом. Це вiдносно просто. Працiвник, каменяр, двiрник щасливi виконувати своi доручення; Фермер, плантатор цукрового очерету, ковбой, всi радi збирати продукт своеi працi; вчитель у викладаннi та навчаннi; письменник у читаннi; священик, який проповiдуе божественне послання, i бiднi дiти, сироти та жебраки щасливi, приймаючи слова любовi та пiклування. Щастя в нас i чекае, щоб його постiйно розкривали. Для того, щоб бутидiйсно щасливими, ми повиннi забути про ненависть, плiтки, невдачi, страх i сором. Я продовжую йти, i я бачу всi пастки, що пройшов i дивувався, з чото зробленi тi люди, що вони не мають вiри, шляху або долi. Жоден з них не пройшов би пастки, оскiльки вони не мають захисноi облонки, легкостi або сили, яка iх пiдтримуе. Людина нiхто, якщо вона одна. Вона лише робить щось вiд себе, коли вона пов'язана з силами людства. Вона може знайти свое мiсце лише тодi, якщо вона перебувае у повнiй гармонii з Всесвiтом. Саме так я зараз себе вiдчуваю: в повнiй гармонii, тому що я пiднявся на гору, пройшов три випробування, i я перемог печеру, печеру, яка здiйснила мою мрiю. Моя прогулянка наближаеться до кiнця, тому що я бачу свiтло, що йде вiд входу в печеру. Незабаром я звiдси вийду. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/aldivan-teixeira-torres-17912855/protivoborchi-sili/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.