Історико-краєзнавчий проект Нива Трудова. 1926—2016

Історико-краезнавчий проект Нива Трудова. 1926—2016 Олег Устiнов В этом году исполняется 90 лет с момента образования села Нива Трудовая Апостоловского района Днепропетровской области. В этом проекте рассказывается о годах становления и периодах развития. Большое внимание уделено простым жителям села. Історико-краезнавчий проект Нива Трудова 1926—2016 Олег Устiнов © Олег Устiнов, 2016 ISBN 978-5-4474-7846-9 Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero До читача Дорогi, земляки! Ми живемо у стрiмку епоху великих звершень i великих труднощiв. Життя летить так швидко, що iнодi немае вiльноi хвилинки, аби задуматися над одвiчними питаннями нашого буття: хто ми, що ми, куди йдемо? Нам рiдко вдаеться поспiлкуватися з батьками, тiльки на свята згадуемо наших бабусь i дiдусiв, вiдкладаючи все це на потiм. І лише втративши близьких, ми вiдчуваемо всю глибину втрати. Адже так просто було розпитати дiда чи бабусю про iхне життя, про долю iхнiх батькiв, послухати розповiдi про давно минулi часи, разом переглянути пожовклi сторiнки сiмейного фотоальбому. Але часто за повсякденними клопотами у нас не вистачае на це часу. Тому й втрачаеться зв’язок поколiнь, та сокровенна нитка iсторичноi пам’ятi, що пов’язуе нас iз нашими пращурами. На жаль, ми не можемо подолати вiдстань у часi, що вимiрюеться столiттями, й часто-густо iсторичнi факти губляться у глибинi вiкiв. Тому ми повиннi любити i цiнувати те, що нам залишилося у спадок вiд наших предкiв, продовжити iхню справу, залишити щось по собi на цiй землi. Лише людина, яка поважае свое минуле, любить свiй рiдний край, цiкавиться його iсторiею та сучаснiстю, може побудувати достойне майбутне. Наша iсторична пам’ять – це не лише нашi близькi й далекi родичi, це також наша мала Батькiвщина, усi тi люди, що творили славу Нивотрудiвськоi комуни. Берегти нашу iсторичну спадщину – священний обов’язок кожного з нас. В 2016 роцi виполвнюеться 90 рокiв з моменту утворення нашого села. Ця книга про славу Ниви Трудовоi, про наш край, його неповторну красу, спiлкувався з його щирими i привiтними жителями. За роки у мене накопичилося багато цiкавоi iнформацii, якою я хочу подiлитися з земляками. Тому i вирiшив написати книгу. Основна iдея цього твору – привити землякам, особливо молодому поколiнню, любов до рiдного краю, повагу до його iсторичноi та культурноi спадщини, викликати почуття патрiотизму i гордостi за свою Батькiвщину. Тому з усiеi iнформацii до цiеi книги увiйшли лише найголовнiшi подii та факти з iсторii Ниви Трудовоi. Це тi основнi вiхи, якi повинен знати кожен з нас, про якi цiкаво буде послухати гостям нашого чудового села. В результатi – перед Вами розповiдь про наш з Вами великий спiльний дiм, iм’я якому – Нива Трудова. Книга про нашу славну минувшину та динамiчну сучаснiсть, книга про вiдомих людей нивотрудiвськоi землi.     О.А.Устiнов Молитва Молитва за украiнську землю Господи Боже, Владико Небесний, що небом i землею управляеш, зiшли свою ласку i на украiнську землю i глянь на неi ласкаво. Ти знаеш, Господи, скiльки праведноi кровi борцiв наших i скiльки гiркого поту хлiбороба нашого упало на ту рiдну землю. Не дай же, Господи, нашоi землi в наругу побiдника нi напасника. Нехай животворна роса щедрот i благодатiй Твоiх упаде на украiнськi ниви й лани, на поля й левади, на лiси i на дiброви, на гори i долини, на степи i на моря украiнськi. Нехай красуеться украiнська земля вiльна i незалежна, i нехай не топче ii стопа ворожа, але нехай буде наша рiдна прадiдна земля окрасою вiнця i слави Твоеi. Амiнь Село Нива Трудова На полях пшениця – колос золотий, Перший хлiб – це перша радiсть наша. Знае вже старий i молодий — Буде хлiб, до хлiба буде й каша. І село в нас Нива Трудова, Бо живуть тут працьовитi люди. Тож приймiть вiд нас цей коровай, Хай достаток в кожнiм домi буде!     Марiя Павленко (1939—2006) Село Нива Трудова Нивотрудiвськоi сiльськоi ради Апостолiвського району Днiпропетровськоi областi, розташоване на пiвнiч вiд районного центру мiста Апостолове. Мiсцевiсть рiвна. На захiд за 0.5 км. проходить канал Днiпро-Кривий Рiг. Поряд з каналом проходить автотраса Запорiжжя-Кривий Рiг. Районний центр – м. Апостолове вiд населеного пункту на пiвдень за 10 км., на пiвнiч за 35 км. розташоване мiсто Кривий Рiг. Сiльська рада межуе iз Вiльненською, Володимирiвською, Михайлiвською, Апостолiвською, Олександрiвською (Широкiвський район) радами. Територiя – 6615.3 га, в тому числi земель приватноi власностi – 290.51га. Населення – 4500 чоловiк, громадян пенсiйного вiку – 1300 чол. Територiальна громада Нивотрудiвськоi сiльськоi округи складаеться з громадян Украiни, якi постiйно проживають у межах сiл Нива Трудова, Червона Зiрка, Солдатське та села Садове, що об’еднались в едину територiальну громаду Нивотрудiвськоi ради, вiдповiдно до рiшення сходу громадян вiд 20 листопада 1998 року. Вiдстань до найближчоi мiсцевоi ради 5 км (Вiльненська). Депутатський корпус ради – 20 народних обранцiв, яким громада довiрила представляти iх iнтереси. Виконавчий комiтет складають 11 представникiв громади вiд пiдприемств та громадських органiзацiй села. Ковбой На територii ради працюе аграрне пiдприемство Рантье, комбiкормовий завод, Житлово-комунальне пiдприемство Нивотрудiвське, фермерськi господарства, вiддiлення зв’зку, фiлiя газового господарства, центр обслуговування абонентiв NivaTelecom. В селi розташована лiкувальна амбулаторiя медицини сiмейного типу, ФАП, аптеки, Нивотрудiвська загальноосвiтня та музична школи, Дитячий комбiнат «Сонечко», Спортивний комплекс «Нива», заклади торгiвлi, побутового обслуговування. Центром вiдпочинку е Будинок культури «Юнiсть», сiльська бiблiотека, стадiон. На меморiальному комплексi дiе Краезнавчий музей. В селi розташований Православний Храм та Церков Свiдкiв Єгових. Зародження села Населений пункт Нива Трудова виник у 1926 роцi (за переказами старих жителiв, якi поселились в ньому iз самого початку). Скрутними для Росii були часи початку ХХ столiття. По краiнi гуляв голодомор. Дуже важко було жити i в Украiнi. Тому в 1910 роцi багато украiнцiв в пошуках кращого життя виiхало в Пiвнiчну Америку i в Канаду. Важко було залишати своi оселi. Серед емiгрантiв були i жителi нашого району. Хоча народ боявся голосно говорити про емiграцiю до Канади, щоб за те не покарали, можливiсть набути даром 160 акрiв (40 га) землi, а ще й 10 доларiв на початок, – беручи до уваги, що клiмат Канади небагато рiзнився вiд клiмату в Украiнi, – промовляли на користь емiграцii. Внаслiдок того кiлькiсть емiгрантiв до Канади зростала з року в рiк. Там в далекiй Канадi iх зустрiли великi мiста, де багато людей, багато машин, все не так, як в холоднiй i голоднiй украiнськiй оселi. Капiталiстичний свiт був ситим i багатим. Закружляли голови у емiгрантiв вiд хмарочосiв. Вони на чужинi… Детройт, Бостон, Отава, Вiннiпег, Торонто., Монреаль. Мiста були чужими i байдужими. Украiнськi поселенцi у степових провiнцiях – це в основному хлiбороби. Завдяки цим поселенцям у степових провiнцiях з’явилася низка украiнських топографiчних назв таких самих, як i в Украiнi: Киiв, Львiв, Украiна, Шевченко, Запорiжжя… Слiд пiдкреслити, що канадський уряд не тiльки був радий украiнським емiгрантам, вiн навiть давав субсидii. Важкою працею, витривалiстю i вiрою в краще майбутне для своiх дiтей поборювали неприхильне ставлення до себе мiсцевого населення. Коли ж вони довiдалися, що уряд не побудуе шкiл для iхнiх дiтей, вони створили своi власнi школи у багатьох мiсцевостях. За оцiнками канадських iсторикiв, до 40% земель канадського заходу освоенi саме украiнцями. Але це не Украiна. Безробiття. Важкi умови працi. Вони були чужими i цiй краiнi. Земляки почали мiркувати, як повернутися на своi землi, в рiдну Украiну. В Украiнi теж не кращi були часи. Імперiалiстична вiйна, криза, але всi вiрили i надiялися на краще. Украiнцi вирiшили мати свою ниву, на якiй самi будуть трудитись. В квiтнi мiсяцi 1923 року украiнцi за своi кошти придбали деякий сiльськогосподарський iнвентар i приiхали на Украiну комуною. Вони поселились в Апостолiвському районi, в селi Володимирiвка в будинок багатого економа Шефера. В 1924 роцi комуна «Нива Трудова» об'едналась з iншою комуною, яка теж приiхала з Америки i поселилась в селi Козацьке Бериславського району Херсонськоi областi, де жив ранiше князь Трубецький. Проiснували два роки, згодом цi двi комуни не поладили i вирiшили роздiлитися. В емiгрантiв була технiка: автомобiль «Форд», два трактора «Кейз», чотири снопов’язалки, сiвалка, а також три пари коней, двi корови та iн. Серед них була сiм'я Максименкiв (дочка його Івка Олена Тимофiiвна, померла в 2002 роцi), а Кривоконь (Максименко) Марiя Тимофiiвна нинi живе в селiв Нива Трудова, мае 96 рокiв вiд роду. Багато пам’ятае та розповiдае. Весна 1926 року Весною 1926 року комуна «Нива Трудова» знову приiхала до м. Апостолове, iй надали вiльний степ, де був випас i комуна почала нове життя. Комунарiв було всього 20 сiмей, вони викопали землянки i почали жити тут, на голому степу, на пустому мiсцi будували нове життя, нову комуну. Держава допомагала комунарам – давало кредити на технiку, насiння. Першi органiзатори комуни: Іван Сич, Кiндрат Романський, Іван Гаврилюк, Тимофiй Максименко, Данило Глюзюк та iн. Першим головою комуни був Іван Сич, а першим секретарем партiйного осередку – Стульський Іван Іванович. Стульський I.I. Працювали добросовiсно, з ранку до вечора, безкоштовно, харчувалися теж безкоштовно. На територii сучасного току було тодi викопано багато ямок, закопано стовбцi i зроблено довгий дерев'яний стiл, за яким i помiщалися усi члени комуни за снiданком, обiдом та вечерею. Ледарiв в комунi не було, всi працювали добре. До комуни записували молодь до 30 рокiв (в основному комсомольцiв). У роки голоду 1932—1933рр. на Украiнi вимерло багато люду, а в комунi зберегли людей, хоч було дуже важко. Годували людей добре (згадують старожили): давали молоко кип'ячене з хлiбом, кашi, сухi овочi. Пiсля землянок в першу чергу було збудовано клуню, iдальню, баню, школу (1928 р.), а потiм магазин, пошту, сiльську раду. Про це згадувала Івка Олена Тимофiiвна та зараз розповiдае Марiя Тимофiiвна. На фото члени Комуни Нива Трудова. Комуна Нива Трудова – найзразковiша в районi – з початком суцiльноi колективiзацii легко перебудувалася на новi рейки: у 1935-му на ii основi виник колгосп iменi Димитрова, село ж зберегло свою назву. Першим головою колгоспу був Кривоконь Кiндрат Семенович, пiсля нього – Дармостук Леонiд Іванович (в роки вiйни), пiсля вiйни – Дашко Павло Федорович. Кривоконь Максименко М. Т Максименко Марiя Тимофiiвна народилась в мiстi Монреаль Пiвнiчноi Америки (Канада) 1914 року в сiм’i украiнських емiгрантiв. Про них тодi казали, що виiхали на заробiтки. Бiографiя Марii Тимофiiвни – це iсторiя Ниви Трудовоi. В своi 96 рокiв в бесiдi зi мною розповiла про тi далекi часи. Показала багато документiв, фотографiй (окулярами не користуеться). Добре пам’ятае, що повернулися з Канади 2 квiтня 1923 року. Сiм’я велика – семеро дiтей. В комунi вона навчалась в початковiй школi. В 1931 роцi закiнчила семирiчну школу села Покровське (нинi Апостолове). В 1932 поступаю до Херсонського машинобудiвного технiкуму, який закiнчуе в 1936 роцi. Вертаеться до Апостолiвського МТС, народжуе першу дитину, працюе бухгалтером МТС. В 1941 роцi на початку вiйни сiм’я евакуюеться до Луганськоi, а потiм до Харкiвськоi областi. Чоловiк Марii Тимофiiвни Кривоконь Михайло Іванович з першого дня вiйни на фронтi, вiйну закiнчив в Берлiнi. Повернувся в 1946 роцi i пiшов працювати бригадиром тракторно-рiльничоi бригади колгоспу iменi Димитрова. Марiя Тимофiiвна за рекомендацiею РАЙВНО направлена вчителькою 1—4 класiв Димитрiвськоi семирiчноi школи. Пiзнiше завiдувала дошкiльним закладом Ниви Трудовоi. З 1966 року працюе нормувальником, а пiзнiше бухгалтером колгоспу. Пропрацювала так до самоi пенсii. Зараз на заслуженому вiдпочинку. Займаеться домашнiм господарством. Дуже багато читае. 1941… 1945 У 1941 роцi фронт наближався до нашого села. Нiмцi ввiйшли в село 10 серпня 1941 року. До цього часу iз села було вивезено машини, трактори, колгоспнi корови, свинi, вiвцi; також вивезено запаси зерна, продуктiв, кормiв, евакуйовано сiм'i членiв партii. Серед них сiм'я Кривоконь Марii Тимофiiвни, яка працювала спочатку дiловодом Нивотрудiвськоi семирiчноi школи, а потiм вчителькою початкових класiв. Люди поспiшали зiбрати урожай, щоб вiн не дiстався ворогам. У селi залишилися старi i дiти, жiнки замiнили чоловiкiв на робочих мiсцях, допомагали iм дiти. Дуже важкi для села роки. Пiшли на фронт 43 жителi: 27 – загинули на рiзних фронтах, 16 – повернулися з високими нагородами. Коли нiмцi вступили в село, то були розквартированi по хатах. Щодня людей, що могли тримати лопату в руках, чекала вантажiвка, яка вiдвозила iх на укрiплення, що готувались на лiнii фронту Широке – Інгулець. Боiв у селi не було, за виключенням 4—5 лютого 1944 р., коли вiдбувалось звiльнення села. Нiмцi встановили новий порядок у селi, окупанти все робили для того, щоб зламати опiр населення, вели облiк населення: грабували його, вiдбирали речi i продукти, обкладали непосильними податками, насильно заставляли працювати на загарбникiв, забирали молодих на роботи у Нiмеччину. Так тривало бiльше двох рокiв. Наше село Нива Трудова звiльняла 5 лютого 1944 р. 34-а гвардiйська стрiлкова дивiзiя пiд керiвництвом генерал-майора Власика Матвiя Андрiйовича. В цьому бою за наше село загинуло 5 чоловiк: капiтан Малов Явтух Іванович, рядовi Мiхальцев Марк Якович, Шевченко Якiв Якович, Скубицький Петро Терентiйович, Фоменко Пантелiй Іванович. Перший пам’ятник стояв бiля старенькоi семирiчноi школи пiд старою грушею. На тумбi з маленькою зiрочкою було написано: «Тут похованi воiни, що полягли за визволення села Нива Трудова». Учнi доглядали братську могилу, клали квiти. В 1967 роцi на честь 50-рiччя Великого Жовтня в селi було збудовано новий будинок культури з кiнозалом, пам’ятник невiдомому солдату, закладено великий парк. Сюди ж було перенесено останки загиблих воiнiв. Це було мальовниче мiсце на центральнiй алеi парку. Щороку тут проходили урочистi мiтинги на честь пам’ятi загиблих воiнiв. Пам’ятник мав форму обелiска Вiчноi Слави, вгорi якого була постать солдата-захисника. Школярi вивчали iсторiю села, рiдного краю. Часто в школi виступали ветерани вiйни. З’явилось ще одне добре дiло – почали збирати матерiали, експонати для майбутнього музею iсторii., побуту, культури села. І ось в 1984 роцi, на честь 40 – рiччя Великоi Перемоги було вiдкрито музей, а поруч з ним було побудовано Меморiальний комплекс пам’ятi. Велику допомогу надали харкiвськi та днiпропетровськi архiтектори та будiвельники. В селi було велике свято. Пiд почесною вартою вiйськових було перенесено останки воiнiв – визволителiв. На старих фотографiях ви бачите обличчя воiнiв, якi приймали участь у визволеннi села Нива Трудова Апостолiвського району Днiпропетровськоi областi вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Це вони принесли мешканцям нашого села свободу вiд окупацii. Перший пам’ятник воiнам, якi визволяли село Нива Трудова вiд окупацii. Вiн був розташований в парку, в центi населеного пункту. З роками, прах загиблих воiнiв було урочисто пернесено до нового меморiального комплексу. На уростих заходах був писутнiй Герой Радянського Союзу Агафонов Яков Михайлович, вiська якого звiльняли наше село. Нива Трудова пiсля вiйни На фото передовики виробництва: Свинаренко О. О., Семениза М. А., Стеценко Василь, Яновський І. О. Державу було зруйновано вiйною. Не було машин, тракторiв, коней, корiв, овець, свиней. Почали займатися вирощуванням овочiв, заклали виноградники, сади. При вiдступi нiмцi зiрвали своi склади, двi конюшнi, клуб, магазин, жилий будинок на вiсiм сiмей. За пiслявоенний перiод в селi Нива Трудова було збудовано: 2 свинарника, 2 чотирьохрядних корiвника (на 300 голiв), один двохрядний корiвник, телятник, комору, зерносховище, гараж для автомашин, молочний пункт, 2 кормокухнi, магазин, примiщення сiльськоi бiблiотеки, медпункт, дитячi ясла, пологовий будинок, де завiдувала Лобуренко Софiя Устимiвна, будинок культури, тракторну майстерню, побудовано мостову дорогу в селi, 71 житловий будинок. Капiталовкладення по господарству в порiвняннi з 1953 роком зросло в 5,5 рази. Полегшено працю тваринникiв. У колгоспi iменi Димитрова застосовано автоматичне доiння корiв, механiзовано вичистку гною, роздрiбнення кормiв i кормороздачу. Праця свинарок була полегшена пiдвiсною дорогою для роздачi кормiв, встановлено кормозапарник, кормозмiшувач. Сiльська Рада, партiйна органiзацiя i правлiння колгоспу постiйно пiклуються про благоустрiй села. Село мае двi основнi зони – господарську i житлову. В центрi села – примiщення сiльради й контори колгоспу, школа, клуб, магазини, парк, Меморiальний комплекс. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/oleg-ustinov-8716857/storiko-kra-znavchiy-proekt-niva-trudova/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.