Звичайна історія

Присвячується жінці - "хижачці" - українській співачці

1.

Я знову на пероні, з кохання від'їжджаю,
Від думки про розлуку у відчай поринаю.
Чому ж раніше не зустрілася з тобою,
Щоб бути завжди поруч, а не завжди сумною.

Приспів

Не в'януть квіти передчасно,
Що в долинах цвітуть красно
І довкола,
Бо не були самотніми ніколи.
Вони не знають, як же хочеться зігрітись,
Коли від холоду людського не подітись,
Коли весь час душею горнешся до нього -
Нехай невірного, та рідного такого.

2.

І залишається звичайна ця історія,
В якій я наче квітка та - конвалія.
Що тільки в травні серце твоє радує...
Але й тоді воно дружину твою згадує.

3.

З червоними трояндами не будеш у вагоні -
Твоя сім'я давно стоїть на перепоні.
Та крізь вікно купе, завішене журбою,
Я бачу, як біжиш - з валізою, за мною...

Написано 17 липня 1997 р.,
м.Київ В.І.Ульянов (Ілліч)

Нерифмованный перевод на русский язык.

Обычная история.

( Посвящается женщине - "хищнице" - украинской певице )

1.

Она снова на перроне вокзала, уезжает из любви.
От мысли о разлуке погружается в отчаяние.
Почему же она раньше не встретилась с ним,
Чтобы быть всегда рядом, а не постоянно грустной.

Припев

Не вянут цветы преждевременно, которые прекрасно цветут в лугах и вокруг,
Потому что они никогда не были одинокими.
Цветы не знают, что очень хочется согреться,
Когда от человеческого "холодного" отношения
Никуда не деться,
Когда душой всё время пытаешься приласкаться, приголубиться к нему -
Пускай неверному, но очень родному мужчине.

2.

И остаётся обычная эта история,
В которой она как тот цветок - ландыш,
Радующий его сердце только в мае,
Но и тогда это сердце вспоминает о его супруге.

3.

С красными розами его не будет в вагоне - уверена она.
Ведь его семья давно препятствует воссоединению влюблённых.
Но сквозь окно, завешенное печалью,
Она внезапно видит его, бегущего с небольшим чемоданом - с намерением уехать с ней...


Написано 17 июля 1997 г.,
г.Киев В.И.Ульянов (Ильич)