Теща

Дуже не люблю дотепників, які вигадують анекдоти про тещ. Треба мати душу, чорну, як вакса «Чарлі», щоб глумитися над цими беззахисними створіннями.
Я роблю все, щоб моя теща почувалася добре. Щоправда, іноді вона неадекватно реагує на мої наміри.
Зібралися якось ми з дружиною піти купатися на ставок. Щоб теща не залишалася удома самотньою, я запропонував:
- Мамо, - саме так я називаю її з перших днів одруження, - а не пішли б і ви з нами скупа-тися?
- Ні, ви молоді. Я буду там недоречна.
- Як так, недоречна? Ставок мілкий, в ньому навіть пірнути не можна. А якщо ви зайдете у воду, її рівень значно підніметься.
Після цього теща чомусь два дні зі мною не розмовляла.
Дуже вона занепокоєна станом свого здоров’я. Виконує усі поради астрологів, екстрасенсів, народних цілителів і колдунів. Двічі на день по півгодини дме через соломинку у воду. Соломинку вона купила у дипломованого знахаря за 70 гривень.
Щоб зробити їй приємне, я придбав книжку, яка, на мій погляд, могла б дуже їй зарадити. Називалася книжка «Голодування заради здоров’я». Коли я вручав їй свій подарунок, теща кинула погляд на назву і по виразу її обличчя стало ясно, що книжка їй не сподобалася.
Жодного разу я не бачив, щоб теща її читала. Натомість вона використовувала її в якості підставки під гарячі каструлі. А ще лупцювала нею кішку, коли та робила спроби поласуватися чимось на кухні. Можливо, намагалася таким чином втокмачити бідній тварині ідею книжки.
За кілька років я звик до того, що теща робить усе не так, як я очікую. Точніше, робить усе навпаки.
Одного разу я почув крик дружини:
- Мама зірвалась з балкона! Тільки що була тут, а зараз нема! Мерщій сюди, я нічого не бачу!
Квартира наша на дев’ятому поверсі. Дружина і я короткозорі. Я схопив бінокль і вискочив на балкон.
- Бачиш що-небудь? – кричить дружина.
- Бачу. Летить літак… А мами не видно.
- Що ти верзеш!
- Кажу, літак летить. А ще… ворона. А мами нема.
- Куди ти дивишся? Униз дивись!
Я так звик, що теща робить усе навпаки, що з переляку вирішив – раз теща зірвалася, то неодмінно полетіла вгору.
Виявилося, що вона, сердешна, попрямувала усе-таки вниз, але кілька метрів до землі не долетіла. З балкону третього поверху звисав бредень браконьєра і теща в ньому заплуталася. Рибалка сушив снасть після нічного промислу. Добре, що крила снасті були прив’язані до балкона. Так браконьєр підстрахувався на випадок, якщо б комусь заманулося поцупити його знаряддя.
Четверо чоловіків піднімало на балкон бредень з незвичайним уловом. Насилу впоралися. Теща виявилася неушкодженою, тільки мову у бідолашної відібрало.
Три дні у квартирі було тихо.
Браконьєрів я не поважаю, але, щоб віддячити за спасіння тещі, купив пляшку «Перцевої» і пішов до власника бредня.
Коли повертався додому, то, за звичкою, відчиняв двері тихо-тихо. Але не встиг увійти до передпокою, як почув голос тещі:
- Знову під мухою?
У мене відлягло від серця. Теща одужала!