Ціпов’яз

Цiпов’яз Михайло Коцюбинський ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1 «Цiпов’яз» Михайла Коцюбинського – соцiально-побутове оповiдання, присвячене темi непримиренностi iнтересiв багатiiв i бiдного населення***. . Найвiдомiшими творами автора е «Тiнi забутих предкiв», «Intermezzo», «Дорогою цiною», «Цвiт яблунi», «Ялинка», «Хо», «В путах шайтана», «На каменi», «Пiд мiнаретами» тощо. Михайло Коцюбинський – украiнський письменник-iмпресiонiст, майстер психологiчноi прози. Михайло Коцюбинський ЦІПОВ'ЯЗ Тихою ходою, ледве ступаючи натомленими ногами по свiжiй рiллi, йшов за плугом парубок Семен Ворон. Сивi круторогi воли, помахуючи рогатими головами, поспiшались з гори в долину на спочинок, бо Семен нинi трохи припiзнився, доорюючи панський лан. Справдi, було нерано. Осiнне сонце давно вже сховалось за горою, забрало з собою й промiння; лиш холодне небо кидало на чорну землю блакитне сяйво, дихало холодом й вогкiстю. Сумна та непривiтна картина була перед очима в Семена: справа i злiва, скiльки оком захопиш, чорнiли свiжою рiллею зоранi на зяблю гори, а в ярах та видолинках було ще чорнiше, ще сумнiше… Десь далеко, край небосхилу, здiймалась сива iмла, виповняла повiтря… Чорними ярами покотився бiлий туман, одежа вкрилась дрiбненькою росою… Вогкий холод зцiплював кров у жилах, доймав до костей… Вгорi – темне, непривiтне небо, долi – холодна, мокра земля i бiльш нiчого… І втома вiд цiлоденноi важкоi працi, i холод, i ся сумна картина мимохiть насували мрiю про теплу хату, гарячу страву, суху постiль, а Семеновi якраз треба було ночувати в полi, укупi з нiчлiжанами, такими ж наймитами, як i вiн, бо до економii було далеко. Так пан звелiв, щоб парубки не згаяли часом якоi годинки… Семен важко зiтхнув, згадавши про се, i поспiшився за волами, що саме збiгали з гори в долину, де табором розташувались на нiч парубки. Семен розпряг волiв, пустив iх на пашу, а сам примостився бiля парубкiв. Нiчлiжани вечеряли, чим хто мав. Страви не варили, багаття не розкладали, бо лiсу не було поблизу. Семен витяг з торбинки хлiба, кiлька яблук i намацав насподi шматок сала, котрого вiн не клав туди. «Домна!» – промайнуло в головi його, i вiн почув, що якийсь промiнь загрiв його серце, осяяв пiтьму, що оповила дитину, розвiяв густий туман… Так, се його Домна пiклуеться про його, сирота, наймичка, що служить разом з ним у дворi; його люба Домна, що незабаром стане його вiрною дружиною. Бiдна дiвчина! Скiльки вона горя прийняла вiд тих самих панiв, на котрих робить! Скiльки наруги! І чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хлiба, той гiркий та солоний шматок, коли панночка, дочка дiдича, живе в розкошi, нiчого не роблячи? Чому вона родилась бiдною мужичкою, чом не панночкою3 Чого в них така неоднакова доля?.. Семен стривожився. Вiн помiтив, що з ним починае дiятись те, чого вiн так боявся. «Дурнi думки», як вiн називав iх, «дурнi питання», на якi вiн не вмiе дати вiдповiдi, починають мучити його, заколочувати спокiй, гнобити серце й мозок. – Хай йому цур! – сплюнув Семен i рiшивсь вiдкараскатись вiд дурних думок. Вiн глянув на зоране поле i сливе силомiць напрямив своi думи на щоденну роботу. «Скiльки-то ще доведеться виорать панського лану? Чи вспiемо за два днi?.. Де там, де там! Ще того поля – безмiр! І скiльки ж то ланiв, скiльки тоi землi в одного чоловiка? Чому се так, що пан мае необмеженi грунта, а менi не дав бог i клаптика землi?» – непомiтно для себе звернув Семен на тую ж стежку. «От тепер, – марив Семен, – пан сидить десь бiля стола в гарнiй теплiй хатi, а Домна подав на стiл вечерю, гарячi, смачнi страви, а я, напрацювавшись за цiлий день на полi, натомившись, що й ногами не здвигну, мушу, мов пес той, мерзнути на мокрiй землi? Де ж правда?.. Боже! – схаменувся Семен. – Чого мене такi думки морочать? Адже розумнi письменнi люди (хоч би й брат мiй Роман – нащо письменний, навiть за писаря в селi служить) кажуть, що так воно мусить бути, що iнакше не буде… А пани? Адже вони дивляться у письмо, знають, що грiх, як на свiтi треба жити по правдi, не те, що я – темний – дивлюсь i не бачу, мов той заець, що лежить, витрiщивши очi а нiчого не бачить… Тiльки… тiльки… Чого ж се бог сотворив одного чоловiка, а не двох: пана й мужика? Чого се так? Чого?..» Семен лежав горiлиць, звертаючись з своiми питаннями до неба, а воно, холодне та темне, байдужно блимало зiрочками у вiдповiдь на тi гарячi питання бiдного наймита. І враз iзгадались Семеновi його лiта дитячi. Ясно, виразно, мов перед очима, встала в його пам'ятi одна подiя, що розбуркала в десятилiтньому хлопцевi мозок, вкинула в серце зерно нових, не дiточих бажань. Се було лiтом, саме в жнива, Семен пас худобу. Воли та телята розбрелись по толоцi, а вiн, лежачи в холодку пiд полукiпками, вигравав на сопiлцi якусь сумовиту думку. Думка обiрвалась на тихому жалiбному тонi, сопiлка вислизнулась з рук, i Семен заплющив очi, заколисаний тою чудовою тишею, що бувае виповнена усякими згуками: i дзвiнкою пiснею жайворонка, i дзижчанням польових мух, i тихим мелодiйним шелестiнням стиглого жита, пiдрiзаного серпами. Враз за полукiпками, в житi, почулась розмова. Семен розплющив очi, пiдвiвся i насторошив вуха. – Нема там, доню, хоч шматочка хлiба? – виразно почувся старечий голос. – Нема, мамо… Таже вчора поiли… – розтявся дзвiнкий, але сумний-пресумни голос. Затихло. – Нi, я так не можу… сили не стае… Скiльки ж то день морились голодом… а сьогоднi й рiсочки в ротi не було, аж мене коло серця пече, аж менi млосно… А тут жни… Господи! Чи тому боговi хлiба шматка жалко для нас, бiдних, чи що?.. От життя!.. І… де… та смерть… моя… заподiялася?.. – Чутно стало голосне хлипання, чутно було бiль, муки голоду в тому плачу… – Цить, доню, цить… не сварися з богом… перетерпiмо… Семена зняла цiкавiсть, i разом якийсь острах обгорнув його. Вiн потихеньку обiйшов полукiпок, наблизився до жита i заглянув, що робиться на нивi. Картина, яку вiн побачив, дуже вразила його. На стернi, пiд полукiпком, сидiли двi жiнки. Молодиця, з блiдим, змарнiлим обличчям, з нервовим поспiхом витирала рукавом своi заплаканi очi; стара сидiла непорушно, схиливши побiденну голову, i ряснi сльози зрошали ii старечий вид. Семен почув, що його стиснуло щось коло серця. Вiн нiколи не бачив, щоб дорослi плакали в голоду, i якось зразу, дитячим чутливим серцем збагнув весь трагiзм сцени. Рука його мимохiть опустилась на торбинку з хлiбом, що висiла через плече. Та торбинка заважала йому, вiн се якось зразу почув, Йому стало прикро, навiть соромно мати хлiб… Сквапно, хапаючись, скинув вiн торбинку в хлiбом i, весь червоний, засоромлений, наближавсь до жiнок. – Тiтко!.. не плачте, тiтко… ось хлiб. Семеновi здалося, що то хтось другий проказав тii слова, – таким чудним, не своiм голосом були вони сказанi. Молодиця здивовано глянула на Семена червоними вiд слiз очима i нiчого не вiдповiла. Стара ще дужче заплакала. Семен стояв нi в сих, нi в тих, тримаючи в руках торбинку, не знаючи, чи залишитися тут, чи тiкати… Кров прилинула йому до голови, в ушах зашумiло… Семен впустив на землю торбинку, а сам метнувсь назад… Вiн бiг стернею, наче тiкав вiд кого, i чув, що йому чогось соромно, що в серцi здiймаеться злiсть, а проти кого злiсть – вiн i сам не знав. Йому хотiлось зiгнати ту злiсть на чiм-небудь, i вiн пожбурнув цiпком у корову, що паслась на межi. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/mihaylo-kocubinskiy-8522124/c-pov-yaz/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.