В зимнем парке морозным вечером Тишина за деревья прячется. Одиночеством веет, вечностью В этом мире почти незрячего. Очертания, тени, контуры На изгибах тропы заснеженной Пробуждают в душе исконное - Теплый свет на границе с нежностью. И восторг от существования В этой бездне частичкой сущего, Где не важно совсем название, Если вдруг приоткрылас

Лайки за Козлова на ютьюбі

| | Категория: Юмор
Він був обурений,
Коли в товстезній книзі,
Навпроти його прізвища Козлов
Старенький, бородатий дідо
Поставив знака – бидло!
І сказав – Ну все, готов.

Всміхнувся стомлено, дмухнув,
на штампа намастиченого ротом,
та й тицьнув поверх напису печать.

А потім встав, зігнувши трохи спину,
Пішов у браму, що була неподалік.
Козлов стояв й хотів ковтнути слину
Та рот сухий, аж прикипів язик.

Обурений, такими діями,
Старого канцелярського щура,
Козлов кричав –
Ти шо твориш?!? Хто твій начальник,
Шкура?!? як ти смієш,
В одну особу,
Ці питання вирішать?!!
Це має бути щонайменше комісійно…!!!!
Я ж твою мать...

Аж бачить – штамп, на слові бидло.
І в ньому напис – в пекло!!! Як же так?!?
Та ах ти сцуко!!! - в скронях аж заколотило.
Але отямився - тримай себе руках,
Козлов подумав, видохнув...

Дід незворушний, нуль емоцій погляд,
Якась насмішка за лохміттям бороди.
Козлов злякався, так стягнуло в грудях
Що навіть тихо зойкнув, і присів.
А повз очима, як в німому фільмі
Життя його моменти попливли…

Кричить, – Стривайте діду, тут помилка!!!
Там маю будь не я…
Я ж життя провів як решта люду,
(А потім в розпачі) Та шо ж то за фігня?

Дід зупинився. Глянув із під лоба –
Ти ідійот?!? В тебе друга якась хвороба?!?
Хіба аналізу не робиш, ти?
Ти що ти вчинив за все своє життя?
Твоя дорога – суцільний манускрип,
З лайна, брехні і зради.
А зараз плачеш? Час знайшов для каяття?
Лише в хвилину, як почув про пекло?!?

- На!!! І хмурий дід Козлову,
Дав прям в обличчя дулю,
Здорову, той аж впав
- За все життя, нікому не робив я злого,
Діду!
Пробач, і заміни той клятий напис,
Ти ж то можеш, в боргу я не залишусь,
Ти зазнач…

Дід, не дослухавши,
Козлову харкнув в рило.
Пішов, розлючений.

Сандалями, він дрібно шаркав по підлозі.
Аж як на півдорозі, крик розпачу почув
- Старий чекай!
Є пропозиція, на розгляд люду най
Життя моє представлять!
Нехай вони мою судьбу розсудять.

Яким же чином, бовдуре,
Робити ти це будеш?
Та й часу мало. До наступного етапу,
Доби зо три, не більше - так сказав,
А сам чомусь єхидно посміхався.

Я все продумав, вже сьогодні,
Я завантажу файли на ютьюбі.
І хай розсудять, люди.
Неупереджені ці судді,
Хай глядачі мені поставлять лайки.

Стривай, стривай,
Невже ти віриш у ті байки?
А втім нехай,
Байдуже дід махнув рукою,
Й побрів у браму. Буде пити чай,
І з зацікавленням чекати,
Чи зможуть його чимось здивувати,
Експерименту цього результати.

Як навіжений, Козлов стрімглав,
Побіг до банкомату.
І за пристойну плату,
Він послуги провайдера, сплатив на рік вперед.
- Плювати на розтрати! Він, як ніколи,
Тільки зараз зрозумів,
Що треба поспішати.
Лиш три доби, лишилось до тієї дати,
Коли чорти, його підхватять,
За грішну дупу - перспективи мрачнуваті...

Тремтячими руками, Козлов,
Наклацав логін до ютьюбу.
І завантажив відео, те саме,
Що так зворушливо, плило перед очами
В хвилину, як вважав він самосуду.
Коли поставив дід свій вирок.
Як Іуду - оклеймив, бидло!
От і все. Йому ж байдуже,
Що далі буде.

Йой люди, люди - Молю вас, заклинаю!
Дивіться й тисніть лайк.
Та доведіть, що сторі всього мого життя,
Вам більше до вподоби
Ніж пісенька про бабу Любу,
Якісь приколи дурнуваті, бійки п’яні,
Чорний гумор, оголені дівчата
Юні...

Козлов тремтів,
І задихався.
За дві доби, лиш три перегляди,
Та й ті без коментів, і без таких потрібних лайків.
Прокляття!
Що його робить?
Шахрайство?

Козлова понесло.
За дві години,
Переглядів було вже за дві сотні,
З аккаунтів фальшивих,
Які він регав сам,
І сам коментив,
З них відео своє.
І тиснув, тиснув,
Що ніби так сподобалось воно.
Він свято вірив, що той трюк зітре клеймо.
Зітре те слово бидло,
Впевнить діда,
Що він, Козлов,
Не отаке уже й закінчене мудло.

Петро, тим часом,
А саме так, до речі, звали діда.
Схопивши там себе, де в нього пуп.
Переглядав якусь фігню,
І реготав несамовито з того,
Що він побачив на ютьюб.

Годинна стрілка, як сокира ката,
Невідворотно йде на час кінця.
Козлов сидить,
І не мигаючи очима,
Гіпнотизує монітору покриття.
Та статистичні цифри невблаганні,
Зростають стрімко рейтинги
– котів, якихось дурнуватих,
П'яних дів, якогось ще непотрібу…
А відео його, його спасіння,
На самоті, на дні шкали оцінок.
Забуте й нецікаве всім,
Хто щосекунди тиснеться,
Мільйонними потоками.
Дивитися котів,
І знову дів,
Якусь дурню –
Бездарну й нецікаву.
Козлов у розпачі, він так хотів,
Щоб знову все пройшло на шару,
Як зазвичай і все в його житті.

Воно, як з'ясувалось нецікаве,
Життя його широкому загалу -
Його судьба.
Нікчемо і бездаро, спустив життя.
Цікаво, як тепер душа,
Безсмертна і прозора апріорі,
Чекає чорта -
От мара…
А ніби тільки вчора,
І гадки він не мав,
Що все невідворотно, і дивно,
Що сталося усе уже так скоро.

Просрав…

Яке здавалося б
Гидотне слово,
Та як глибоко описати,
Воно спроможне підсумок життя…
Його доробок,
У скарбницю набуття,
Усього людства.

Історія життя Козлова,
Година розпачу, та каяття,
Обману спроба,
І нарешті, забуття…

Петро всміхнувся,
Триста двадцять два,
Перегляди, за три доби.
І лише три, із них
Осталися байдужі -
Дивно дуже!!!
Сказав старий,
І ніби по команді
Після цих коротких слів.
Кістлява лапа,
Чорна й волохата.
Штовхнула в однострій
Таких же, як він,
Із штампом…
Цей крок став першим,
Першим кроком по етапу
У нескінчені тисячі років.

Своё Спасибо, еще не выражали.
Новость отредактировал annacsitari, 28 марта 2012 по причине теги!!!!!
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
    • 20
     (голосов: 1)
  •  Просмотров: 1029 | Напечатать | Комментарии: 2
       
4 апреля 2012 10:47 gnatavan
avatar
Группа: Дебютанты
Регистрация: 9.12.2010
Публикаций: 2
Комментариев: 3
Отблагодарили:4
Аж тридцять два!
Авжеж тримаюсь,
І зайвим розпачем не парюсь... :)
       
2 апреля 2012 17:53 Вячеслав Киричок
avatar
Группа: Авторы
Регистрация: 18.11.2010
Публикаций: 56
Комментариев: 297
Отблагодарили:7
Переглядів аж двадцять п'ять!
Козлов, тримайся!
І зайвим розпачем не майся.
Информация
alert
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
Наш литературный журнал Лучшее место для размещения своих произведений молодыми авторами, поэтами; для реализации своих творческих идей и для того, чтобы ваши произведения стали популярными и читаемыми. Если вы, неизвестный современный поэт или заинтересованный читатель - Вас ждёт наш литературный журнал.