Вовчиця

Вовчиця Олександр Маяков Пiвнiч, лiс, снiг i любов. Як змiниться життя молодого лiсника пiсля зустрiчi з вовчицею? Чи зможе вiн повернутися до своеi хорти? Вовчиця Олександр Маяков © Олександр Маяков, 2016 © Олександр Маяков, перевод, 2016 Редактор Інна Нюсьман Редактор Надiя Леоничева ISBN 978-5-4483-3511-2 Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero Пiвнiч Норвегii, мiсце, де коротке лiто i довга зима. Зима, яка вкутуе вiковi ялини бiлоснiжною ковдрою. Рай для романтика, дикого звiра i… покидька. Інгвар не вiдносився нi до перших, нi до других, нi, тим бiльше, до третiх. Вiн був вiдставним солдатом, що вирiшив влаштуватися на просторах пiвночi. У своi двадцять дев'ять рокiв, Інгвар завершив кар'еру вiйськового. Вiн не мiг похвалитися бойовими нагородами або пораненнями. І це не тому, що вiн боягуз чи поганий солдат, а тому, що Норвегiя мирна краiна. Поступивши в двадцять рокiв на службу добровольцем, Інгвар дослужився до капрала i пiшов у запас. Звичайно, служба в лавах рейнджерiв обiцяла хорошу кар'еру, але Інгвар не був кар'еристом. Вiн просто шукав свое мiсце в цьому життi. І мiсце в строю, та з автоматом його, чомусь, не влаштовувало. Інгрiд, мати Інгвара, бачила його в якостi юриста. Тiльки сам Інгвар себе там нiяк не бачив. Нi, йому подобалися костюми, випрасуванi сорочки, краватки, але вiн знайшов це i в армii. Навiть бiльше, мундир був йому привабливiше, нiж фiрмовий костюм. Можливо, це i було причиною, по якiй вiн в одну мить зiрвався i пiшов служити. Так само раптово зiрвався i подав рапорт на звiльнення. І ось уже майже рiк, як вiн працюе лiсником у цьому пiвнiчному краю. Дерев'яний будинок i безкраi лiси, його володiння. Робота не курна, тиха. Стежити, щоб браконьери не вiдстрiлювали звiра, а звiр не ласував мисливцями. Останне, до речi, зустрiчаеться частiше. Так як отримати лiцензiю на полювання особливих труднощiв не варто, та й зброю купити не проблема, а ось навчитися нею користуватися – iнша справа. Інгвару вже доводилося мати з такими справу. Приiхали якось панове не бiднi на полювання. Показали лiцензiю, узгодили маршрут i вирушили в лiс. Інгвар пропонував iм супровiд, але отримав делiкатну вiдмову. Мовляв, самi не маленькi, впораемося. Не минуло й двох годин, як горе мисливцi прибiгли назад, розгубивши по дорозi i зброю, i припаси. У жаху вони яскраво описували величезного вовка з червоними очима i людським поглядом. Інгвар, звичайно, не повiрив у цi страшилки. Але, як лiсник, зобов'язаний був перевiрити. Вiн пройшов за маршрутом «мисливцiв» i не знайшовши нiчого, крiм звичайних вовчих слiдiв, повернувся назад. Звичайно, зустрiч навiть iз звичайним вовком загрожувала обернутися трагедiею. Але вовк звiр розумний i, думав Інгвар, углядiвши трьох iдiотiв, якi в страху кидають зброю i зi страшними гримасами тiкати вiд нього, вiн, скорiше всього, заллеться iстеричним смiхом, нiж буде наздоганяти обiд. Та й вовки в цьому районi гостi рiдкiснi. Браконьерiв Інгвар ще не зустрiчав, але начувся про них. У двадцяти кiлометрах вiд кордону його володiнь знаходився невелике мiстечко Сагбрук. Колись у Сагбруцi промишляли вирубкою лiсу, але потiм любителi природи домоглися свого i лiсопилку прикрили. Були часи, коли Сагбрук майже вимер, але один заповзятливий пан вирiшив вiдкрити тут курорт. Чи то його фiнанси не витримали усього розмаху пiдприемства, чи то конкуренти постаралися, але з усього запланованого був побудований всього один готель. Пiсля чого будiвництво згорнули, готель продали, а невдалий туристичний магнат пустив собi кулю в лоб, пiд гнiтом боргiв. Новий господар готелю хоч i був не настiльки багатий, але розумнiшi був точно. Вiн заморозив те, що залишилося недобудоване до кращих часiв, привернув спецiв i почав свiй невеликий бiзнес. Спочатку туристiв було мало, але з часом стало бiльше. З припливом туристiв i Сагбрук став оживати. Влада згадала про старе, майже померле мiстечко. Держава профiнансувала створення музею та реставрацii лiсопилки. Вона так само стала мiсцевою визначною пам'яткою. І не повiрите, Сагбрук ожив. Звичайно, це додало клопоту i лiснику, але Інгвар прийшов сюди вже в новий розквiт Сагбрука i просто не застав тi часи. А ось його попередник пiшов саме через, за його словами, метушню з туристами. По правдi кажучи, Інгвар не було в тягар пройтися по лiсу з групою туристiв. На вiдмiну вiд мисливцiв, туристи завжди ходили з лiсником. Це пояснювалося багатьом. І вiдсутнiстю зброi, i страхом заблукати. Інгвар завжди з цiкавiстю спостерiгав за захопленими обличчями туристiв. Вони, як дiти, iз захопленням дивилися на звiрiв, природу. Пiд вечiр, набравшись вражень, втомленi, вони поверталися в Сагбрук. Інодi, з ними повертався i Інгвар. Життя в лiсi прекрасне, але поповнювати припаси краще все-таки в мiстi. Та й Хельга волiе зустрiчатися з ним у Сагбруцi. Хельга, подруга Інгвара в цих мiсцях, служить в сагбрудцькiй полiцii. Не саме пiдходяще мiсце для молодоi красивоi дiвчини, але iй це подобаеться. Колись ii батьки познайомилися тут. Але тодi вже настали тяжкi часи, i через мiсяць пiсля народження Хельги сiм'я перебралася в Осло. З тих пiр минуло двадцять п'ять рокiв. Хельга виросла, стала полiцейською наперекiр батькам i вiдправилася служити в тихе мiстечко. У конфлiктi з батьками Сагбрук зiграв ключову роль. Або iх дочка буде ловити вбивць i манiякiв в столицi або ж, по сутi, вiдсиджувати службу в тихому мiстечку. А мiстечко було дiйсно тихим. Населення ледве-ледве перевалило за двi тисячi, плюс двi-три сотнi туристiв. Крадiжки, тим бiльше вбивства, тут досить рiдкiсне явище. Так що полiцейських тут всього трое. Хельга i два старих раритету, якi цiлими днями рiжуться в карти. Тому в дiлянцi Хельга з'являеться вкрай рiдко, волiючи працювати в «полi». Інодi робота в полi заносить ii до Інгвару. І тодi стервозна блондинка перетворюеться в ласкаву i нiжну кiшку. Так вийшло, що тiльки Інгвару сподобалася ця дiвчина в полiцейськiй формi. Нi, у неi були прихильники i до лiсника, але справа в iншому. Коли Хельге було п'ятнадцять i ii тiло стало цiкавити представникiв протилежноi статi, iй на очi потрапив один каталог. Це була невелика брошура з секс-шопу, показана на дозвiллi однiеi подругою. Подруга Хельги фантазувала на тему фалоiмiтаторiв, але Хельге це було не цiкаво, так як позбавлятися невинностi не входило в ii плани. А ось роздiл костюмiв ii зацiкавив. Точнiше, одне фото з нього. На фото була зображена жiнка з хижим поглядом i гордо пiднятим пiдборiддям. На жiнцi був шкiряний обтягуючий топ з декольте i полiцейським жетоном. На стегнах ледве трималися шкiрянi шорти, а на ногах були надiтi значнi ботфорти. Голову вiнчав багатокутний кашкет полiцейського. Напис пiд фото свiдчив: «Не один чоловiк не встоiть перед владою закону!» Фраза проста й банальна, але на Хельгу справила колосальне враження. Вона так i бачила себе в полiцейськiй формi, що зводить з розуму всiх чоловiкiв. Вона марила еротичними допитами ночами i вирiшила пiти служити в полiцiю. Мама з татом були в шоцi. Розумниця i красуня Хельга вирiшила все життя возитися з покидьками i ублюдками. Але Хельга так гарно i яскраво мiркувала про обов'язок i справедливостi, що батьки здалися. Та й, як вже говорилося, згадка мiста юностi батькiв зiграла не малу роль. Хельга не була дурепою i не збиралася вести допити з манiяками i серiйними вбивцями. Їi мета була iнша, пiдкорювати чоловiкiв своею красою i силою мундира. Але тут ii чекало розчарування. Чоловiки бачили в нiй, в першу чергу, полiцейську i форма тiльки заважала. А в цивiльному одязi… такi вiдносини ii не влаштовували. Саме полiцейський фетиш потрiбен був Хельзi. І вона знайшла його в Інгварi. Інгвару, як раз, подобалися жiнки у формi. Вiд них вiяло якоюсь неприступнiстю, що викликае бажання пiдкорити. І в один момент, Хельга i Інгвар зустрiлися. Вона просто приiхала до нового лiсника, як i належить полiцейському. Так уже склалося, що полiцii i лiснику iнодi доводиться спiвпрацювати. Хельга знала, що зустрiне вiдставного солдата, але що вiн буде молодим, не розраховувала. У той день у неi був кепський настрiй. Вона представляла зустрiч зi старим воякою, який iз ввiчливостi запросить ii на чай. А вона, пославшись на невiдкладнiсть справ, вiдмовиться. Все обмежиться знайомством i ввiчливим обмiном посмiшками. Але перед нею постав Інгвар. Довга дорога, нове мiсце, молодий чоловiк був перед нею в неголеному i злегка розпатланому виглядi. Але це тiльки пiдлило олii у вогонь лiбiдо Хельги. Саме таких чоловiкiв вона спокушала у своiх еротичних фантазiях. Серце дiвчини трiпотiло. Вона була в кроцi вiд реалiзацii своеi божевiльноi мрii. Уявити собi стан Інгвара було складно. Треба було просто поставити себе на його мiсце. Звичайно, на вiдмiну вiд Хельги, вiн не раз задовольняв свiй фетиш, але йому, як будь-якiй людинi з певними нахилами, цього було мало. Це як заборонений плiд, скуштувавши раз, хочеться ще i ще. І цей плiд, дозрiлий плiд, був перед ним. Стандартна процедура ввiчливостi, що включае в себе чаювання, i… тiеi ночi iхнi мрii збулися. Їхнi стосунки тривають вже майже рiк. Вони бачаться пару раз на тиждень. Або вiн iде до неi, або вона до нього. Вони не збираються жити разом i проробляти це кожен день. Це б зробило iх потяг буденним, а вони цього не бажають. Нехай i коротка, але розлука надае якоiсь гостроти iх зустрiчам. Накопичена пристрасть вириваеться на волю, даючи всю волю iх фантазiям. Вiльнi стосунки. У них е всього пару ночей на тиждень, але це iх ночi. І знаете, вони не користуються свободою. Нi Інгвар, нi Хельга не намагаються знайти ще кого-небудь на сторонi. Звичайно, Хельгу дратуе, коли Інгвар починае при нiй флiртувати з цiеi товстухою Уной. Так, за порiвняння з Хельгой, Уна, продавщиця невеликого магазинчика, де волiе отоварюватися Інгвар, була пампушкою. До форм часiв Ренесансу iй далеко, але й до осикою талii Хельги стiльки ж. Але дратувала Хельгу зовсiм не талiя. Через особливостi фiгури, груди Уни були на пару розмiрiв бiльше. І тому Хельга ревнувала. Але i вона була хороша! Сама дiвчина не втрачала можливостi помститися Інгвар, пококетувати з барменом мiсцевоi забiгайлiвки Фростом. Це така гра. Інгвар заграе з Уной, дратуючи Хельгу. А Хельга заграе з Фростом, дратуючи Інгвара. Тiльки Інгвар, на вiдмiну вiд Хельги, не сприймае цi iгри в ревнощi всерйоз. Все одно це частина iх прелюдii. * * * – Алло. – Інгвар? – Інгрiд? – Скiльки разiв говорила, що не називай мене на iм’я! – Добре, мамо. – Так краще. – Щось сталося? – А що, я не можу подзвонити своему синовi просто так? Обов'язково щось мае статися? – Нi, просто ти так просто не дзвониш. – Хотiла дiзнатися, коли ти збираешся додому повертатися. – Я i так вдома. – Інгвар! То твiй дiм казарма, то лiс якийсь! Тобi тридцять рокiв! – Двадцять дев'ять. – Не блазнюй! Я тебе народжувала! І я хочу онукiв! – Мама! Ну, досить! – Не досить! Інгвар, подумай про нас! Годi ризикувати життям. То армiя, то лiсництво. Не дай Бог, з тобою щось трапиться! – Добре, мамо, я подумаю над цим. – Де ти там подумаеш? Вже як Мауглi! Скоро на вовчицi одружишся. – Нi, е в мене варiант. Людський. – Так? І хто вона? З пристойноi сiм'i? – Вона з Осло. – Те, що вона з Осло, не гарантуе, що вона з пристойноi сiм'i. – Вона служить у полiцii. – Те, що вона служить у полiцii, не гарантуе, що вона з пристойноi сiм'i. – Я… я кохаю ii i менi все одно з якою вона родини. – Чому так не впевнено? – Впевнено! – Ну гаразд. Сподiваюся, ви… – Мама! – Добре, добре. Не буду тиснути. Всього доброго. – І тобi. * * * – Модi, що за казки ти нам тут розповiдаеш? – Голосно вимовив Брунi. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/oleksandr-mayakov/vovchicya/?lfrom=688855901) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.