Клітка, або Дискотека 80-х

Клiтка, або Дискотека 80-х Василь Врублевський «Ничто на земле не проходит бесследно» – цi слова iз колись доволi популярноi пiснi цiлком можуть слугувати за епiграф до роману-п?еси Василя Врублевського «Клiтка, або Дискотека 80-х». Основна дiя розгортаеться у липнi 1982 року – останнього лiта «епохи застою», серед активних персонажiв твору – вулична шпана, мiлiцейськi чини, кримiнальнi авторитети, партiйнi функцiонери, юнi «жрицi кохання». Дивним чином усi вони виявляються пов?язаними доволi тiсними, хоча на перший погляд майже невидимими, ниточками. Атмосфера блюзнiрства, життя за подвiйними стандартами, беззахиснiсть простоi людини перед котком «найсправедливiшоi i найгуманнiшоi суспiльноi формацii» – саме це i е визначальним тлом роману. Василь Врублевський Клiтка, або Дискотека 80-х Роман для театру у жанрi «no nostalgie» Дiйовi особи Пара юних закоханих: «Равлик» i «Сонечко». Добропоряднi (принаймнi, за визначенням) члени суспiльства: Секретар, Павлуша, капiтан, сержантХренов, Вiра Тихонiвна. «Авторитет»: Аптекар. Шпана зi Схiдноi: Матрос («король»), Щур, Царик, Шпрот. Шпана iз Польовоi: Льопа («король»), Костомаха, Тарас, Сапа. «Шалави»: Жанка, Алька (Сальмонела), Ленка (Воркута). Іншi: Ірка, «Радiотьотя», Дядек, лiкар, медсестра, директор училища, директор кафе. Масовка:мiлiцiонери, диск-жокей, конферансье, учнi ПТУ, вiдвiдувачi дискотек, ще дехто. 1 («Девчонка из квартиры 45» / М. Гнатюк) Лiто. Початок липня. Приблизно третя година дня. Парк iм. Гагарiна. Парочка закоханих. Обом – десь рокiв по 17. Обое – у доволi строгому вбраннi. Парочка неквапом прогулюеться алейкою. Вiн тримае у руцi шкiряного портфеля-«дипломата» чорного кольору. «Равлик»(раптом зупинившись). Потримай, будь ласка… (Протягуе iй дипломата). Шнурiвка розв’язалася. (Присiдае навпочiпки. Зав’язуе шнурiвку на туфлевi. Пiдводиться, тягнеться рукою до дипломата). Дякую, сонечко! «Сонечко». Будь ласка, равлику! (Кивае на дипломата). Слухай, ти що, гантелi у ньому носиш? Важкий! «Равлик». Менi не важко… (Усмiхаеться). Ясна рiч, то не гантелi. «Сонечко». Знаю! Знову книжок набрав? «Равлик». Знову книжок набрав. «Сонечко». А менi влiтку не читаеться. Узимку – iнша справа. «Равлик». Довгими зимовими вечорами, коли за вiкном лютуе хуга, а у коминку трiщить вогонь, сiдаеш у крiсло-гойдалку, загортаеш плечi у ворсистий шотландський плед… Так? «Сонечко». Приблизно так. Тiльки замiсть коминка – батарея опалення, замiсть крiсла – низенький ослiнчик, а замiсть пледу – бабусина вовняна хустка. Але все одно – чудово! І часу вдосталь, i настрiй вiдповiдний… «Равлик». Менi теж зима подобаеться бiльше… «Сонечко». А я хiба сказала, що менi зима подобаеться? «Равлик». Я так зрозумiв… «Сонечко». Нi. Узимку я часто хворiю. Застуда, нежить… Май це на увазi, равлику! Я створiннячко тендiтне. Менi потрiбнi догляд i увага. «Равлик». Я доглядатиму тебе, мое тендiтне сонечко! Здуватиму пилинки i зiгрiватиму гарячим подихом своiм! Обое весело i безтурботно смiються. Зупиняються бiля лавочки. Вiн ставить дипломата на лавочку, перехоплюе ii долонi. Стоять, дивляться одне одному у вiчi… «Сонечко». То що, мiй турботливий равлику, ведеш мене на дискотеку? «Равлик»(злегка скривившись). На дискотеку? Ти ж знаеш… «Сонечко». Знаю. Ти не любиш… «Равлик». Так, не люблю… Цей гамiр, гвалт, натовп… І музика… Менi вона не до вподоби. Ну, не подобаеться менi це «гугi-бугi-ба-ба-ба-бах!» «Сонечко». Зрозумiло. Дискотеки ти не любиш. Це твое право… «Равлик». Ну от, яка ти у мене молодець!.. «Сонечко». А мене? Мене ти любиш? «Равлик». Обожнюю! Люблю! Кохаю! «Сонечко». Обожнюеш! Кохаеш! Любиш! А на дискотеку зi мною йти не хочеш… «Равлик». Ну… Сонечко!.. «Сонечко». Зрештою, ти маеш право… (Робить ображений вигляд). «Равлик». Не ображайся… Добре, сонечко? (Вона – мовчить…) Ну, сонечко!.. (Намагаеться ii поцiлувати. Вона – ухиляеться). Ну, сонечко!.. (Вона вiдводить погляд убiк, зiтхае глибоко). Для тебе справдi це так важливо? (Вона – мовчить). Гаразд! Гаразд, сонечко! «Сонечко»(радiсно). Згоден? «Равлик»(трохи похнюплено, опустивши плечi). Згоден… «Сонечко». Не так! Не так, нiби робиш менi послугу! «Равлик». Пробач… Я зараз… (Мить – i геть по-iншому; так, немовби й сам цього хотiв i про це мрiяв). Сонечко, то ми йдемо сьогоднi на дискотеку? «Сонечко». Ах… Я й не знаю… «Равлик». Я тебе прошу. Я благаю! «Сонечко». Ах… Вiдмовити несила! «Равлик». Я на колiна стати ладен… «Сонечко». Ах, не треба!.. Я згодна! Згодна я! «Равлик». Ти згодна? Моему щастю меж немае! 2 («Всё могут короли» / А. Пугачова) Лiто. Початок липня. Вечiр. Танцювальний майданчик – «Клiтка» – у центральному мiському парку. Дискотека: гримить музика («АББА», «Бонi М», «Машина часу», Пугачова, Ротару, Антонов i т. п.), блимае свiтломузика, у напiвтемрявi дригаеться-пульсуе-верещить натовп… Бiля входу до «клiтки» стоiть гурт хлопцiв у спортивних костюмах, кросiвках, – це «пацани зi Схiдноi». У центрi (гурту i уваги) – «король Схiдноi» Матрос i «королевичi» Царик, Щур, Шпрот. Щур. Щось сумно сьогоднi. Царик. Хто перший сказав «сумно»? Шпрот. Щур. Царик. То, може, почнемо? Га, Щуре? Щур(граючи бiцепсами). Запросто! Хай тiльки Матрос вiдмашку дасть. Царик(до Матроса). То що? Влаштуем заворушку? Матрос. Ще встигнеться. Царик. Хлопцi знудьгувалися. Матрос(руба). Я сказав: встигнеться! Царик. Встигнеться – то встигнеться. Я ж тiльки спитав. Що, i спитати не можна? Шпрот(вказуючи рукою кудись вiддалiк). О! Мальованка замалювалася! Щур(потираючи долонi). Клас! Те, що треба! Зараз ми iх… Царик(збуджено). Розважимося! Шпрот(граючи бiцепсами). Ну нарештi! То що, Матросе, понеслися? Матрос. Стоять! Стоять, я сказав! Щур(здивовано). Щось я не вкурю? У нас, що, iз ними перемир’я? Матрос. А тобi i не треба вкурювати! І ви теж (до Царика i Шпрота) – не збивайте копита! Ждiть команди. Чи, може, на мое мiсце мiтите? (Щур, Царик, Шпрот заперечливо розмахують руками, трясуть-хитають головами: «Та нi! Нi!..») Отож! Ідiть он краще потанцюйте. Може, заодно шалав якихось пiдчепите, щоб розважитися потiм… Шпрот. Я профiльтрував уже. Нiчого путнього! Щур. А путнi тобi нащо? Женитися приспiчило? Царик. Тобi, Шпроте, якщо женитися – то тiльки на чувi iз двома дiтьми. Щоб вiд армii косанути. Шпрот. Сам женися! А я вже якось переб’юся… Матрос. А давай нирки тобi вiдiб’емо. В натурi, стопроцентна гарантiя! Правда, все життя на аптеку вкалувать будеш, зате не забриють нiзащо, навiть якщо предки на колiнах будуть повзати перед военкомом… Шпрот. Що да, то да… Батi пофiг, та вiн i дома майже не бувае… Царик. Сказав той, хто бувае! Шпрот. Ну да… У цьому планi ми з батею оба-цвай… А матура моя спить i бачить, коли мене загребуть… Щур. Знайома пiсенька. «Може, там iз тебе людину зроблять!» Так? Моi те саме спiвають… Царик. А моi в iнститут мене зiбралися пхати… Щур. А ти що? Царик. А що я? Тодi армiя менi точно не свiтить… Шпрот. І який це iнститут тебе вiзьме? У тебе ж трiйка на двiйцi одиницею поганяе! Царик(хизуючись). Застарiла iнформацiя. Матрос. Щось я не врубився? Ану, колися! Царик. А що колотися? У моеi тiтки хтось у обкомi е. Туз якийсь. Я й не знаю, хто, та менi й не кажуть… Матрос. Родак якийсь? Чи так (робить брутальний жест, що означае «статевi зносини»)? Царик. Не родич – це точно. Бо тодi i батьковi був би… Тiтка ж батьковi сестра… Щур. Тодi тiльки!.. (Той же брутальний жест). Матрос. Логiчно! І що? Царик. Тепер у мене в атестатi все тiльки «добре» i «вiдмiнно». Щур. Гониш! Шпрот. Точно! Гонить! У цей момент до Матроса пiдходить парубiйко (явно: мiлiцейська чи гебешна «шестьорка»). Матрос вiдходить iз ним у сторону. «Шестьорка». Капiтан передав: усе готово. Можна починати. Матрос. Гаразд. Щось ще передавав? «Шестьорка». Нi, нiчого. «Шестьорка» зникае. Матрос повертаеться до пацанiв. Шпрот. Це хто був? Матрос. Та так, пацан… Шпрот. Бачу, що не коза… Матрос. Сказав, що мальованськi за аркою кучкуються. Десь до пiвсотнi. Щур. Малувато щось. Матрос. Пропонуеш ждати, коли бiльше збереться? Щур. Та нiчого я… Матрос(не дослухавши Щура, кидае котромусь iз поближчих пацанiв). При у будку, хай помiняють музику. Щур(тому ж пацану). Нашу хай ставить! Врубився? «Бонi М»! Пацан зриваеться iз мiсця i мчить крiзь натовп у «клiтку». За якусь мить iз гучномовцiв починае лунати пiсня групи «Boney M» – «Rasputin». Тiльки-но прозвучали першi акорди, «пацанва зi Схiдноi» починае звiдусiль збiгатися-збиратися-«кучкуватися» навколо Матроса, розмахуючи руками, битами, цепами та вигукуючи урiзнобiй: «Погнали!», «Понеслося!», «Бий Мальованку!» Матрос викидае руку вперед, указуючи «напрям атаки». Звiдти, куди вiн вказував, у цей момент вибiгають «мальованськi». Пiд акомпанемент приспiву починаеться жорстоке «мiсиво»… Хтось падае i його топчуть ногами; хтось хапаеться за окривавлену голову i дико верещить; хтось вiдповзае убiк… Над «полем битви» розноситься гучне: «Мiнти!!! Мiнти!!!» Бiйка умить припиняеться. Здатнi самостiйно пересуватися «бiйцi» (Матрос, Шпрот, Щур i Царик – у тiм числi) розбiгаються хто куди, рятуючись втечею. На «полi битви» залишаються пораненi i покалiченi… З’являються мiлiцiонери. Оточують залишки учасникiв «мiсива». Грубо i брутально заламуючи «бiйцям» руки, копаючи iх ногами, штовхаючи, б’ючи по нирках, «доблеснi стражi порядку» пiд завершальнi акорди пiснi виводять-тягнуть-волочать «бiйцiв» за лаштунки… 3 («No, there is none like you» / «Scorpions») Пiзнiй вечiр (власне, нiч). Парк. Алейка обiч «Клiтки». Лавочка пiд крислатим кленом. На стовпi трохи оддалiк блимае – нiби свiтломузика – неоновий лiхтар. На лавочцi – трое дiвчат: Алька, Жанка, Ленка (Воркута). П’ють вино «Алiготе» – iз пляшки, по черзi: зробивши ковток, передають пляшку iз рук в руки. Закушують шоколадом (розгорнута обгортка iз гiркою плиточок – на лавочцi). Алька(спiвае): За окном барабанит дождь, В серой комнате серая тень. И крадется серая ложь В этот серый осенний день. Ты сегодня домой не пойдёшь, Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!» — Потому, что на улице дождь, А у нас еще ночь и стихи… Воркута. Алько! А коли тебе перший раз, тобi скiльки було? Алька. Тринадцять… Воркута(до Жанки). Бреше? Жанка. Бреше, мабуть. Воркута. А без понтiв? Скiльки? Алька. Тринадцять! Воркута. Що, справдi тринадцять? Алька. А то! Воркута(до Жанки). А тобi? Жанка. П’ятнадцять… Здаеться… (Згадуе, подумки рахуе). Ну да! П’ятнадцять. Воркута. О, то я мiж вами стара дева! Жанка. В смислi? Воркута. А менi вже шiстнадцять було… Якраз на днi народження i… Жанка. Напоiли – i?.. Алька. Напоiла – i!.. Вона напоiла… Сiчеш? Жанка. А! Любов? Да? Воркута. Ага. Любов. Велика i красива… Алька. А толку? Воркута. Толку мало… Я ж за ним, падло, пiвроку ушивалася. Думала: дам – i все, мiй буде… На день народження покликала у лiс, на шашлики… Тиждень предкiв на пецики крутила… А вiн!.. «Нiчого, – каже, падла, – не пам’ятаю, а значить, нiчого й не було!» Гуд бай, аривiдерчi, «вон пашла»!.. Жанка. А ти? Алька. Вона й пiшла. По повнiй програмi i на всю котушку! П’ятирiчку за два роки, ударниця туда! Воркута. Нiчого… Пару раз потiм пiдвалював: вiдика кликав подивитися, ну i те-се… Але я його вiдшила. Із принципу… Алька. Принципова! Жанка. І правильно! Воркута(роздратовано). Сама знаю, що правильно, що неправильно! Без тебе! Жанка. Ти чого? Я ж… Алька. Ну, хватить вам! Завелися!.. (Спiвае, Воркута iз Жанкою пiдхоплюють): А когда ты стихи прочтёшь, Будет всё как старинный роман, И ты тихо скажешь: «Пусти!» — Опрокинутая на диван. Будут губы алы и нежны, Будут руки искать и ласкать. Равнодушно отметят часы Первый день твоей женской судьбы… Жанка. Ну що, гайда по хазах? Засидiлися ми… (До Воркути). Глянь-но, котра вже на твоему «писку моди»? Воркута(подивившись на годинник – невеличке «сердечко», iз кришечкою, на довгому ланцюжку через шию). Ого! Половина першоi! І справдi, пора! Пiшли, Алько. Алька. Ви йдiть. Воркута. А ти. Алька. А куди менi йти? Додому краще не потикатися. Мати уб’е… Воркута. Так вже й уб’е? Алька. Як не вб’е, то все одно не пустить у хату… Так що менi що тут, що на сходах у пiд’iздi до ранку куняти – все одно. Тут навiть краще. Воркута. Не дурiй! Пiшли. Пустить, куди вона дiнеться?! Алька. Не пустить. Сказала: щоб у десять була вдома, – i хана: рiвно в десять дверi на замок, ключ пiд подушку. І хоч ти що!.. Жанка. Так батько, може, впустить? У тебе ж батько е? Алька. І батько е, i сестра молодша. Тiльки вони матiр бояться, як вогню… Це ранiше батя мене захищав, поки не запив по-чорному. А тепер – фiгушки заступиться! Боiться, що матiр в ЛТП його здасть… Воркута. Ну, гаразд. Пiшли до мене. Може, проканае якось тихенько пробратися у спальню… А нi, то викину iз вiкна якийсь куртяк, у нашiм дворi на дитячiй площадцi перекантуешся до ранку. Там е хатка на курячих нiжках. Нормально, я вже там ночувала, коли iз предками посварилася i з дому пiшла. Класно було! Залiзла, лежу, у вiконце зиру. До дванадцяти батько пiд пiд’iздом курив одна за одною, ждав, що вернуся. А пiзнiше вже й матiр вискочила. І давай мене шукати. Батько в один бiк бiжить, мати – в другий… Потiм збiжаться, заскочать у квартиру – а мене нема! Знов бiжать… Так до ранку i бiгали… Я дивилась, дивилась, та й заснула… А вранцi прихожу – прикиньте! – предки як шовковi: обнiмають, плачуть, цiлують, мало не в ноги падають… Отак-от!.. То що, Алько, до мене? Алька(знизуе плечима). А що робити?.. Пiшли… 4 («Здравствуй, мальчик Бананан» / ВІА «Весёлые ребята») Мiлiцейський вiддiлок. На задньому планi – клiтка-«мавп’ятник», «запакована пiд зав’язку» затриманими за бiйку у парку. Стережуть iх, стоячи по цей бiк клiтки, кiлька сержантiв-мiлiцiонерiв. Заходить Капiтан. Заклавши руки за спину, пiдходить до «мавп’ятника». Капiтан(до сержантiв). Втихомирили? Не бунтують бiльше? Котрийсь iз сержантiв. І менше теж. Ми iм тут популярно пояснили… Капiтан. Не перестаралися? Котрийсь iз сержантiв(регоче). Розтин покаже! Капiтан. Тiпун тобi на язик!.. (Погрожуе кулаком). Дивись менi! Жартiвник хренов!.. Котрийсь iнший iз сержантiв. Я! Капiтан. Що ти? Котрийсь iнший iз сержантiв. Сержант Хренов! Капiтан. Що, справдi? Котрийсь iз сержантiв. Справдi, товаришу капiтане! Капiтан(смiеться). От умора! Із новеньких? Хренов. Так точно! Капiтан. Ну гаразд. Із тобою, Хренов, пiзнiше познайомимося. Сподiваюсь, ти не сволоч i не цирозник… (Пiдходить ближче до «мавп’ятника»). Ну, дауни, що цього разу не подiлили? Що за привiд був для такого буйного свята? Ну-у?! Мовчите? Корчите iз себе партизанiв на допитi у гестапо? Ну-ну… Мушу вас розчарувати. Якщо я покличу ефрейтора Диню, гестапо вiдпочиватиме! Вiрите?.. Вiрите! І правильно. Це якраз той випадок, що краще повiрити на слово i не нариватися на зайвi неприемностi. Неприемностей вам i без Динi вистачить. Зрозумiли, дауни? Не чую! Вiдповiдаемо дружнiм хором, за чарiвним помахом моеi руки. Чiтко i голосно: «Так точно!» Ну ж бо!.. Капiтан змахуе рукою. У вiдповiдь iз клiтки – один чи два кволi вигуки: «Так точно…» Нариваетеся, дауни! Нариваетеся… Я вас по-доброму попереджав. Отже… Котрийсь iз сержантiв. Провести виховну роботу? Капiтан. Зачекай… (У клiтку). Дядек е? (Із натовпу у «мавп’ятнику» протискуеться до решiтки чорнявий, високий i стрункий парубок). Іди-но ближче!.. О, то це ти? Ну, як тобi мiй фокус iз фуражкою? Класний фокус, правда? (Капiтан задоволено смiеться, затим обертаеться до сержантiв). Я його примiтив ще ранiше, до бiйки. От сподобався вiн чогось менi. А потiм, як свято закiнчилося, дивлюся: еге, робить ноги моя симпатiя! Я фуражку – хвать iз голови, заховав за спину i за ним. Мiж кущами, мiж деревами, перебiжками. Вечiр же, вiзьми розгледь у темнотi мiнта без фуражки. Отак я його i зацапав. Далекувато, правда, аж на Лазо, бiля новоi обкомiвськоi дев’ятиповерхiвки. (Наказуе сержантам). Цього випускайте. Великi люди за нього просять! Сам Боца приiхав… Хренов, ти знаеш, хто такий Боца? (Хренов заперечливо хитае головою). Ну нiчого, я тебе потiм у курс введу. Не за так, звичайно. За окрему плату. (Капiтан вказуе кивком голови на Дядека). Виявляеться, це ще то-о-ой гусь! Молода надiя житомирського футболу! Запам’ятайте його обличчя, шановнi! Може, Блохiним стане. Запам’ятали? Ну, то виводьте, виводьте! (Сержанти вiдчиняють решiтку, випускають парубка. Капiтан зневажливо махае рукою, показуючи на вихiд). Брись, поки не передумав! Брись, сказав! І Боцi передай: хай не забуде, що за ним боржок. (Капiтан обертаеться до пацанiв у «мавп’ятнику»). То що, дауни? Кликати Диню? Пацани похмуро опускають голови, переминаються, ховаються один за одного, – але мовчать… Котрийсь iз сержантiв. Може, вони усi тут нiмi? Котрийсь iнший iз сержантiв. Товаришу капiтане! Ви тiльки дайте команду, ми iх швидко навчимо… Капiтан. Встигнете. До ранку у вас часу – три мiшки i дiжка… Ви ось що… Виймайте iх по одному, починайте оформляти по формi. Хай завтра везуть iх до суду. Кому – штраф, кому – мiтлу у руки. Ми свое дiло зробили… Я пiшов до себе. (Йде до виходу. Зупиняеться. Пiдкликае жестом сержантiв до себе). Ви ось що. Матросових пацанiв перепишите i тихенько вiдпустите. Списочок менi принесете. Хренов. Що, усiх вiдпустити? Капiтан(дивиться на нього зi здивуванням). Якого хрена, Хренов? Ти медкомiсiю давно проходив? Хренов. Недавно. Капiтан. І слух перевiряли? Хренов. Так точно. Перевiряли. Капiтан. І як? Хренов. У нормi. Капiтан. І психiатра проходив? Хренов. Так точно. Проходив. Капiтан. І що? Здоровий? Хренов(винувато, виправдовуючись). Звиняйте, товаришу капiтан!.. Я усе зрозумiв… Усе зрозумiв… Капiтан. Молодець! (Плескае сержанта по плечу. Затим несподiвано вiдривае погона. Сержант враз блiднiе i розгублено видовжуе обличчя. Капiтан кладе вiдiрваного погона собi до кишенi). Ось так! Що це значить? Здогадуешся, сержанте? Хренов(вiд хвилювання заледве промовляе слова). Я… що… мене… що… звiльнено? (Розпачливо). За що, товаришу капiтане? Капiтан. Заспокойся, Хренов! Це значить… (Обводить поглядом мiлiцiонерiв). Запам’ятовуйте! Це значить, що мальованськi хулiгани билися мiж собою, – це раз. Запам’ятали? (Сержанти дружньо кивають головами). Друге. Пiд час затримання учасникiв бiйки котрийсь iз цих даунiв (кивае у бiк «мавп’ятника»), якийсь мальованський пришибейко, чинячи злiсний опiр законним вимогам працiвникiв мiлiцii, зiрвав iз сержанта Хренова погона. Зрозумiло? (Хренов здивовано мовчить, двое iнших сержантiв синхронно кивають головами). Вандала, який посягнув на святая святих, встановите самi. Менi все одно, яке у нього буде прiзвище… (До Хренова). Хренов, якого хрена? Ну що ти дивишся на мене, як Шарапов на Жеглова? Га?.. Запам’ятай, Хренов: або тупо робиш, що я наказую, або – нахрен з пляжу! Ферштейн?.. (Хренов мовчки кивае, капiтан задоволено усмiхаеться). Ну все, я пiшов. Без крайньоi потреби не турбувати! «Не кидати, не кантувати, у випадку пожежi виносити першим». Зрозумiло? (Сержанти весело кивають). Дерзайте, орли! 5 («Остановите музыку» / Т. М’ягi) Арка мiського парку. О пiв на першуночi. На неосвiтленiй алеi, що веде вiд танцмайданчика («Клiтки») до арки, з’являються три силуети. Силуети, наближаючись, спiвають голосами Альки, Воркути i Жанки: Ты сегодня домой не пойдёшь, Позвонишь маме, скажешь: «Не жди!» — Потому, что… Із тiнi арки виходять Царик, Щур i Шпрот. Щур. «Гоп-стоп, мы подошли из-за угла»! Шпрот. Опочки, ципочки! Царик. Салют, красапети! Силуети сахаються i застигають на мiсцi. Навiть не бачачи iхнiх облич, можна безпомильно визначити, що вони, м’яко кажучи, не у захватi вiд цiеi здибанки. Воркута (пошепки). Доспiвалися, блiн!.. Алька (так само, пошепки). Доспiвалися… Шпрот. Ей! Шалави! Подьте сюда! Щур. Та не бiйтеся! Ми не кусаемося! Шпрот. Ми тiльки!.. (Вульгарний жест на позначення статевих зносин). Опочки! Воркута. Шпроте? Ти? Шпрот. Опочки! Воркута? (До Царика i Щура). Ну все, пацани! Точно – будуть опочки! (До силуетiв, манячи пальцем). Ну, що ж ви стоiте? Подьте сюда, ципочки! Цип-цип-цип! Щур. Щось менi здаеться, що вони нашiй зустрiчi не радi. Га, подруги? Чи я помиляюся? А не хотiлося б! «Подруги» безпорадно зiтхають i поволi пiдходять. Шпрот, Щур, Царик обступають iх колом, iз якого просто так не вирватися. Та, власне, нi у кого iз «подруг» думок про втечу навiть i не виникае. Царик. Слухнянi ципочки! Це добре. Шпрот(упiзнавши Альку). Ба! І Сальмонела тут! Яка приемна несподiванка! Давно не бачились. Привiт! (Несподiвано б’е Альку у живiт. Алька згинаеться, падае на колiна, корчиться вiд болю). Воркута. Шпроте! Нащо? Шпрот. Вона знае! (Бере Альку за волосся, задирае голову, шипить iй у обличчя). Знаеш, правда ж? Царик. Шпроте, охолонь! Не лякай дiвчаток! Щур. А й справдi, Шпроте! Чого ти накинувся на неi? Шпрот. Буде знати, як крутить менi динамо… Я ж попереджав! (До Альки). Попереджав? Алька(помалу оговтуючись). Я… не… не хотiла… Я не могла… Шпрот. А зараз можеш? Алька мовчить. Шпрот замахуеться вдарити ii, але його руку перехоплюе Воркута. Воркута. Про що базар, Шпроте? Може. Зараз може! Алька (до Воркути). А ти за мене не розписуйся… Шпрот. Ого, як ми заспiвали! Воркута, ти ж у нас дiвчинка кмiтливенька, розумна. Розтолкуй цiй дурi, що… Ну, ти ж знаеш… Воркута. Вона теж не дура… Щур. Як не дура, то чого випендрюеться? Шпрот. Во-во! Час пiзнiй. Так що давайте, ципочки, без випендросiв. Жаг-жаг i по хатах! Царик. Не вийде! Щур. Не догнав? Царик. Що ти не догнав? Матрос казав йому доставити. Забув? Щур. Не забув. А кого iз них? Царик. Ведемо до нього, хай сам вибирае. А то приведеш, а йому не сподобаеться. Вiн же у нас цей… Шпрот. Гурман… Щур. То чо стоiмо? Пiшли, красотки! Шпрот. І без фокусiв! Воркута(«пiдкотивши» до Царика). Царику! Нащо кудись iти? А давайте тут. Побистрячку – й розбiглися. Царик. Ти кудись спiшиш? Воркута. Додому треба. Царик. Що, мамка сваритись буде? Воркута(цвиркаючи крiзь зуби). Пофiк мамка! У мене зранку комсомольськi збори в бурсi. Погладитись, причесатися ще треба… Царик. Що ти гониш? Якi збори? Воркута. Я ж кажу: комсомольськi. Нi, серйозно! Царик. Прогуляеш… Воркута. Не вийде! Скандал буде… Царик. Який скандал? Ти що, одна там комсомолка? Що, без тебе не обiйдеться?! Воркута. Одна, не одна… Грамоту менi вручати будуть. Із обкома секретар. Щур. Во дае! Обрегочешся! Царик. Яку грамоту? Що ти менi мiзки париш? Воркута. Яку-яку! За активну громадянську позицiю. Ось яку! Шпрот. За яку-яку таку позицiю? Воркута. Та вже е за яку… За активну! Щур. Во дае! (Регоче). Це ти хмирю з обкома давать будеш? Активно так! Воркута. Це вже як вийде. Але спочатку вiн менi давати буде. Грамоту. А там… Скаже дать – дам, куди дiнуся? Начальство!.. Шпрот(до «пацанiв»). Слухай, Царику! Щуре! А може й справдi?.. Матрос вже дрихне. Стопудово!.. Може й справдi? Воркута дiло каже… Поки доберемося до Матроса, вже й ранок… Га? Царик(мнеться). Ну… Не знаю… Щур. В принципi… (Починають блищати очi). Тiльки домовляемося: Матросу – нi-нi… Царик(зважившись). Значить, так… Менi Воркута! Щур. Шпроте, ти Сальмонелу? Шпрот. Ясна рiч. Треба ж за динамо наказать! Щур. Ну, у мене вибiр невеликий! (Хапае Жанку за руку, тягне до себе). Пiшли, красапета, лавочку вибирати! Пiшли-пiшли… (Жанка опираеться). Пiшли, кажу! Не наривайся! (Замахуеться бити). Не наривайся, кажу! Жанка. Ну-ну… Давай! Щур. Що то я не врубаюсь? Що, бунт? Жанка. А менi не можна… Щур. Що-що? Що значить: тобi не можна? Шпрот. Та що ти ii слухаеш? Дай по харi – i тягни! Жанка. Дай! Дай по харi! (Щур заламуе Жанцi руку. Жанка скрикуе). Тiльки я на пiдписцi у Хими! Щур. Що-о-о? Шпрот. Бреше! Царик. Стоп! (До Жанки). Чим докажеш? Жанка(визивно). Мое дiло – попередити. Ви ж закон знаете… Я що, кончена – пiдпискою Хими дуркувати? Царик. І коли це вiн за тебе пiдписався? Вперше чую… Жанка. Позавчора. Щур. Гонить! Нутром чую… Царик. Помовч… (До Жанки). Ну дивись!.. Якщо збрехала, сама знаеш! Жанка. Знаю… Царик. Усiею пацанвою кликувати будемо! Жанка(Щуру). Вiдпусти! (Щур вiдпускае). То я пiшла? (Альцi iз Воркутою, махаючи ручкою). Па-па, дiвчатка! Гарного вам вiдпочинку! Жанка, гордо задерши голову, iде i зникае пiд аркою. Алька i Воркута iз заздрiстю i водночас iз ненавистю дивляться iй услiд. Щур(по недовгiй паузi). Не повезло вам, красапети! Чи, може, у вас пiдписка теж? Алька i Воркута iз понурою приреченiстю опускають голови. Шпрот. Ну, раз нема пiдписки – вiдпрацюете за себе i за подружечку свою! Царик. Негарно вона вчинила. Не по дружбi! Воркута. Та пiшла вона!.. Царик. Вона пiшла, а ви лишились! Ну, що тут вдiеш? Така вже доля ваша… Розчехляйтеся! 6 («Money, Money, Money» / «АBBА») Мiлiцейський вiддiлок. Кабiнет капiтана. На стiнi – портрет «залiзного Фелiкса» (Дзержинського). Капiтан сидить за столом. Заходить Матрос. Капiтан мовчки висовуе шухлядку стола, Матрос мовчки опускае у шухлядку загорнутий у газету пакунок. Матрос. Як домовлялися… Капiтан. Перерахую. Потiм. Не сумнiвайся. Матрос. Можна не рахувати. Все чотко! Менi iз вами в такi iгри грати не резон. Капiтан. Знаю. Просто процес люблю. Дуже, знаеш, ефект оздоровчий. Знiмае втому i пiднiмае настрiй. У тебе, що, хiба не так? Матрос. Якось не… Капiтан(не вислухавши Матроса, засовуе шухляду). Слухай, Матросе, все збираюся тебе спитати: а чого ти безкозирку не носиш? Чи хоча б тiльняшку? (Наспiвуе). «Тельняшка полосатая В мелкую полосочку. Ах, жизнь моя поддатая, Да под селедочку, под водочку!» Тобi, Матросе, звикати треба. Доганяеш, про що я? Пiдведуть тебе твоi пришибеi пiд монастир. Та якби ж пiд монастир! Монастир – то ще фiгня. Особливо якщо жiночий. У жiночий монастир я би й сам iз задоволенням… Тут перспектива для тебе iнша нарисуватись може. Нерадiсна така перспективка: «Небо в клiтинку, кенти у смужечку…» Доганяеш? Десь так на п’ятачок. Це якщо ще пофартить! Матрос. Не догнав? Чого це раптом? Капiтан. Життя, Матросе, така штука… Ненадiйна, одне слово, штука. Отак живеш, все на мазi, усе чудово, – i бац! (Наспiвуе). «Ваше благородие, госпожа удача, для кого вы добрая, а кому – иначе…» (Обiрвавши спiв). Фортуна, як i жiнка, мае здатнiсть повертатися… культурно кажучи – спиною. Рiзниця тiльки в тому, що коли… кхе-кхе… спиною до тебе повертаеться жiнка – це одне. Зазвичай – захоплююче видовище! А коли фортуна – то вже iнше… То гаплик! «Нiчого доброго не жди, залiзь у погрiб i… (самими лишень губами: «…перди!»)… Культурно кажучи: пускай гази… Га, Матросе? Що ти на це скажеш? Матрос(нервуючись). Ви… тее… Капiтан. Та не тремти! Це я так, для галочки у звiтi про проведену профiлактичну роботу… (Помовчавши). Про роботу, мiж iншим. Там у вас пiд боком, кажуть, якiсь панки завелися. Матрос. Якi ще панки? Капiтан. От ти й розберися. Менi дiльничний доповiдав, що вже кiлькох iз вибритими скронями бачив. Знаеш, що це значить? Матрос. Ви про що? Капiтан. Я – про вибритi скронi. Матрос. Ну, просто приколюються пацани… Капiтан. Приколюються? Та нi, Матросе, не просто приколюються. Це вони пiд фашистiв косять. Матрос. Та що ви!.. Знаю я iх. Гордей, Баритон, Плюха… Якi фашисти? Пацани як пацани… Капiтан. Матросе, ти що, самий вумний?.. Матрос. Та нi… Я ж… А що? Що треба? Капiтан. Оце вже молодець! Повиховуйте iх трохи, щоб не псували менi картинку у районi своiм виглядом. Зрозумiв? Матрос. Зробимо… Капiтан. Ну от i добренько. Тiльки не перестарайтеся. Поганяйте трохи, але без калiцтва. Матрос. Само собою… Капiтан. І ще… (Через паузу). Аптекаря ти, сподiваюсь, знаеш? Матрос. Так собi. Привiт-привiт. Капiтан. А де знайти його, у курсi? Матрос. Можу пробити… Капiтан. Ну, чого зайвi хвилi пiднiмати? Я тобi й так скажу. Бiля «Спартака», у кафешцi на Котовського його точка. Матрос. Ну так, бачив його кiлька разiв у тому районi. Капiтан. Сходи, попий чайку iз ним. Матрос. Просто попити чайку? Капiтан. Можете i чогось iншого. Ви ж люди дорослi. Солiднi, можна сказати, люди. Авторитетнi. Матрос. Ну, схожу. Що, менi важко?.. Капiтан. Сходи, сходи. Проблемка у нього виникла. Треба пiдсобити. Матрос. Що за проблемка? У загальних рисах… Капiтан. Знаеш, чим Аптекар промишляе? Матрос. Хто не знае? Димедрольчик, циклодольчик… «Колеса»! Капiтан. Розбазiкався… Я за язика тебе тягну? Кивни, що знаеш, i мовчи тихесенько… Матрос. Та що ви, iй-богу! Це ж мiж нами, як свiй свому… Капiтан(iмiтуючи Жеглова-Висоцького iз «Мiсця зустрiчi змiнити не можна»). Ти здурiв! Із яких це пiр капiтан для вас своiм став? Я вас, гадiв, душив i душити буду! (Матрос смикаеться i «пiтнiе». Капiтан задоволено усмiхаеться). Жартую, Матросе! А ти, що, очканув? Якийсь ти, Матросе, дьорганий став… Що, нерви здають? Нерви, дорогуша, треба берегти… Матрос (ображено). Із вашими фокусами побережеш… Капiтан. Ну, досить, досить… Хвать, сказав! (Трохи помовчавши). Ближче до тiла… Тобто – дiла… Так от, якiсь там фраери iз Польовоi надумали розвести Аптекаря на бабло. Сам розумiеш, негарно це, не по-людськи… То як, Матросе? Берешся вiдновити справедливiсть? Матрос. У нас iз Польовою зараз мир. Вирiшу без проблем. Капiтан. А оце вже, мабуть, фiгушки. Без проблем навряд чи вийде. Фраери тi пiд Льопою ходять. Матрос. То й що? Перетру iз Льопою. Вирiшимо! Капiтан. Уже перетирали люди. Зарвався Льопа. Я так думаю, що це вiн сам i надумав киданути Аптекаря, а фраери – то тiльки так, вiдмазка… Там такi шавки, що самi не ризикнули б. Матрос. Може, безбашенi? Бо на Льопу несхоже. Я ж його знаю… Капiтан. Пеци там солiднi зависли. Зрозумiв? Я так думаю, що Льопа товар штовхнув, а як пеци полiчив – його i заштормило… Матрос. Та ну… Капiтан. А ти знаеш, що Льопа на «тридцять першу» «Волжану» пересiв? Матрос. Що, в натурi? Капiтан. В натурi, Матросе, в натурi! Чорна така «Волжана», iз прибамбацами, брязкальцями всякими. Розсiкае i хвалиться: «У мене тепер тачка, як у Кавуна!» Придурошне… Звiдки пеци, як ти думаеш? Матрос. Я, що, ОБХСС? Та й нащо менi знати? Самi ж кажете: менше знаеш – краще спиш. Капiтан. Це правильно. Ти вже й так багато зайвого дiзнався. Дивись, не базiкай де попало. А ще краще… Матрос. Уже забув! Капiтан. Це добре. Тiльки про Аптекаря не забудь. Зустрiнься, переговори. Перетри iз Льопою. Може, напоумиш по-доброму вирiшити. А упреться – маякнеш менi. Подумаемо разом, як i що… (Дзвонить телефон. Капiтан невдоволено зиркае на апарат. Телефон дзвонить знову. І знову. Врештi капiтан знiмае iз важелькiв трубку, поволi пiдносить ii до вуха). Слухаю. Капi… (Аж випростуеться весь. Махае рукою до Матроса, мовляв: «Щезни! Давай, давай! Прутко!» Матрос «випаровуеться»…) Так точно, товаришу полковнику! (Капiтан збивае долонею iз чола невидимий пiт). Без ексцесiв, товаришу полковнику!.. (Обличчя капiтана буряковiе). Брехня це, товаришу полковнику! Нiчого такого не… Та хто завгодно пiдтвердить!.. Та нiхто того футболiста i пальцем не зачепив… Я сам його затримував… Ви ж мене… Так точно! Зрозумiв, товаришу полковнику… У мiськком партii викликають?.. Негайно?.. А до кого там?.. Це хтось новий?.. А, новий секретар… Нi, не знав… Прiзвище його… Знайоме прiзвище… А, ну так, ну так… Не з наших краiв?.. А прiзвище його менi все одно знайоме… Так точно, товаришу полковнику, лопух!.. Ну так, ну так, пiв краiни з таким прiзвищем… Уже бiжу!.. Лечу стрiлою, товаришу полковнику!.. (Капiтан кидае трубку, хапае iз тумбочки фуражку i стрiмголов мчить iз кабiнету… Перед дверима несподiвано зупиняеться, обертаеться, дивиться на телефон. Крутить вказiвним пальцем бiля скронi). Сам ти, полковнику, лопух! Теж менi (кривляеться) прiзвище для пiв краiни!.. Це ж яку краiну мав вiн на увазi? (Махае рукою, надягае на голову фуражку, обсмикуе кiтеля i без особливого поспiху залишае кабiнет). 7 («Что-то было» / Я. Йоала) Вiн i вона («Равлик» i «Сонечко»). Дiя може вiдбуватися де-завгодно. У дворi, у парку, на даху багатоповерхiвки, у когось iз них вдома… Утiм, «у когось вдома» – рiч не надто бажана для повiльного розгортання сюжету. Самi розумiете: двое закоханих – i однi у квартирi… Ризиковано трохи! Тож нехай це знову буде парк. «Равлик». Сходили на дискотеку! Дуже культурний вийшов вiдпочинок… Тобi не здаеться? «Сонечко». Ах, облиш!.. Це ти про бiйку? Подумаеш! Нам яке до того дiло?.. (Миттю переводить розмову на iнше). Я розумiю, що ти не любитель танцювати, але це не означае… «Равлик». Це я не любитель? Та я, аби ти знала, аж цiлих пiвроку займався танцями! «Сонечко». Ой, лусну зi смiху!.. Що, справдi? «Равлик». Справдi. «Сонечко». Ой, лусну!.. І коли це було? «Равлик». У третьому класi. «Сонечко». Ти ще скажи, що то були бальнi танцi. «Равлик». Нi. То була хореографiчна студiя. «Сонечко». Чула про таку? «Сонечко»(без запинки, аж надто поспiхом; очевидно, намагаючись не подати виду, що чуе вперше). Авжеж! (Миттевий здогад). Слухай, та ти, мабуть, тому й мене сонечком називаеш? «Равлик». Ну, це вже було б занадто… Тебе я називаю сонечком тому, що… Тому що ти – сонечко для мене! Яскраве, лагiдне i тепле, бажане, кохане сонечко! «Сонечко». Та ради бога!.. Ще трохи – i я вiд розчулення зомлiю… «Равлик». Я пiдхоплю тебе на руки i поцiлунком… (Запинаеться, пiдбираючи потрiбнi слова). «Сонечко». Ну ж бо! Ну ж бо! Що ти – поцiлунком? «Равлик». І поцiлунком… (Нiяковiло стенае плечима). «Сонечко». Не переймайся, я зрозумiла й так… А що iз «Сонечком»? Це я про студiю, а не про себе. Невже забракували? «Равлик». А от i нi! Не вгадала. Гузун, це керiвник, мене навiть хвалив. «Сонечко». Серйозно? То чого ж покинув? «Равлик». Не кидав. Ходив, поки батько не дiзнався. Такий мамi рознос влаштував… «Сонечко». Та ну! А чого? «Равлик». Бо вiн вважае, що танцi – не для хлопцiв. Ти кого, репетував до мами, хочеш виростити? А менi: забудь про танцi, це не для чоловiкiв! «Сонечко». То чого ж вiн тебе не записав на бокс? Чи самбо? «Равлик». Записував… Замалим не силомiць потягнув у секцiю боксу. «Сонечко». І що? «Равлик». Прийшли в спортзал, i поки батько розмовляв iз тренером, мене потягнуло «крутанутися» на турнiку… Упав, зламав ногу i вивихнув плече… Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/vasil-vrublevskiy/kl-tka-abo-diskoteka-80-h/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.