Польоти без пілота

Польоти без пiлота Ярослав Рачковський Повiтряна куля. Чи не кожен iз нас захоплюеться цим витвором технiчного мистецтва, здатним здiйснити у вишуканий романтичний спосiб давню мрiю людини про полiт над землею. Водночас, мабуть, далеко не кожен iз нас знае, що полiт повiтряною кулею з пiлотом-професiоналом на борту вважаеться найбезпечнiшим в авiацii, а ii конструкцiя е найнадiйнiшою серед лiтальних апаратiв. Та якось повiтряна куля потрапила до рук сучасних авантюристiв… Ярослав Рачковський Польоти без пiлота Як тiльки сонячний диск пiднявся з-за горизонту, команда повiтряноi кулi взялася до роботи. Тепловий аеростат треба було пiдготувати до чергового польоту з пасажирами. Цього разу долучитися до повiтроплавання виявили бажання двое закоханих. Хлопець i дiвчина вже прибули до мiсця старту, яким слугувала галявина парку бiля старовинного замку, i зацiкавлено спостерiгали за злагодженими дiями трьох молодих членiв команди, що працювали швидко, але без поспiху. Роман як пiлот теплового аеростата контролював процес i зрiдка вносив певнi корективи у дii Юрiя та Олександра. Передусiм старший в екiпажi зателефонував у мiсцевий пiдроздiл служби аеронавiгацiйного руху i пiдтвердив намiр здiйснити полiт, заявку на який було надiслано напередоднi. Далi Роман запустив угору метеозонд, тобто, кульку, заповнену гелiем, щоб дiзнатися, куди дме вiтер на рiзних висотах. Пiсля цього величезну оболонку повiтряноi кулi розклали на травi та прикрiпили до кошика i пальника. І майже вiдразу за допомогою вентилятора почалося нагнiтання в оболонку прохолодного ранкового повiтря. Коли воно частково наповнило кулю, пiлот запустив гучний пальник для нагрiвання повiтря i спрямував полум’я в отвiр оболонки. Куля стала досить стрiмко набирати свою основну форму i невдовзi вже прагнула змiнити горизонтальне положення на вертикальне. Команда не перешкоджала цьому, водночас акуратно та впевнено притримувала тепловий аеростат. Невдовзi пiдготовчi роботи були успiшно завершенi i настала урочиста мить, коли пiлот звернувся до молодоi пари, яка з нетерпiнням i трепетом очiкувала старту: – Друзi, ласкаво просимо вас зайняти своi мiсця на борту повiтряноi кулi та приготуватися до польоту! Хлопець i дiвчина пiдбiгли до кошика i зовсiм скоро опинилися у ньому. Роман обмiнявся з членами наземного екiпажу кiлькома фразами, вiддав команду про старт, увiмкнув пальник на бiльшу потужнiсть, Юрiй вiдв’язав линву, якою куля була прикрiплена до автомобiля, а Олександр вiдпустив гондолу, пiсля чого лiтальний апарат вiдiрвався вiд землi i став невпинно та плавно набирати висоту. Яскраве видовище початку польоту теплового аеростата на тлi древнього замку приемно вражало. У думках пасажири наче поверталися на кiлька столiть назад, коли вiдважнi першопрохiдцi робили важливi кроки на шляху до здiйснення дуже давньоi мрii людини про полiт над землею. І це були тiльки першi секунди польоту, а попереду на закоханих повiтроплавцiв очiкували ще дуже багато розкiшних вражень. У той час, коли куля пiднялася над селом Замковим на сотнi метрiв, сонце вже досить яскраво освiтлювало навколишню багату на рiзноманiтнi принади мiсцевiсть. Були тут i затишнi водойми, i височини, вкритi зеленню, i навiть стрiмкi скелi. Дiвчина дiстала зi сумочки камеру, увiмкнула ii та стала фотографувати i знiмати на вiдео численнi мальовничi краевиди. Не оминула увагою себе та коханого, зробивши на пам’ять кiлька колоритних селфi. – Хоча сьогоднi ранок досить прохолодний, та пiд час польоту це майже не вiдчуваеться, чи не так? – пасажир аеростата звернувся до своеi дiвчини. – Так, дiйсно, – погодилася вона, а пiсля нетривалоi паузи запитала у пiлота, – цiкаво, а з чим це пов’язано? – Справа у тому, що повiтряна куля рухаеться зi швидкiстю вiтру, тож вiн не створюе дискомфорту для тих, хто перебувае на ii обладку, – охоче пояснив Роман i додав, – окрiм цього, тепло вiд полум’я пальника поширюеться не тiльки в оболонку, але й у кошик, пiдтримуючи тут у ранковий i вечiрнiй час, коли зазвичай вiдбуваються польоти, комфортну температуру. – А чому кулi зазвичай запускають вранцi та ввечерi? – задав запитання юнак. – Справа у тому, що вдень теплоi пори року значно пiдвищуеться сонячна активнiсть, яка формуе через нерiвномiрне нагрiвання землi потужнi висхiднi та низхiднi потоки повiтря, а це робить полiт менш керованим. Натомiсть узимку польоти проводять протягом усього свiтлового дня. – То взимку повiтрянi кулi теж лiтають? – не приховувала подиву дiвчина. – Так, звiсно, тим паче, що польоти снiжноi зимовоi пори мають своi родзинки. Особливо захопливо долати повiтрянi простори, коли довкола падае легкий снiг. …Тепловий аеростат летiв все далi й далi, то трохи набираючи висоту, то дещо наближаючись до землi. У такий спосiб досвiдчений пiлот ловив повiтрянi потоки, якi дозволяли йому дещо змiнювати напрямок польоту та скеровувати кулю до мiсцини, де запланував зробити для своiх пасажирiв приемний i вишуканий сюрприз. Так от, невдовзi лiтальний апарат стрiмко здiйнявся над однiею зi скель, пiсля чого став плавно опускатися над водною гладдю рiки з кам’янистими берегами. Повiтряне судно все знижувалося i знижувалося, а пасажири нiяк не могли второпати, що вiдбуваеться. Невдовзi до поверхнi рiчки залишилося метрiв двадцять, потiм десять, зрештою аеростат ефектно торкнувся водойми дном кошика i майже вiдразу рушив угору пiд радiснi вигуки юнака та дiвчини, тодiшнi щирi емоцii яких важко передати словами. При цьому нiхто навiть нiг не намочив. Це була майстерна робота справжнього пiлота-вiртуоза. Несподiвана пригода пiд час польоту додала наснаги та адреналiну закоханiй парi i молодi люди, якi вiд старту трималися за руки та оглядали краевиди, тепер зустрiлися поглядами та обiйнялися. Тодi хлопець зрозумiв, що саме час виголосити надзвичайно важливi слова, заради яких значною мiрою затiяв прогулянку повiтряною кулею зi своею дiвчиною. – Кохана, – нiжно та з деяким хвилюванням у голосi звернувся до неi, – ранiше я багато говорив про своi почуття до тебе, але нiяк не мiг наважитися запропонувати тобi бути разом по-справжньому. Та сьогоднi романтична обстановка цього прекрасного польоту надихае мене на рiшучi вчинки i додае смiливостi сказати давно пiдготовленi слова – виходь за мене замiж! Пiсля цього закоханий дiстав iз кишенi червоний оксамитовий футляр, у якому був перстень, оздоблений коштовним камiнням, а пiлот непомiтно для дiвчини передав юнаку квiти, що були схованi ззовнi гондоли. Хлопець став на одне колiно, неквапливо наблизив подарунки до своеi коханоi i став очiкувати на ii вiдповiдь. Та довго чекати не довелося. Зворушена почутими словами кохання та натхненна екзотикою повiтроплавання дiвчина впевнено промовила: – Я згодна! Далi вона дозволила коханому одягнути iй перстень i взяла букет квiтiв. Зрозумiло, що невдовзi дiйшла черга до мiцного та тривалого поцiлунку. За усiм цим дiйством iз неприхованим задоволенням спостерiгав пiлот, який далеко не вперше долучався до таких визначальних для закоханих пар моментiв, при цьому не забуваючи за потреби збiльшувати вогонь у пальнику i слiдкувати за навiгацiйними приладами, щоб полiт i надалi тривав у безпечному та комфортному режимi. Минув ще якийсь час, молодi люди трохи заспокоiлися i стали розпитувати у Романа про рiзнi тонкощi повiтроплавання, зокрема про управлiння тепловим аеростатом, а також про очолювану ним команду, яка пiсля старту повiтряного судна зiбрала обладнання, склала його на причепi позашляховика, яким прибула до мiсця страту, та рушила у напрямку польоту кулi до орiентовного мiсця посадки. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/yaroslav-rachkovskiy/poloti-bez-p-lota/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.