ДЕРЖАВА ДИКУНІВ

Півострів пігмеїв
Замислив прорив .
І як панацею
Державу створив.

«Ми будемо жити
Неначе в раю!» -
Товкли неофіти
Ідею свою.

Парламент, закони
Зробили на ять,
Штампують закони
Аж іскри летять.

Стараються ревно,
Завзято. Аж глядь -
Працюють даремно,
Закони лежать,

Не ловлять лосося,
Качок і вужів.
Як мух розвелося
Державних мужів.

Юристів палата,
Нардепів вже тьма
Законів багато,
А їжі нема.

«Парламент до біса! -
Кричать дикуни, -
Ні м’яса, ні риса!
І де кавуни?

Навіщо ораву
Обрали ми цю?
Доручимо справу
Вождю-мудрецю!»

І скальпи з нардепів
Зняли уночі,
Щоб даром не їли
Народні харчі.

А суддів, міністрів,
Державну братву,
Пустили зі свистом
Під ніж на жратву.


Палиндром
Вон Раду! Удар нов!